справа № 2- 1640/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 червня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді     Захарчук С.С.

при секретарі:               Совівській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк» про відшкодування збитків, стягнення пені та інфляційних,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк» (далі – ВАТ «Родовід банк») про розірвання договорів банківських вкладів, стягнення суми.

Зазначала, що 17 грудня 2008 року та 31 грудня 2008 року між нею та відповідачем були укладені договори банківських вкладів на суму 35 000 грн. та 10 000 грн. відповідно.

Посилаючись на те, що у встановлені в зазначених договорах строки їй було відмовлено відповідачем у поверненні банківських вкладів та нарахованих на них відсотки, просила розірвати договори банківських вкладів від 17 грудня 2008 року та від 31 грудня 2008 року, стягнути з ВАТ «Родовід банк» на її користь 10 000 грн. та 35 000 грн. суми депозитних вкладів, проценти на банківські вклади у розмірі 3 946 грн. 23 коп., 450 грн. та 43 грн. 47 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договорами банківських вкладів, 810 грн. інфляційних.

Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги, в останній уточненій позовній заяві ОСОБА_1, посилаючись на те, що суми вкладів ВАТ «Родовід банк» було повернуто лише 6 серпня 2009 року, просила стягнути з відповідача на її користь 3 294 грн. 74 коп. та 844 грн. 13 коп. на відшкодування збитків – упущеної вигоди, пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань за договорами банківських вкладів у розмірі 350 грн. та 100 грн., 1080 грн. інфляційних.

У судове засідання позивач не з’явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності у зв’язку з хворобою. У заяві позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі з викладених у позові підстав (а.с. 157).

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що вимога про стягнення пені не може бути задоволена, оскільки постановою Правління НБУ введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховується неустойка за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань, крім того, позивачем не надано суду доказів того, що внаслідок неналежного виконання зобов’язань за договорами банківських вкладів останній було завдано збитки у вигляді упущеної вигоди.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що між позивачем та відповідачем були укладені договори про строковий банківський вклад № ДРГ.198.Щ90-456/12-2008 від 17 грудня 2008 року та                      № ДРГ.198.Щ90-476/12-2008 від 31 грудня 2008 року (а.с. 7-10).

Відповідно до п. 1.1. Договору від 17 грудня 2008 року банк приймає від вкладника на строковий депозитний рахунок № 26303198.980.000456 грошову суму у розмірі 35 000 грн. строком на 90 днів та зобов’язується повернути вкладникові суму вкладу 17 березня 2009 року і проценти на умовах та в порядку встановлених цим договором.

Згідно з п. 1.1. Договору від 31 грудня 2008 року банк приймає від вкладника на строковий депозитний рахунок № 26303198.980.000476 грошову суму у розмірі 10 000 грн. строком на 90 днів та зобов’язується повернути вкладникові суму вкладу 31 березня 2009 року і проценти на умовах та в порядку встановлених цим договором.

Після закінчення строку дії Договору позивачка зверталася до відповідача з вимогами про повернення суми банківських вкладів (а.с. 12, 13).

Позивачу було повернуто суму банківських вкладів 6 серпня 2009 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивачка посилалася на те, що у разі своєчасного виконання відповідачем своїх зобов’язань про повернення банківських вкладів, вона одержала б дохід у розмірі 25% річних від суми вкладів, в якості відсотків за договором банківського вкладу з Дельта банком.

Згідно з ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 58, 59 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.

У порушення зазначених вимог закону позивачкою не надано суду відповідних доказів, які свідчать про наявність завданих їй збитків у вигляді упущеної вигоди в результаті несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договорами банківських вкладів, не доведено розміру збитків, а тому підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди немає.

Разом з тим, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені та інфляційних, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення пені позивач посилався на те, що відповідач не виконав свої зобов’язання у строк, передбачений договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 5.2. Договору від 17 грудня 2008 року та від 31 грудня 2008 року встановлено, що у разі порушення банком строку повернення вкладу, вказаного у вимозі вкладника, банк сплачує на вимогу вкладника пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми вкладу за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від суми вкладу.

У разі порушення банком строку повернення процентів, вказаного у вимозі вкладника, банк сплачує на вимогу вкладника пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми процентів за кожний день прострочки, але не більше 1 відсотка від суми невиплачених в строк процентів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», діючої на час виникнення спірних правовідносин, протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Після закінчення дії мораторію (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим законом.

Судом установлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 13 березня 2009 року № 138 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві «Родовід банк» з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 16 березня 2009 року до 15 вересня 2009 року (п. 4)                            (а.с. 111-113).

Оскільки, у ВАТ «Родовід банк» було введено мораторій з 16 березня 2009 року до                  15 вересня 2009 року, а відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», діючої на час виникнення спірних правовідносин, протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), то підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені за прострочку виконання зобов’язання немає. У зв’язку з цим, не можуть бути задоволені і позовні вимоги про стягнення 1 080 грн. інфляційних.

Керуючись ст. ст. 22, 526, 1060 ЦК України, ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 59, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Родовід банк» про відшкодування збитків, стягнення пені та інфляційних - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                                                                          С.С. Захарчук