КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-549/ 07 Головуючий у 1-й інстанції: Сова Т.Г.
Доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
Іменем України
4 липня 2007 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Малиніна В.В., при секретарі Ковальчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 23.02.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Менської виправної колонії № 91 (смт. Макошино Менського району Чернігівської області) про визнання незаконним рішення комісії адміністрації МВК-91 від 15.12.2006 року щодо відмови в застосуванні до засудженого ОСОБА_1 ст. 82 КК України та скасування його, -
в с т а н о в и л а:
У січні 2007 року позивач звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з вище вказаним позовом.
25.01.2007 року ухвалою суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 було призначено до судового розгляду.
23.02.2007 року ухвалою Менського районного суду Чернігівської області провадження у вищевказаній справі було закрито з тих мотивів, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та вирішити його питання по суті, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду та порушення норм процесуального права.
В судове засідання сторони не з»явилися, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із системного аналізу ч. 2 ст. 2 та п.1 ч.1 ст.17 КАС України випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі регулюються ст. ст. 100 та 101 Кримінально-виконавчого кодексу України, Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Проте з таким висновком колегія суддів погодитися не може.
Заміна умов тримання засуджених до позбавлення волі передбачено ст. 82 КК України, а його порядок, дійсно, регламентується ст.ст. 100 та 101 Кримінально-виконавчого кодексу України. Більш детально цей порядок визначено: Інструкцією про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі; Положенням про комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі; Положенням про Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, які затверджено Наказом НОМЕР_1 Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12.2003 року.
Однак, відповідно до ст. 407 Кримінально-процесуального кодексу України заміна невідбутої частини покарання більш м»яким покаранням відповідно до ст. 82 КК України застосовується суддею районного (міського) суду за місцем відбуття покарання тільки за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання і спостережної комісії.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 засуджено 20.01.2003 року Апеляційним судом Донецької області за ст. ст. 345 ч. 2 (2001р.), 229-1 ч. 3, 42 (1960р.) КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що покарання він відбуває у Менській виправній колонії № 91 (смт. Макошино Менського району Чернігівської області) і що рішенням комісії адміністрації вказаної колонії від 15.12.2006 року, викладеного в протоколі засідання, відмовлено в застосуванні до нього ст. 82 КК України - заміни невідбутої частини покарання більш м»яким.
Також вбачається, що подальше спрямування даного рішення відповідачем - адміністрацією виправної установи при не згоді з ним позивачем - засудженим, судом не з»ясовувалося та не проаналізовано відповідність дій першого з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, Конституцією України, вище приведеним нормами зазначених кодексів, інструкції та положень.
До того ж, не звернуто уваги судом і на те, що вказані кодекси, інструкція та положення прийняті задовго до прийняття Кодексу адміністративного судочинства України, який дає можливість всім громадянам оскаржувати дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень.
Наведене свідчить про неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки від цього залежить вирішення питання, на які суди (адміністративний чи кримінальний) поширюється компетенція на виниклий спір між адміністрацією Менської виправної колонії та засудженим ОСОБА_1.
Крім того, всупереч вимогам ч. 2 ст. 157 КАС України суд першої інстанції закриваючи провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої, не роз»яснив позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Зважаючи на те, що зазначені неповнота та порушення норм процесуального права призели до неправильного вирішення справи, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції належить скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 23.02.2007 року скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: