АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 2166/ 06 Головуючий
Категорія 44. в інстанції Бєляєва Л.О.
Доповідач Карташов О.Ю.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня «19» дня Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого Карташова О.Ю.
Членів суду Свинцової Л.М., Гаврилюка В.К.
при секретарі Подколзіної Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську
цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення
місцевого Краснолуцького міського суду Луганської області від 6 травня 2006р. за позовом
ОСОБА_1 до Державного підприємства „ Донбасантрацит"
про стягнення компенсації за побутове вугілля, відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Краснолуцького міського суду Луганської області від 6.05.2006р. у позові ОСОБА_1 до ДП „Донбасантрацит" у особі ВП „Шахта „Краснокутська" про стягнення грошової компенсації за побутове вугілля у сумі - 8 018,10грн. та стягнення моральної шкоди у сумі - 10 000грн. відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і, не передаючи справу на новий розгляд, постановити рішення про задоволення його позову у повному обсязі.
Представник ДП „Донбасантрацит" доводи апеляційної скарги не визнав, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню по наступним підставам.
Так, у січні 2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП „Донбасантрацит" у особі ВП „Шахта „Краснокутська" про стягнення грошової компенсації за побутове вугілля у сумі - 8 018,10грн. та стягнення моральної шкоди у сумі - 10 000грн.
Позивач зазначав, що працював у відповідача на ВП „Шахта „Краснокутська", і як робітник вугільної промисловості має право на пільгове забезпечення побутовим вугіллям.
Посилаючись на те, що відповідач у 2000р., 2002р., 2 півріччі 2003 та 2004рр. і у 2005р. побутове вугілля не надавав, позивач просив суд стягнути з підприємства грошову компенсацію ненаданого у кількості 17700кг. вугілля у сумі - 8 018,10грн. та стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна йому незабезпеченням вугіллям, внаслідок чого, були порушені його нормальні життєві відносини, погіршені відносини з оточуючими людьми, він був позбавлений можливості реалізації своїх звичок і бажань, що привело до моральних та фізичних страждань, суму у розмірі - 10 000грн.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, позивач працював на підприємстві відповідача з 1960р. по 1994р., а тому має право на пільгове забезпечення побутовим вугіллям на підставі ст. 43 Гірничого Закону України.
Рішенням місцевого Краснолуцького міського суду Луганської області від 7.06.2001р. на користь позивача з ВП „Шахта „Краснокутська" було стягнуто 14750кг. вугілля, у тому числі, за 2000р., також, позивачу було надано побутове вугілля за перші півріччя 2003-2005рр.
Заборгованість по забезпеченню позивача побутовим вугіллям складає 8850кг. за періоди другого півріччя 2002-2005рр.
Вирішуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідним законодавством, а саме, Гірничим Законом України не передбачена виплата грошової компенсації побутового вугілля, крім того, позивачем не надано суду доказів у підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.
Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Згідно п. 12.10. Галузевої угоди між Міністерством палива та Енергетики України і Всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України з доповненнями та змінами від 3.07.2001 року, від 15.02.2002 року, від 20.09.2002 року, від 10.12.2002 року, від 01.07.2003 року, та від 29.12.2003 року, порядок забезпечення паливом на побутові потреби пенсіонерам підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на підприємствах відповідно до Гірничого Закону України, даної Угоди, а також (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною "Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби" від 11.05.1976 року.
Однак, Гірничий Закон України не передбачає грошової компенсації побутового вугілля, то положення Колективного договору, на розділ 10 якого посилається апелянт, суперечать вимогам цього Закону, а тому, виходячи з пріоритетності Законів України над нормативними актами, колегія суддів вважає, що зазначений Колективний договір не може застосовуватися в даному випадку.
Згідно роз'яснень, даних у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Таким чином, забезпечення побутовим вугіллям є соціальною гарантією, між тим, Гірничий Закон України не передбачає відшкодування моральної шкоди у випадку ненадання побутового вугілля.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 304 п. 1, ст. 307, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення місцевого Краснолуцького міського суду Луганської області від 6 травня 2006р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.