справа № 2-а-686/2010                                                            

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 червня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді                  Захарчук С.С.

при секретарі -                           Совівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов’язання призначити та провести перерахунок і виплату пенсії, зобов’язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов’язання призначити та провести перерахунок і виплату пенсії, зобов’язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення.

Зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом           ІІ групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС та відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання державної пенсії в розмірі                                   8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії.

Посилаючись на те, що розмір призначеної та виплачуваної йому державної та додаткової пенсії не відповідає розмірам, встановленим зазначеним Законом, що управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва відмовилося привести розмір державної та додаткової пенсії у відповідність з вимогами Закону, позивач просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та зобов’язати останнього перерахувати розмір державної пенсії та додаткової пенсій відповідно до вимог закону з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком і 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно за період з 1 січня 2009 року по дату прийняття рішення, а також просив зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва призначити йому державну пенсію та додаткову пенсію відповідно до вимог зазначеного закону.

Крім того, позивач просив суд визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації щодо нарахування не в повному обсязі суми щорічної допомоги на оздоровлення на підставі норм статті 48 Закону України «Про статус і соціальної захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік та зобов’язати останніх провести перерахунок і здійснити виплату згідно вказаної норми за 2009 рік.

У судовому засіданні представник управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації позовні вимоги не визнав, вказав, що призначення щорічної допомоги на оздоровлення було проведено відповідно до вимог чинного законодавства, а також просив застосувати строк позовної давності (а.с. 41-42).

У судове засідання позивач не з’явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 8).

Представник управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності  заперечення проти позову (а.с. 37 – 40).

У своїх запереченнях проти позову управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що нарахування державної та додаткової пенсії здійснювалося відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належних чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Судом установлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІI групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії І осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 12-14), перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та отримує державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон).

Враховуючи те, що позивач є особою, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідному розмірі.

Статтею 49 Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ч. 4 ст. 54 Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 50 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IІ групи - у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, і з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, зазначеною статтею мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно із ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року                              № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 Закону, виходячи з розміру 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з наведеного, дії управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва по нарахуванню державної та додаткової пенсій позивачеві на підставі норм постанов Кабінету Міністрів України, а не Закону є – протиправними, а тому позов в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва за період з 1 січня 2009 року до 18 червня 2010 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 розмір державної пенсії, виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, виходячи з розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 та з урахуванням ст. 67 Закону підлягає задоволенню.

Одночасно не підлягає задоволенню позов в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 державну пенсію та додаткову пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена ст. 48 Закону.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону інвалідам першої та другої групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Вихідним критерієм обчислення цієї виплати є мінімальна заробітна плата.

Водночас, як пояснив у судовому засіданні представник управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік був визначений управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: за 2009 рік – 120 грн., тобто сума з яких здійснювався розрахунок виплати щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої Законом, визначалася згідно з нормами постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами та виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконним актами, при нарахуванні суми щорічної допомоги на оздоровлення державні органи повинні були виходити з розмірів, встановлених Законом, а не постановою Кабінету Міністрів України.

Крім того, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.

Частиною 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 року).

Виходячи з наведеного, дії управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови в перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік є протиправними.

Разом з тим, суд не може взяти до уваги клопотання управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про застосування строку позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

За правилами ч. 3 ст. 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку.

Позивач звернувся в суд з позовом 22 лютого 2010 року, отже, строк позовної давності позивачем не пропущений.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 87 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення 500 грн. витрат на правову допомогу,    ОСОБА_1 послався на те, що згідно з актом від 12 січня 2010 року, складеного ТОВ «Надія», та згідно з квитанцією від 12 січня 2010 ним було понесено витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги.

Однак, у порушення зазначених вимог закону суду не надано оригіналу квитанції та договору про надання правової допомоги, а тому підстав для стягнення витрат на правову допомогу немає.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, звільнена від сплати судових витрат.

Керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 64, 75, 92 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 71, 72, 86, 94, 99, 100, 104, 105, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов’язання призначити та провести перерахунок і виплату пенсії, зобов’язання провести перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 основної державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 1 січня 2009 року до      18 червня 2010 року на підставі ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва за період з 1 січня 2009 року до 18 червня 2010 року перерахувати та виплатити ОСОБА_1 як інваліду ІІ групи, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, розмір державної пенсії, виходячи з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та розмір додаткової пенсії, виходячи з розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. ст. 50, 54 та з урахуванням ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за виключенням сум фактично проведеної виплати.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови в перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік - протиправними.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2009 рік виходячи із розміру п’яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                            С.С. Захарчук