КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №22а-530/07 Головуючий у І інстанції - Драч Ю.І.
Доповідач: Межевич М.В.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15 червня 2007 року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Глущенко Я.Б. та Малиніна В.В., при секретарі Ковальчук А.І., за участю представників відповідача Погоролецького Є.А та Седлецької Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 17.01.2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира про встановлення розміру пенсії та стягнення не донарахованої та не виплаченої пенсії, -
в с т а н о в и л а:
У жовтня 2006 року ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду, в якому просив зобов»язати відповідача здійснити нарахування йому пенсії за період 3-4 травня 1986 року за роботу в зоні відчуження в розмірі 1681 грн.36 коп. і стягнути на його користь суму не донарахованої та невиплаченої пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.10..2006 року в розмірі 6040 грн. 50 коп.
Мотивував тим, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалідом 2-ої групи і відповідно до Зкону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон) йому в 1993 році була призначена пенсія відповідно до довідки про заробітну плату видану Житомирським авто підприємством за період роботи з 01.01.1989 року по 31.12.1989 року, розмір якої з 01.01.2006 року становить 1077,31 грн. З вказаним розміром пенсії позивач не згодний і вважає, що її розмір повинен становити 1681,36 грн., відповідно до також наданої ним довідки про те, що він працював у зоні відчуження в період 3-4 травня 1986 року .
За таких обставин позивач вважає, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку його пенсії є безпідставною, оскільки це суперечить Закону, а також Постанові КМУ № 523 від 30.05.1997 року, відповідно до яких він має право вибору на призначення та нарахування йому пенсії за будь - який період роботи в зоні відчуження.
Постановою постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 17.01.2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені з тих підстав, що відповідач не врахувавши оскаржуваний період роботи позивача, фактично позбавив останнього вибирати із якої заробітної плати той бажає, щоб йому проводилося нарахування пенсії, що призводить до звуження прав позивача порівняно з іншими особами, які пропрацювали в зоні відчуження менш тривалий термін ніж позивач.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, а аткож скасувати вказане рішення в частині стягнення з відповідачів на користь держави державне мито у розмірі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 37,50грн. В обґрунтування своїх апеляційних вимог послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального.
Представник апелянта підтримав в судовому засіданні апеляційну скаргу, пославшись на обставини, викладені в ній.
Позивач в судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.4 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 30.05.1997 року № 23, пенсії по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання відповідно до ст. 54 і 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках.
Разом з тим, такий висновок суду в даному конкретному випадку є помилковим.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 3 та 4 травня 1986 року , з 28.12.1988 року по 31.12.1991 року, а також з 01.07.1992 року по 31.12.1992 року був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії та інвалідом 2 групи, в результаті чого йому призначено пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту Закон), розмір якої з 01.01.2006 року після здійснення перерахунку та підвищення, становить 1077 грн. 31 коп.
Відповідно до ч.1, 2 ст.57 Закону обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (станом на час нарахування пенсії).
При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може братися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. У випадках, коли особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців. А у випадках, коли особа пропрацювала на вказаних територіях менше місяця, пенсія може обчислюватись із заробітку за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Для осіб, які працювали у зоні відчуження менше місяця та захворіли на променеву хворобу, пенсія може обчислюватись із заробітку за фактично відпрацьований час.
Отже, вище зазначеними нормами, законодавець надав заявникові право вибору щодо обчислення середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії між двома нормативними актами - Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про пенсійне забезпечення». Тому заявник має право вибору надати середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії або із заробітку за 24 останніх місяці підряд протягом всієї трудової діяльності(Закон України «Про пенсійне забезпечення») або за будь-які 12 місяців підряд на територіях радіоактивного забруднення ( Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Колегія суддів вважає, що суд у своєму рішенні не вірно застосував норму матеріального права, надавши позивачеві право вибору механізму обчислення середньомісячного заробітку не між двома вище приведеними Законами, а в межах ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в якому частина друга містить у собі як загальну, так і спеціальну норму, яка може бути застосована тільки тоді, коли заявник не відпрацював 12 місяців підряд на територіях радіоактивного забруднення. А середньомісячний заробіток за неповний місяць може бути застосований для обчислення пенсії тільки як виняток і у тих випадках, коли особа пропрацювала на цих територіях менше місяця.
Зважаючи на викладене та на те, що ОСОБА_1 з 01.01.1989 року по 31.12.1989 року працював 12 місяців підряд на територіях радіоактивного забруднення і пенсія відповідачем нараховується з урахуванням даних періодів, то колегія суддів приходить до висновку, що пенсія позивачу нараховується та виплачується відповідачем відповідно до чинного законодавств і не було допущено порушення прав позивача, а, отже, в суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову.
Також слід зазначити, що всупереч положенням Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 та ч.1 ст. 94 КАС України, суд безпідставно стягнути з відповідача на користь держави державне мито у розмірі 59 грн. 50 коп., оскільки Пенсійний фонд України, його підприємства, установи, організації від сплати державного мита звільняються.
Частиною другою ст. 73 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та чч. 4 та 5 ст. 3 Закону України «Про збір на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» визначено, що кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, а при ухваленні судового рішення на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Оскільки постанова Корольовського районного суду міста Житомира від 17.01.2007 року ухвалена з порушенням норм матеріального права, то підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі Житомирської області задовольнити.
Скасувати постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 17.01.2007 року.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира про встановлення розміру пенсії та стягнення не донарахованої та не виплаченої пенсії, - відмовити
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: