Справа № 2-4471/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2010 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді – Куриленко О.М.,
за участю секретаря – Фірко Ю.В.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення часток у загальній спільній власності та визнання права власності в порядку спадкування,
ВСТАНОВИВ:
12.04.2010 року позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси та просив постановити рішення, відповідно до якого визначити частки у спільній сумісній власності та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її матір`ю, ОСОБА_4, була приватизована квартира АДРЕСА_1. В приватизацію були включені усі особи, що були прописані та мешкали в зазначеній квартирі, члени родини матері позивача. Зазначена квартира знаходилась у відомчому будинку ЧМП і приватизація проходила через ЧМП.
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивачки ОСОБА_4 померла. Після її смерті було виявлено, що документи на спірну квартиру були зіпсовані, тексту було не видно, текст змитий олією, на документі лишились лише мокрі печатки. Позивач робила спробу відновити документи, однак в архівах зазначені документи не зберіглись, не вдалось відновити документи через КП «ОМБТЇ та РОН». При зверненні до нотаріуса для прийняття спадщини позивачці було відмовлено, у зв’язку з тим, що правовстановчі документи знаходились у непридатному стані, а також не зберіглося розпорядження органу приватизації де визначені частки кожного з власників квартири. Позивач вказує, що фактично вона прийняла спадщину, так як на момент смерті матері проживала з нею та продовжує проживати у вказаній квартирі до теперішнього дня, однак по сімейним обставинам не могла звернутися до суду для оформлення необхідних документів. У зв`язку з викладеним просила визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на ? частину квартири, враховуючи вже належну їй ? частину вказаної квартири та визнати за ОСОБА_2та ОСОБА_3 право власності на ? частину зазначеної квартири за кожним.
У судове засідання з`явилась позивачка, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
У судове засідання з`явився відповідач, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив їх задовольнити.
Суд, вислухавши позивача, відповідача та дослідивши матеріали справи вважає позов підлягаючим задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження органу приватизації № 1424 від 13.07.1998 року квартира АДРЕСА_1, 13 липня 1998 року була передана органом приватизації житла ДСК „ЧМП” у приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, в рівних частках (а.с.7).
Позивач пояснила суду, що її матір`ю, ОСОБА_4, вказана квартира була приватизована і в приватизацію були включені усі особи, що були прописані та мешкали в зазначеній квартирі, члени родини матері.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції від 30.06.2001 року, актовий запис № 5721, мати позивача ОСОБА_4 померла ( а.с. 12).
Перед смертю ОСОБА_4 тяжко хворіла, почуваючись дуже погано, і не навмисно пошкодила документи, заливши їх олією.
Вказане підтверджується оригіналом свідоцтва про право власності на житло, який знаходиться у матеріалах справи.
Позивач після смерті матері звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини, що відкрилася після смерті матері, однак їй було відмовлено, так як усі документи були в непригодному стані та у розпорядженні органу приватизації, яке зберіглося не зазначено було у яких частках на кожного була приватизована квартира.
Судом було зроблено запит до КП «ОМБТЇ та РОН» відповідно до якого, вбачається, що станом на 16.04.2010 рік квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності № 1424, виданого ДСК « ЧМП» 13.07.1998 року а.с.20).
Згідно відповіді Третьої ОДНК від 27.04.2010 року № 1972\02-14 щодо спадщини померлої ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 209\2007 року та заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину подала донька померлої ОСОБА_1, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.21). Інших спадкоємців у померлої не було.
Однак, у встановленому законом порядку позивач на теперішній час не може прийняти спадщину, так як необхідні правовстановчі документи зіпсовані, хоча фактично нею спадщина прийнята так як на момент смерті вона мешкала в спірній квартирі та доглядала за матір`ю.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти вимог заявлених в позові, зазначаючи, що жодних претензій до майна бабусі не має та не заперечує проти того, щоб за ОСОБА_1 було визнано право власності на ? частину квартири.
Як вбачається зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків
(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя , який його пережив, та батьки.
У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Суду доведено, що спадкове майно позивач прийняла, фактично вступила в управління та володіння квартирою, постійно проживала на момент смерті спадкодавця разом з нею і тепер проживє за вказаною адресою, що являється діями, що свідчать про фактичне прийняття спадщини.
У відповідності до роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 от 24.06.1983р.«Про практику судами України справ про спадкування» із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92 ) від 25.12.92, N 15 ( v0015700-98 ) від 25.05.98 ), якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку (Абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 13 ( v0013700-92) від 25.12.92 ).
Відповідно до ст.370 ЦК України частки співвласників майна, що перебуває в спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено договором, законом або рішенням суду.
З урахуванням викладеного, суд визнає документально підтвердженим факт того, що позивачці, її матері, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ОСОБА_3 спірна квартира належала в рівних частках, по 1/4 частині квартири кожному, так як іншого при розгляді справи встановлено не було. Тому суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину спірної квартири після смерті матері позивачки, враховуючи вже належну їй ? частину, визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1\4 частині спірної квартири, зважаючи на те, що правовстановчі документи на вказану квартиру зіпсовані і у разі спроби відчужити належну їм квартиру сторони будуть позбавлені такого права.
З урахуванням вищевикладеного, та на підставі ст.ст. 15, 16,392,1216,1261, Цивільного Кодексу України, ст.ст. 7, 8, 10, 11, 15,16 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення часток та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визначити, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_2, у рівних частках по ? частині кожному.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\4 частину квартири АДРЕСА_1,.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: