Справа № 2-1183/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А І Н И

1.   травня 2010 року Фрунзенський районний суд м.Харкова  у  складі:

головуючого   -   судді     Іващенко С.О.

при секретарі  судових засідань   -  Байбак О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу  за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсною угоди про порядок користування спільною власністю,  

 В с т а н о в и в:

          Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просить визнати недійсною угоду учасників спільної часткової власності про порядок користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 від 28 листопада 1996 року в частині надання в спільне користування відповідачів надвірних будівель: сараю літ. «В», вбиральню літ. «С», літнього душу літ. «Ц».

    В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що їй на праві власності належить 26/100 частин, відповідачам – по 14/100 частин житлового будинку за зазначеною адресою. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить по 23/100 домоволодіння. 28 листопада 1996 року співвласники домоволодіння підписали угоду про порядок користування спільним майном. Укладаючи угоду, позивачка у зв’язку з похилим віком не розуміла, що порядок користування домоволодінням передбачає порядок користування надвірними будівлями. У лютому 2009 року позивачці стало відомо, що належні їй сарай літ. «В», вбиральня літ. «С», літній душ літ. «Ц» залишені у спільному користуванні відповідачів. Позивачка зазначала, що зазначені надвірні будівлі узаконені нею, позивачка не надавала згоди на передачу їх у користування відповідачам. Крім того, оспорюванню угодою позивачці не було надано у користування належний їй льох літ. «М». Позивачка вважає, що відповідачі скористувалися її похилим віком та увели її в оману при підписанні угоди про порядок користування спільним майном.

    Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив про обставини, викладені вище. А також зазначив, що порядок користування, визначений оспорюванню угодою не відповідає фактичному порядку користування домоволодінням, позивачка фактично користується сараєм літ. «В», вбиральнею літ. «С», літнім душем літ. «Ц». Позовні вимоги виникли у зв’язку з тим, що сторони бажають розподілити земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, відповідно до фактичного порядку користування.

    Відповідач ОСОБА_3 – представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що він не користується надвірними будівлями літ. «В», літ. «С», літ. «Ц» та не перешкоджає позивачці користуватися цими надвірними будівлями.

    Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Позивачці на праві власності на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 22.08.1996 року, зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за № 2964 належить 26/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. На підставі рішення виконавчого комітету Фрунзенського районної ради народних депутатів від 18.02.1986 року № 60/15, зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 02.12.1996 року за № 4-543 були узаконені самочинно збудовані гараж літ. «Р», вбиральня літ. «С», самочинно перебудований сарай літ. «В» на території домоволодіння за вищезазначеною адресою.

    У ході судового розгляду справи встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 1056 кв.м. та складається з житлового будинку літ. «А-1» жилою площею 97,6 кв.м., жилого будинку літ. «Б-1» жилою площею 24,8 кв.м., сараїв літ. «В», літ. «И», літ. «Г», вбиралень літ. «С», літ. «Ж», літ. «Ф», льохів літ. «М», літ. «З», літ. «Л», бесідки літ. «Н», навісу літ.  «О», душів літ. «П», літ. «Х», літ. «Ц», гаражу літ. «Р», огорожі №1-№7, замощень І, ІІ, ІІІ, водопроводу № 8. Відповідачам належить по 14/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 належить по 23/100 частин домоволодіння.

    Як вбачається з угоди учасників спільної часткової власності про порядок користування жилим домоволодінням від 28.11.1996 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 та зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за № 2964, співвласники спільного домоволодіння досягли домовленості про наступний порядок користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1.

-   В користуванні ОСОБА_5 знаходяться такі приміщення житлового будинку літ. «Б-1»: 4-1 коридор площею 3,0 кв.м.; 4-2 кухня площею 8,6 кв.м., 4-3 жила кімната площею 9,5 кв.м., 4-4 коридор площею 8,7 кв.м., 4-5 жила кімната площею 15,3 кв.м.; надвірні будівлі: Ѕ частина бесідки літ. «Н», навісу літ. «О», душу літ. «П», вбиральні літ. «К», льоху літ. «Л», 1/5 частина огорожі №1- №7;

-   В користуванні ОСОБА_2 знаходяться такі приміщення у житловому будинку літ. «А-1»: 2-1 кухня площею 9,5 кв.м., 2-2 жила кімната площею 11,1 кв.м., 2-3 жила кімната площею 7,8 кв.м., 2-4 жила кімната площею 10,5 кв.м., ІІ тамбур площею 1,8 кв.м. та надвірні будівлі: гараж літ. «Р», 1/5 частина огорожі №1-№7

-   В спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_8 знаходяться такі приміщення у житловому будинку літ. «А-1»: 1-1 коридор площею 4,8 кв.м.; 1-2 жила кімната площею 16,1 кв.м.; 1-3 жила кімната площею 17,5 кв.м.; 104 жила кімната площею 7,3 кв.м.; 1-5 коридор площею 3,3 кв.м.; 1-6 санвузол площею 3,6 кв.м.; 1-7 коридор площею 6,1 кв.м.; 1-8 кухня площею 9,4 кв.м.; надвірні будівлі: души літ. «Х», літ. «Ц», сараї літ. «И», літ. «В», літ. «Г», льохи літ. «З», літ. «Н», вбиральні літ. «Ф», літ. «С», 1/5 частина огорожі №1 - №7.

Зазначена угода була підписана позивачкою, її особа та дієздатність встановлена нотаріусом, який посвідчив угоду.  

    Відповідно до ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.  

    Угода співвласників домоволодіння про порядок користування спільною власністю укладена з дотриманням письмової форми зазначеного правочину, нотаріальному посвідченню та державної реєстрації.

    Позивачкою не надано суду доказів на підтвердження того, що одна зі сторін правочину навмисно ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення угоди, тобто заперечувала наявність обставин, які могли перешкодити укладенню угоди або замовчувала ці обставини, згідно положень ст.. 230 ЦК України, є підставами для визнання правочину недійсним.

Крім того, як вбачається зі змісту оспорюваної угоди, остання складена у 6 примірниках, один з яких залишився у нотаріуса, інші – у сторін угоди. Таким чином, позивачка, маючи примірник угоди співвласників, до дати проведення державної реєстрації правочину, а саме – до 02.12.1996 року, знала або повинна була знати, що надвірні будівлі  сарай літ. «В», вбиральня літ. «С», літній душ літ. «Ц» знаходяться у спільному користуванні відповідачів, що не невідповідає дійсному волевиявленню позивачки.

    Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    При таких обставинах, суд не вбачає підстав визнати угоду учасників спільної часткової власності про порядок користування жилим домоволодінням від 28.11.1996 року недійсною повністю або частково.

    Згідно ст.. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

    Як встановлено у ході судового розгляду справи, позовні вимоги виникли з приводу розподілу земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1, відповідно до фактичного порядку користування, оскільки він не відповідає порядку, встановленому оспорюванню угодою.

    Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд враховує ті обставини, що угода оспорювана угода не позбавляє позивачку права власності на 26/100 частин будинку літ. «А-1» по АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель, а також не перешкоджає звернутися до суду із позовом про зміну порядку користування зазначеним домоволодінням, відповідно до фактичного порядку користування, якщо між співвласниками домоволодіння не досягнуто згоди про це.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 203, 204, 230, 358 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання частково недійсною угоди про порядок користування спільною власністю – відмовити.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Фрунзенський районний суд м. Харкова з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги,  у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: