Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 червня 2010 року                                                                                    Справа № 2-76 / 10

Горностаївський районний суд Херсонської області

в складі судді    Посунько Г.А.

при секретарі    Бортнюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Горностаївка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Горностаївської центральної районної лікарні Херсонської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що з 12 листопада 1996 року він працював у Горностаївській ЦРЛ на посадах завідуючого господарством поліклініки, інженером по техніці безпеки, заступником головного лікаря по адміністративно-господарчій частині, з 01 жовтня 2008 року – на посаді завідувача господарством. Наказом по Горностаївській ЦРЛ від 03 березня 2010 року № 19 він був звільнений з роботи згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України в зв’язку з втратою довір’я. Зі звільненням з роботи він згоден та вважає наказ про звільнення незаконним, так як він не вчиняв жодної дії, яка б дала підстави для втрати довір’я до нього з боку адміністрації Горностаївської ЦРЛ. Профспілковий комітет Горностаївської ЦРЛ не дав згоди на його звільнення. На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним наказ Горностаївської ЦРЛ від 03 березня 2010 року № 19 про звільнення його з роботи згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, поновити його на посаді завідувача господарством Горностаївської ЦРЛ, стягнути з Горностаївської ЦРЛ на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов, уточнивши позовні вимоги, та пояснив , що   з 12 листопада 1996 року він працював у Горностаївській ЦРЛ на посадах завідуючого господарством поліклініки, інженером по техніці безпеки, заступником головного лікаря по адміністративно-господарчій частині, потім знову завідувачем господарством. 03 березня 2010 року наказом № 19 по Горностаївській ЦРЛ він був звільнений з роботи згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я. Зі звільненням з роботи він згоден та вважає наказ про звільнення незаконним.

Причиною звільнення стало виявлення головним лікарем Горностаївської ЦРЛ Івлєвим І.М. несанкціонованого відбору вугілля в кочегарці лікарні. 02 березня 2010 року головний лікар доручив йому розібратись в цьому питанні, але кочегари і охоронники, на чергуванні яких була виявлена пропажа вугілля, вже змінились. Він викликав їх по телефону, але в той день вони з різних причин не могли з’явитись, тому він викликав всіх кочегарів на роботу на 03 березня 2010 року о 08.00 годині. Наступного дня 03 березня 2010 року о 08.30 годин на зборах кочегарів головний лікар Івлєв І.М. повідомив, що він звільнений у зв’язку з втратою довір’я. Він не згоден з наказом про звільнення, так як не причетний про крадіжки вугілля, з його боку не було вчинено жодних дій, що призвели до втрати довір’я з боку адміністрації лікарні, не зібрано взагалі ніяких доказів його вини. Профспілковий комітет  Горностаївської ЦРЛ не дав згоди на його звільнення. Після його звільнення була проведена інвентаризація матеріальних цінностей – нестачі не виявлено.

Крім того, договір про повну матеріальну відповідальність укладався з ним, коли він працював на посаді заступника головного лікаря по адміністративно-господарчій частині. Після переведення його на посаду завідувача господарством з 01 жовтня 2008 року, договір не переукладався. 01 січня 2006 року, коли укладався цей договір, посади завідувача господарством взагалі не було за штатним розписом Горностаївської ЦРЛ. Крім того, договір укладений на прізвище Польовий, в той час, як його прізвище – ОСОБА_1. Посадової інструкції на посаду завідуючого господарством взагалі не складалось. При цьому, він розуміє, що відсутність цих документів не знімало з нього відповідальності за збереження матеріальних цінностей Горностаївської ЦРЛ.

На підставі викладеного, просить суд визнати недійсним наказ Горностаївської ЦРЛ № 19 від 03 березня 2010 року про звільнення його з роботи згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, поновити його на посаді завідуючого господарством Горностаївської ЦРЛ, стягнути з Горностаївської ЦРЛ на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 7 504 грн. 44 коп.

В судовому засіданні представник відповідача Горностаївської центральної районної лікарні Херсонської області Івлєв І.М. проти позову заперечив та пояснив , що 02 березня 2010 року близько 09.00 години він виявив несанкціонований відбір вугілля, придбаного для опалення Горностаївської ЦРЛ. Він доручив завідувачу господарством ОСОБА_1 вияснити всі обставини цього факту, запропонував викликати міліцію. В той же день близько 12.00 години він знову звернувся до ОСОБА_1 з даного приводу, але той нічого пояснити не зміг. До 15.30 годин ніякої інформації по факту несанкціонованого відбору вугілля ОСОБА_1 не надав. Після цього близько 16.00 години він особисто зайнявся перевіркою. При огляді приміщення кочегарки в побутовій кімнаті було виявлено 5 мішків сіяного вугілля. Тоді він викликав працівників міліції, які у всіх побутових шафах, крім шаф чергової зміни, виявили 22 мішки сіяного вугілля, підготовлених до вивозу (виносу) за межі території лікарні. ОСОБА_1 не приймав участі у вирішенні цього питання, хоча це його прямий обов’язок, як завідувача господарством. Таку поведінку можна пояснити лише одним – ОСОБА_1 приховує факт несанкціонованого відбору вугілля, тобто - прикриває крадіжку. Це призвело до втрати довір’я до ОСОБА_1

В той же день 02 березня 2010 року він усно звернувся до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, проте заступник голови профкому ОСОБА_4 пояснила, що кворуму немає, тому зібратись вони не змогли. Таким чином, адміністрація Горностаївської ЦРЛ зверталась за згодою профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1, а відсутність відповіді – це є згода.

ОСОБА_1, як завідувач господарством, був матеріально-відповідальною особою, з ним був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Він впевнений, що ОСОБА_1 винен у крадіжці вугілля. За таких обставин 03 березня 2010 року він видав наказ № 19, яким звільнив ОСОБА_1 у зв’язку з втратою довір’я за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Горностаївського районного комітету профспілки медичних працівників ОСОБА_4 вважає позовні вимоги обґрунтованими та пояснила , що подання адміністрації Горностаївської ЦРЛ про надання згоди профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 надійшло 05 березня 2010 року. На засіданні профкому, яке відбулось 12 березня 2010 року, було вирішено не розглядати це подання, так як ОСОБА_1 був звільнений з роботи 03 березня 2010 року. Таким чином, розірвання трудового договору з ОСОБА_1 було проведено без звернення до профспілкового комітету.

Дійсно, 02 березня 2010 року головний лікар Горностаївської ЦРЛ Івлєв І.М. розмовляв з нею з приводу надання згоди профкому на звільнення ОСОБА_1, але офіційно подання було подане лише 05 березня 2010 року.

20 квітня 2010 року профспілковий комітет, розглянувши запит суду, відмовив в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, оскільки для цього в адміністрації Горностаївської ЦРЛ не має жодної обґрунтованої підстави.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 12 листопада 1996 року позивач ОСОБА_1 працював у Горностаївській ЦРЛ на посадах завідуючого господарством поліклініки, інженером по техніці безпеки, заступником головного лікаря по адміністративно-господарчій частині, з 01 жовтня 2008 року – на посаді завідувача господарством. Наказом по Горностаївській ЦРЛ від 03 березня 2010 року № 19 ОСОБА_1 був звільнений з роботи згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я.

Підставою звільнення стало те, що 02 березня 2010 року головним лікарем Горностаївської ЦРЛ був виявлений несанкціонований відбір вугілля, тобто крадіжка. При огляді приміщення кочегарки в побутовій кімнаті було виявлено 5 мішків сіяного вугілля. Після цього були викликані працівники міліції, які у всіх побутових шафах, крім шаф чергової зміни, виявили 22 мішки сіяного вугілля, підготовлених до вивозу (виносу) за межі території лікарні. Завідуючий господарством ОСОБА_1, як матеріально-відповідальна особа, що відповідає за збереження вугілля, не прийняв заходи для встановлення винних у спробі крадіжки вугілля.

Згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, як завідувач  господарством, є матеріально-відповідальною особою. Це підтверджується колом обов’язків, які виконував позивач на цій посаді, та поясненнями сторін.

Суд звертає увагу, що договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладений 01 січня 2006 року між Горностаївською ЦРЛ та ОСОБА_1, не відповідає вимогам чинного законодавства про працю. Так, договір був укладений на час роботи ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря по адміністративно-господарчій частині, після переведення ОСОБА_1 на посаду завідувача господарством з 01 жовтня 2008 року договір не переукладався, що є недопустимим. Крім того, договір укладений на прізвище Польовий, в той час, як прізвище матеріально-відповідальної особи – ОСОБА_1.

В пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06 листопада 1992 року № 9 пояснюється, що при вирішенні спорів про звільнення з підстав втрати довір’я, безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей являється їх прийняття, схов, транспортування, розподіл тощо. Таким чином, з підстав втрати довір’я можуть бути звільнені з роботи лише особи, з якими може бути укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. При цьому, для вирішення питання про можливість звільнення працівника з роботи у зв’язку з втратою довір’я не має значення, чи був з таким працівником фактично укладений договір про повну матеріальну відповідальність, досить того, що він мав укладатися.

Підставою для розірвання трудового договору у зв’язку з втратою довір’я являється вчинення працівником умисних або необережних винних дій. При цьому, власник у випадку спору зобов’язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

В судовому засіданні представник відповідача Горностаївської ЦРЛ не навів жодного доказу на підтвердження винних дій ОСОБА_1 Посилання головного лікаря Горностаївської ЦРЛ Івлєва І.М. на причетність позивача до несанкціонованого відбору кочегарами вугілля є його суб’єктивною думкою та нічим не підтверджується.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача Івлєва І.М. про те, що ОСОБА_1 був звільнений з роботи, оскільки він винен у крадіжці вугілля. Так, згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ні станом на 03 березня 2010 року, ні на час розгляду в справі в суді, ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності по обвинуваченню у вчинені крадіжки вугілля. При цьому, суд звертає увагу, що у випадках, коли підставою звільнення є вчинення злочину, розірвання трудового договору роботодавцем до набрання вироком законної сили є незаконним.

Сам факт несанкціонованого відбору кочегарами вугілля, придбаного для опалення Горностаївської ЦРЛ, не є підставою для звільнення завідувача господарством ОСОБА_1 у зв’язку з втратою довір’я. Адміністрація Горностаївської ЦРЛ мала довести наявність у діях ОСОБА_1 конкретних порушень та довести його вину в цих порушеннях.

Згідно ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В судовому засіданні встановлено, що 03 березня 2010 року розірвання трудового договору з ОСОБА_5 відбулось без звернення адміністрації Горностаївської ЦРЛ до профспілкової організації.

Суд критично оцінює пояснення представника відповідача Івлєва І.М. про те, що адміністрація Горностаївської ЦРЛ отримала згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1, так як 02 березня 2010 року він усно звертався до заступника голови профкому ОСОБА_4, яка пояснила, що кворуму немає, тому зібратись вони не змогли. Так, статтею 43 КЗпП України визначено порядок звернення з поданням про розірвання трудового договору та порядок розгляду цього подання виборним органом первинної профспілкової організації. Для отримання згоди на звільнення ОСОБА_1 адміністрація Горностаївської ЦРЛ не зверталась до профспілкового комітету Горностаївської районної профспілки медичних працівників в порядку, встановленому ст.43 КЗпП України.

На запит суду 20 квітня 2010 року профспілковий комітет Горностаївської районної профспілки медичних працівників відмовив в наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1

Підстав для визнання рішення профспілкового комітету Горностаївської районної професійної спілки медичних працівників від 20 квітня 2010 року таким, що не має юридичного значення, не встановлено, оскільки воно прийняте відповідно до вимог ст.43 КЗпП України. Так, були додержані вимоги про кворум засідання, рішення приймалось на запит правомочної особи - суду, питання розглядалось у присутності представника адміністрації Горностаївської ЦРЛ – головного лікаря Івлєва І.М. та звільненого працівника ОСОБА_1

Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06 листопада 1992 року № 9 відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що завідувач  господарством Горностаївської ЦРЛ ОСОБА_1 звільнений згідно п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я без законних підстав. Таким чином, наказ Горностаївської ЦРЛ від 03 березня 2010 року № 19 є незаконним.

Згідно ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

На підставі викладеного, суд вважає можливим поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача господарством Горностаївської ЦРЛ.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

Згідно ст.27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення заробітної плати” від 08 лютого 1995 року № 100 у випадках вимушеного прогулу обчислення середньої заробітної плати здійснюється за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно п.8 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення заробітної плати” від 08 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

З довідки Горностаївської ЦРЛ від 11.06.2010 року № 40 вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню, складає : листопад місяць 2009 року – 2 532 грн. 06 коп., лютий місяць 2010 року – 1 926 грн. 93 коп.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 108 грн. 76 коп., із розрахунку : (2532,06 грн. + 1926,93 грн.) /  (21 робочий день у листопаді місяці 2009 року + 20 робочих днів у лютому місяці 2010 року).

Вимушений прогул ОСОБА_1 становить 69 робочих днів, із розрахунку : березень місяць 2010 року (з 04.03.2010 року) – 19 робочих днів, квітень місяць 2010 року – 21 робочий день, травень місяць 2010 року – 17 робочих днів, червень місяць 2010 року – 12 робочих днів (по 16.06.2010 року включно).

Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу складає 7 504 грн. 44 коп., із розрахунку : 108,76 грн. х 69 робочих днів.

На підставі викладеного, суд вважає можливим с тягнути з Горностаївської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7504 грн. 44 коп.

Згідно ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.41, 43, 232, 235 КЗпП України, ст.27 Закону України “Про оплату праці” від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку обчислення заробітної плати” від 08 лютого 1995 року № 100, постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06 листопада 1992 року № 9, ст.ст.10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Горностаївської центральної районної лікарні Херсонської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул - задовольнити.

Визнати незаконними наказ Горностаївської центральної районної лікарні Херсонської області від 03 березня 2010 року № 19.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача господарством Горностаївської центральної районної лікарні Херсонської області з 04 березня 2010 року.

Стягнути з Горностаївської центральної районної лікарні Херсонської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7504 грн. 44 коп. (Сім тисяч п’ятсот чотири гривні 44 копійки).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Горностаївський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                        Посунько Г.А.