У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 липня 2007 року                                                                                         м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

при секретарі судового засідання - Горобцовій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду міста Києва від 3 травня 2007 року в адміністративній справі №2а-53-1/07 за позовом ОСОБА_1. до Президента України, третя особа - Кабінет Міністрів України про визнання рішення незаконним,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою, у якій, посилаючись на порушення відповідачем чинного законодавства, просив визнати п.п.2 п.2 Указу Президента України «Про всебічне вивчення та об'єктивне висвітлення діяльності українського визвольного руху та сприяння процесу національного примирення» №879/2006 від 14.10.2006р. (надалі - Указ) таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а саме: ст.1 Положення про закони і звичаї суходольної війни (Конвенція про закони і звичаї суходольної війни (ІV Гаазька конвенція) та ч.1 ст.43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949р.

Мотивуючи позовні вимоги, ОСОБА_1. вказав на те, що оспорюване положення Указу Президента України не відповідає положенням зазначених вище Конвенцій і Протоколу, до яких приєдналася Україна і які стали частиною національного законодавства України.

Невідповідність рішення Президента України, на думку позивача, полягає у тому, що «Президентові потрібно було зобов'язати Кабмін не законопроект розробляти, а зобов'язати видати постанову про український визвольний рух 20-50-х років, статус і соціальний захист його учасників».

Постановою Печерського районного суду від 3 травня 2007 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Підпунктом 2 пункту 2 Указу Президент України зобов'язав Міністерство освіти і науки України разом з Національною академією наук України забезпечити «використання досліджень вітчизняних учених щодо визвольної боротьби Українського народу у програмах загальноосвітніх та вищих навчальних закладів».

Аналізуючи зміст наведених у позовній заяві норм міжнародного права та зміст положень п.п.2 п.2 Указу Президента України, слід дійти висновку, що згадане положення Указу не суперечить нормам міжнародного права, а тому Указ Президента України в цій частині не можна визнати таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, тобто ст.1 Положення про закони і звичаї суходольної війни (Конвенція про закони і звичаї суходольної війни (ІV Гаазька конвенція) та ч.1 ст.43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949р.

Також безпідставним є посилання скаржника на те, що «Президентові потрібно було зобов'язати Кабмін не законопроект розробляти, а зобов'язати видати постанову про український визвольний рух 20-50-х років, статус і соціальний захист його учасників», оскільки наведені норми міжнародного права не містять на це жодної вказівки.

Отже, твердження в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, є необґрунтованим.

Згідно  п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення… норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки всупереч тверджень апелянта, суд першої інстанції вирішив справу з дотриманням норм матеріального права і висновки суду відповідають обставинам справи, то порушення судом норм процесуального права, а саме, вимог ст.171 КАС України щодо опублікування оголошення про оскарження нормативно-правового акта, не можна визнати таким порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 199, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду міста Києва від 3 травня 2007 року - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий                                    ____________________    М.Межевич

Судді:                                              ____________________    В.Малинін

                                                                 ____________________    І.Бараненко