КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № - 22а- 416/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Михайлюк С.І. Суддя доповідач Ситников О.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2007 року. м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Ситникова О.Ф.,
Суддів: Бистрик Г.М., Маслія В.І.,
при секретарі: Пустільнік К.А.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на постанову господарського суду Чернігівської області від 01 березня 2007 року у справі за позовом СПД ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова, головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області, пенсійного фонду України про визнання протиправними дій відповідача 1, скасування рішень відповідачів, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Чернігівської області від 01.03.2007 року в позові СПД ОСОБА_1. до управління пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова, головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області, пенсійного фонду України - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача викладені в позовній заяві.
Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач, УПФ України в Новозаводському районі м. Чернігова, посилається на те, що постанова суду першої інстанції законна, підстав для її скасування немає.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Господарським судом Чернігівської області встановлено, що 17.10.06р. УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова було проведено розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по СПД ОСОБА_1., які не надійшли на рахунок управління, але зараховуються у складі фіксованого податку за результатами підприємницької діяльності за період з 01.01.05р. по 31.03.05р., про що складено акт-розрахунок №НОМЕР_1.
Даний акт було складено на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058 та Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року" від , 16 березня 2006 року К 3583-ІУ.
Як вбачається з даного акту розрахунку, сума фіксованого розміру страхового внеску, який мав сплатити Позивач, як платник, складала: у січні 2005 року - 83,84 грн., у лютому 2005 року -83,84грн., у березні 2005 року - 81,14 грн. Позивачем за цей період сплачено 150 грн. фіксованого податку, з яких 15,00 грн. (10% від сплаченої суми) зараховується в рахунок сплати страхових внесків, а належить до сплати фіксованого розміру страхового внеску за період з 01.01.2005 р. по 30.03.2005 р. - 233,82 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на наступне:
З 01.01.04р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058 (далі Закон №1058).
Відповідно до ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р., №1058 (далі Закон №1058), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Зокрема, виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Частиною 3 ст.18 Закону №1058 встановлено, що страхові внески є цільовими загальнообов'язковими платежами, які справляються на всій території України в порядку встановленому Законом.
Відповідно до ч.4 ст.18 Закону №1058, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, а також на ці внески не поширюється податкове законодавство.
Згідно ч.6 ст.18 Закону №1058 законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до ч.15 Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідності із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до 4.4.1,2 ст.15 Закону №1058:
«1. Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
2. Платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.»
Згідно до ч.5 ст.14 Закону №1058:
«Страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.»
Відповідно до ч. З ст.11 Закону №1058
«Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.»
Права та обов'язки страхувальників встановлені ст.17 Закону №1058, а саме п.6 ч.2 ст.17 Закону передбачено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону №1058 визначено, що:
"До набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року):
4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі."
Підпунктом 7 п.14 Прикінцевих положень Закону №1058 Кабінет Міністрів України було зобов'язано разом із проектом Закону України про Державний бюджет України на 2004 рік подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо сплати страхових внесків у фіксованому розмірі фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбали спеціальний торговий патент), та членами сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, а також пропозиції щодо вилучення із законодавства про спрощену систему оподаткування положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України.
На виконання даного підпункту Закону №1058, частиною 5 ст.45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23 грудня 2004 року №285-1У, в редакції, чинній з 01.01.05р. по 30.03.05р. було установлено, що на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на місяць на кожну особу.
Відповідно до абз.9 ст.1 Закону №1058:
«Мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).»
Згідно ст.82 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», в редакції, чинній з 01.01.05р. по 30.03.05р., та ст.83 даного Закону в новій редакції, розмір мінімальної зарплати згідно з 01.01.05р. по 31.03.05р. становив 262 грн.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам та матеріалам справи, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування або зміни рішення суду не має.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205,206 КАС України,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу позивача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 01.03.2007 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: