Справа №22-4368/2006р.                                                    Головуючий 1 інстанції суддя - Єщенко О.В.

Категорія № 34                                                             Доповідач суддя Шейко Л.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ              

УХВАЛА                                                                              

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                    

« 1 » серпня 2006р.                                                                                         м.Одеса  

Колегія суддів з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді -      Шейко Л.М.

суддів                    -        Комаровської Н.В., Короткова В.Д.

при секретарі   -              Тончевої Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеси справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розділ майна, -

ВСТАНОВИЛА:

22 листопада 2002 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом і просила суд провести розподіл домобудівні, що знаходиться в АДРЕСА_1 та виділити їй реально 50/100 частини будинку, визнавши будівлю сумісною власністю з відповідачем, вказуючи, що вона з відповідачем уклала шлюб 1 серпня 1987 року, від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3.

З січня 1991 року між відповідачем і виконкомом Котовськом міської ради був укладений договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва. Наприкінці 1999 року будівництво житлового будинку було закінчене і з цього часу вони стали проживати в будинку.

В 1999 році будинок був зданий в експлуатацію ( а. с. 14).

В 1991 році відповідач мав намір виїхати на роботу за кордон для чого вони оформили фіктивне розлучення і про що було постановлене рішення суду, яке вступило в законну силу, не оскаржувало ся.

Однак вони шлюбні відносини не припинили до будівництва житлового будинку.

З серпня 1994 року відповідач оформив розлучення в відділі РАГС, про що їй стало відомо пізніше, але незважаючи на це вони продовжувала жити однією сім'єю і в 1999 році їх сім'я розпалася і вона також отримала свідоцтво про розлучення, а відповідач переїхав на роботу в м. Миколаїв.

Позивачка вважала, що згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю позивачка має право на 1/2 частину житлового будинку, тому просила позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав зустрічний позов про розподіл майна на суму 33523 гривні, посилаючись на те, що позивачка вивезла майно придбане в шлюбі без його відома.

Позивачка зустрічний позов не визнала.

Рішенням суду в позовах відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду, постановлені нового рішення про задоволення ЇЇ позову.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, вважає наступне .

Судом встановлено, що сторонни знаходились у шлюбі із серпня 1987 року який по рішенню суду від 7.06.1991 року був розірваний. В січні 1991 року між відповідачем та виконкомом Котовської міської ради був укладений договор про надання в бестрокове користування земельної ділянки для будівництва, яке було закінчене на прикінці 1999 року і будинок зданий в експлуатацію( а. с. 14). Розлучення у відділі РАГС відповідач оформив в серпні 1994 року, про що позивачці, з її слів, стало відомо в 1998 році. В 1999 році їх сім'я розпалася і вона також отримала свідоцтво про розлучення. З позовом про розподіл майна позивачка звернулась до суду 22.11.2002 року.

Судова колегія вважає, що при постановлені рішення суд не повно з'ясував обставини справи і допустив порушення норм права.

Так, згідно п. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, що беруть участь у справі їх правата обовязки, попереджує про вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановленних цим Кодексом.

Обгрунтованим, згідно ст.213 ЦПК України є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин.

Однак суд не з'ясував в повній мірі юридичну сутність правовідносин сторін та не встановив відносини сторін щодо свідоцтва про право власності на спірну домобудівлю, не витребував вказаний документ і не обсудив питання чи порушує він право позивачки на визнання нею права власності.

Оскільки суд апеляційної інстанції не праві виконувати функції суду першої інстанції і висловлювати свої судження щодо питань, які не були предметом дослідження у суду першої інстанції, то у відповідності до ст. 311 п.5 ЦПК України рішення підлягає скасуванню.

Вказуючи в рішенні суду, по ствердженню відповідача, що майно з будинку було вивезене позивачкою в 2002 році, суд зробив висновок, що зустрічний позов ОСОБА_2 від 26.04.2004 році був поданий з пропуском строку позовної давності і тому відмовив в позові.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду і вважає, що зустрічні позовні вимоги не були розглянуті судом по суті, суд допустив порушення ст.215 ЦПК України та не виконав висновки і мотиви Апеляційного суду відносно цього питання на підставі яких було скасовано попереднє рішення суду і які є обов'язковими для суду першої інстанції, тому на підставі до ч.2 ст.311 ЦПК України рішення суду також підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1п.5; 311 п.5; 311ч.2; 314 ч.1 п.2; 315; 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розділ майна - скасувати.

Справу направити на новий розгляд в той же суд іншому судді.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .