Справа № 2-3967/10

   З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня  2009 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді  Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання – Алманова І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального та морального збитку у зв’язку з ДТП, -  

                                                                  ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданою ДТП, посилаючись на те, що внаслідок винних дій відповідача – ОСОБА_2 08 жовтня 2008 року відбулося ДТП. Наслідком цього ДТП стало пошкодження автомобіля позивача, відповідно йому була завдана матеріальна шкода в сумі 1860  грн., яку він просив стягнути з відповідача. Крім того, позивач просив стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 431 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. (а.с.3) .

Позивач в судовому засіданні позов підтримав. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, розглянувши й дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні 08 жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки „Москвич-2140”, державний реєстраційний номер Ж9512ОД, рухаючись по вул. Торговій в м. Одесі,   у стані алкогольного сп’яніння скоїв наїзд на стоячий  автомобіль  марки „Тойота”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить  позивачу. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси по адміністративній справі № 3–7377/09 від 09.11.2009 року відповідач був визнаний винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 130 ч.1 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 2 роки.   (а.с.4)  

Згідно з ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, ДТП  є наслідком винних дій відповідача по справі.

Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, при цьому сума матеріальної шкоди завданої в наслідок аварійного пошкодження автомобіля склала  1860  грн. 00 коп. що підтверджується висновком автотоварознавчої експертизи №10875 від 19 жовтня 2009 р, виконаної експертами ОНДІСЕ.  (а.с.7-10).  Вартість проведеної експертизи склала 431 грн. ( а.с. 16 ) .

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина 2 цієї статті визначає, що під збитками розуміється, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивач є власником транспортного засобу, що підтверджуються свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ВНС №153884. У відповідності зі ст. 1166 ЦК України шкода заподіяна майну фізичної особи неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла. При цьому, згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,  відшкодовується на загальних  підставах, тобто шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди. Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином встановлені судом обставини та зібрані по справі докази дозволяють задовольнити позов в повному обсязі.  

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає як у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, так і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Задовольняючи позовні вимоги про компенсацію моральної шкоди в частково, суд враховує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки скоєння відповідачем ДТП змусило ОСОБА_3 нести матеріальні витрати та прикладати додаткових зусиль для нормалізації свого повсякденного життя, за наведених обставин суд вважає, що повинна бути стягнута компенсація завданої моральної шкоди в розмірі 2500 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 16, 20, 23, 1166, 1167,  1188 ЦК України, ст.ст.  4, 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-225  ЦПК Україна, суд  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального та морального збитку у зв’язку з ДТП  – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію завданої матеріальної шкоди в розмірі 1860 грн., витрати по сплаті експертизи в розмірі 431 грн., відшкодування моральної шкоди 2500 грн. а також державне мито в розмірі 73 грн., витрати на інформаційно – технічне забезпечення цивільного процесу в розмірі 120 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції.

Строк, протягом якого розглядалася заява про скасування заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                   А.І. ДРІШЛЮК