КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-546/07 Головуючий у 1-й інстанції: Шабунін С.В.
Доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
Іменем України
11 липня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Малиніна В.В.. при секретарі Ковальчук А.І, за участю: помічника прокурора Бузницької Г.М., представника позивача Федоренко О.А. та Дахової О.С., представника відповідача Ситенка О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-2002» на постанову господарського суду м. Києва від 17.11.2006 року у справі за позовом прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-2002» про стягнення 12 144,00 гривен, -
в с т а н о в и л а:
В жовтні 2007 року прокурор Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-2002» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 12 144,00 гривен за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році. Мотивував тим, що відповідач всупереч вимогам ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон), згідно з якими для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % загальної чисельності працюючих, не створив одного робочого місця для працевлаштування інваліда і відповідно до ст. 20 вказаного Закону повинен сплатити штрафні санкції за не створення робочого місця у розмірі 12 144,00 грн.
Постановою господарського суду м. Києва від 17.11.2006 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними вище судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою про скасування оскаржуваного судового рішення, посилаючись на порушення норм процесуального права та не неповне з'ясування обставин справи і просив ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що судом першої інстанції справу розглянуто без його повідомлення та у відсутності його представника, що призвело до неправильного по суті рішення, а саме: при розгляді даної справи судом першої інстанції не було враховано ту обставину, що ТОВ «Вектор-2002 виконало вимоги ч. 3 ст. 18 Закону України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та дотримано норматив створення робочих місць для інвалідів, передбачений ст. 19 Закону. В підтвердження відповідач надав трудові угоди з відповідними посвідченнями інвалідів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Представник апелянта в першому судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, але в наступні два судові засідання не з»явився та не надав на вимогу суду документи, які підтверджують його доводи про працевлаштування ним інвалідів.
Прокурор та представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність та обґрунтованість постановленого судом рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 та 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі -Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 з послідуючими змінам и та доповненнями, - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної категорії, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3 Положення). Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5 Положення).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
За ст. 19 Закону керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Як підставно зазначено Господарським судом м. Києва, вищевикладені вимоги відповідачем не виконані, що підтверджується звітом відповідача за формою № 10-П1, поданого до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів за підписом керівника товариства «Вектор-2002» та його головного бухгалтера, де дані про наявність інваліда на 32 фактично працюючих особи відсутні.
Вказані обставини також підтверджуються долученими апеляційним судом: Актом перевірки виконання нормативу працевлаштування інвалідів НОМЕР_1, наданим Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів; повідомленням НОМЕР_2 управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про те, що відсутня інформація в базі данизх СПОВ стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по підприємству ТОВ «Вектор-2002»: частково, самим відповідачем у його листі до суду НОМЕР_3, в якому останній повідомляє, що інваліди не були офіційними працівниками ТОВ «Вектор-2002» і не отримували заробітню плату на підприємстві.
А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача за невиконання нормативу по створенню одного робочого місця по працевлаштуванню інваліда 12 144 грн. - середньомісячної зарплати на підприємстві за 2005 рік згідно з вищевказаним звітом.
Висновки господарського суду відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновків суду не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування судового рішення не вбачається, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів київського апеляційного адміністративного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Вектор-2002» залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києві від 17.11.2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: