Справа № 4-с-20\2010р.
У Х В А Л А
27 травня 2010 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Куриленко О.М.,
за участю секретаря - Фірко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 23.03.2010 року про арешт коштів боржника,
В С Т А Н О В ИВ :
23.12.2009 року старшим виконавцем Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 відкрито провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1927\09 року від 20.11.2009 року, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 871 575 гривень на користь ОСОБА_3
23.03.2010 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти в сумі 958 761,40 гривень, що містяться на рахунках, №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в Одеській філії АКБ „Укрсоцбанк”.
Посилаючись на норми Закону України „Про виконавче провадження”, скаржник вважає, що зазначена постанова була винесена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представники скаржника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скаргу підтримали, просили її задовольнити, вказуючи на те, що усі рахунки, зазначені у постанові, належать суб`єкту господарювання – ФОП ОСОБА_6, а не громадянину ОСОБА_6, який є стороною у виконавчому провадженні і що у теперішній час ОСОБА_1 має намір припинити свою підприємницьку діяльність, для чого необхідно закрити банківські рахунки, що з урахуванням накладеного арешту є неможливим.
Представник Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 у судовому засіданні у задоволенні скарги просив відмовити, посилаючись на однаковість ідентифікаційних номерів фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та небажання боржника добровільно виконувати судове рішення.
Заслухавши осіб, які приймають участь у справі, розглянувши матеріали справи, суд доходить до висновку про те, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова – скасуванню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02 квітня 2009 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення, відповідно до якого розподілена майно подружжя, а також стягнуто на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 888928 гривень. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 01 липня 2009 року рішення Київського районного суду від 02.04.2009 року в частині стягнення з ОСОБА_1 різниці вартості виділеного майна змінено, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь позивачки 871 574 гривень.
23.12.2009 року старшим державним виконавцем Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління Юстиції ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1927\09 від 20.11.2009 року, виданого Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 871 575 гривень на користь ОСОБА_3
23.03.2010 року ухвалено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти в сумі 958 761,40 гривень що містяться на рахунках№№НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_3,НОМЕР_4, відкритих у Одеській філії АКБ „Укрсоцбанк”
( а.с.7).
На теперішній час ОСОБА_1 бажає припинити підприємницьку діяльність, однак банківські установи відмовляють в закритті рахунків, оскільки органом ДВС винесено постанову про арешт грошових коштів, тому скаржник не має можливості скористатися своїм правом на припинення підприємницької діяльності.
Сторони у судовому засіданні не заперечували проти того, що останні операції по вказаних банківських рахунках відбувались у березні 2010 році. Станом на сьогоднішній день, кошти на рахунках відсутні, більш того, кошти на ці рахунки не будуть надходити, оскільки ОСОБА_1 повідомив своїх контрагентів про намір припинення підприємницької діяльності. Кредиторської заборгованості по веденню підприємницької діяльності він також не має.
Представник Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечував, вказуючи, що
з метою перевірки майнового стану боржника ним були зроблені запити до АДБ, РЕВ-1 ВДАІ ГУМВС України в Одеській області, КП „ОМБТІ і РОН”, ДПІ у Київському районі м. Одеси.
Згідно довідки РЕВ-1 за боржником зареєстровані транспортні засоби, на які був накладений арешт та їх було оголошено у розшук.
Крім того, державним виконавцем був накладений арешт на земельну ділянку, належну боржнику, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
З метою виявлення відкритих розрахункових рахунків належних боржнику державним виконавцем була отримана відповідь з ДПІ у Київському районі м. Одеси, згідно якої ОСОБА_1 з ідентифікаційним номером ДРФО НОМЕР_1 знаходиться на обліку в ДПІ як фізична особа-підприємець та за ним зареєстровані розрахункові рахунки, на які постановою держвиконавця був накладений арешт.
У судовому засіданні представник виконавчої служби зазначав, що боржник з моменту відкриття виконавчого провадження не вжив жодних дій, направлених на виконання своїх зобов`язань на підставі рішення суду, та жодної проплати на депозитний рахунок відділу або на рахунок стягувача не зробив, тому просив в задоволенні скарги відмовити.
Як вбачається зі ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи які залучаються до проведення виконавчі дії, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст. 384 ЦПК України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.
12.04.2010 року подана заява на ім`я начальника другого відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про скасування постанови про арешт коштів у зв’язку з порушенням норм чинного законодавства при її винесенні, яка була отримана представниками ДВС 12.04.2010 року, однак, до теперішнього часу оскаржувана постанова не скасована ( а.с.8).
Суд вважає, що відповідно до ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» доходи отримані фізичною особою, суб’єктом підприємницької діяльності відносяться до інших доходів боржника, на які поширюються правила стягнення передбачені ст. 67 та 68 цього Закону, за якими стягнення на інші доходи боржника звертається при відсутності у боржника коштів на рахунках у фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець вправі звернути на заробітну плату та інші доходи боржника, не вживаючи заходів примусового звернення стягнення на майно боржника, за письмовою заявою стягувача та за погодженням боржника, однак будь-яких звернень щодо звернення стягнення на доходи скаржника від здійснення підприємницькою діяльністю від органів ДВС на адресу скаржника не надходило та ОСОБА_1 своєї згоди на такі дії не давав.
Відповідно до ст. 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовується нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не впливає із суті відносин.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа – підприємець відповідає за зобов’язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Таким чином суд вважає, що державний виконавець повинен був провести оцінку майна, яке належить фізичній особі ОСОБА_1, та вжити заходи для його реалізації і тільки у разі недостатності цього майна для погашення боргу вирішувати питання про накладення арешту на рахунки, які належать ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю.
Суд вважає, що закриття рахунків, на яких немає грошових коштів, ніяким чином не порушить права стягувача у виконавчому провадженні, а зазначена постанова про арешт коштів майна являється такою, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.
Керуючись, ст. 55, 64, 92, 124,147 Конституції України, ст.ст.69,67,70,85 Закону України
«Про виконавче провадження»,
У Х В А Л И В :
Скаргу ОСОБА_1 на постанову Старшого державного виконавця другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 23.03.2010 року про арешт коштів боржника – задовольнити.
Скасувати постанову Старшого державного виконавця другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_2 від 23.03.2010 року про накладення арешту на кошти боржника, що містяться на рахунках № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_3, № НОМЕР_3 в Одеській філії Акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк», МФО 328016, які належать ОСОБА_1, який мешкає АДРЕСА_1.
Копію ухвали направити для виконання до Одеської філії АКБ «Укрсоцбанк», розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ю.Олеші, 6.
Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду може бути подано протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала набирає чинності після закінчення подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не була подана.
Якщо заява подана, або апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст.294 ЦПК України, ухвала набирає чинності після закінчення цього строку. У разі подачі апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя