КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 

   Справа: № 22-а-570/07               Головуюча у 1-ій інстанції: Рейнарт І.М.                                                              Доповідач: Межевич М.В.

У  Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        1 червня 2007 року                                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:           головуючого - судді      Межевича М.В., суддів   Бараненка  І.І. та Глущенко Я.Б, при секретарі  Ковальчук А.І., за участю представників Державної судової адміністрації України Ільчук Ю.Ф. та Міністерства юстиції України Опанасенка А.В., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області, Міністерства юстиції України та Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області про стягнення грошової компенсації за обмундирування, -

          в  с  т  а  н  о  в  и  л  а:

        У січні 2007 року  ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом про стягнення з Міністерства фінансів України шляхом списання з розрахункового рахунку Головного управління державного казначейства України компенсації за невикористане службове обмундирування у розмірі 6 306 грн., посилаючись на ст. 130 Конституції України, ст. 44 Закону України «Про статус Суддів», Постанову Кабінету України № 177 від 19.03.1994 року  «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України»  та Положення  «Про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України».

         Постановою Печерського райсуду м. Києва від 16.03.2007 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що  вимоги позивачки про стягнення компенсації за невикористане службове обмундирування за період з 1 квітня 2000 року по 20 березня 2002 року та з 4 вересня 2003 року і по день звернення до суду не ґрунтуються на діючому законодавстві, а щодо вимог про стягнення компенсації за період з 17 листопада 1997 року по 1 квітня 2000 року та з 20 березня 2002 року по 4 вересня 2003 року, то позивачкою без поважних причин пропущений строк звернення до суду.

          Не погоджуючись з вище вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Печерського райсуду м. Києва від 16.03.2007 року та прийняти нову постанову, якою поновити строк звернення до суду та задовольнити її вимоги. При цьому посилалась на незаконність постановленого рішення. 

          Позивачка та представники відповідачів Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецькій області, Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області в судове засідання не з»явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені. 

         Заслухавши доповідь судді, пояснення з»явившихся представників відповідачів,  перевіривши наведені доводи в апеляційній скарзі, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального  права, колегія суддів вважає, що скарга  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи позивачка з листопада 1997 року                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         працює суддею Єнакіївського міського суду Донецької області і жодного разу не отримувала службове обмундирування або компенсацію за невикористане обмундирування.

         Колегією суддів встановлено, що при розгляді справи судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено нормативно-правові акти з даного питання, в т.ч. і ті, які на день звернення позивачки до суду втратили чинність і на підставі аналізу чинного законодавства дійшов правильного висновку, що з 1 квітня 2000 року по 20 березня 2002 року та з 4 вересня 2003 року і по день звернення позивачки до суду відсутній закон або інший нормативний акт, який передбачає виплату суддям компенсації за невикористане службове обмундирування.

Також колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачкою без поважних причин строку звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо вимог про стягнення компенсації за решту вище зазначеного періоду, тобто за період з 17 листопада 1997 року по 1 квітня 2000 року та з 20 березня 2002 року по 4 вересня 2003 року, оскільки суд обґрунтовано посилається на те, що позивачка, працюючи на посаді судді, є обізнаною з чинним законодавством, судовою практикою щодо компенсації за невикористане службове обмундирування і що підставою для відмови у задоволенні позову у зв»язку з пропущенням строку зверненням до суду в розумінні ч. 1 ст. 100 КАС України також були наполягання відповідачів - Державної судової адміністрації  України,  Міністерства юстиції України та Державного казначейства України.

         Отже, ухвалюючи рішення про залишення позову без задоволення, Печерський районний суд м. Києва обґрунтовано виходив з того, що вимоги позивачки про стягнення компенсації за невикористане службове обмундирування за частину вище зазначеного оскаржуваного періоду  не ґрунтуються на діючому законодавстві, а по решті вище зазначеного оскаржуваного періоду - позивачкою без поважних причин пропущений строк звернення до суду.

          Доводи апелянта про те, що нібито суд при вирішенні питання поновлення строку безпідставно не врахував перебування її в особливих відносинах з відповідачами та специфіку її роботи - голослівні, оскільки, як вбачається з постанови, судом дано належну оцінку цим доводам з посиланням на ненадання позивачкою та її представником жодного доказу, а тому не заслуговують  на увагу.

         Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

         Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено. 

         В апеляційній скарзі не наведено інших доводів, які б спростовували висновки суду, викладені в постанові.    

         Керуючись ст. ст. 195. 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у  х  в  а  л  и  л  а:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, Територіального управління державної судової адміністрації у Донецькій області, Міністерства юстиції України та Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області про стягнення грошової компенсації за обмундирування,  - залишити без зміни.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

               Головуючий:   

               Судді: