КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а-155/07 Головуючий у І інстанції Шинкар А.О. Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 серпня 2007 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Межевича М.В.,
суддів Глущенко Я.Б., Бараненка І.І.
при секретарі Маркевичі Т.Л.,
за участю представника відповідача - Бруєнка М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Погребської сільської ради Броварського району Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Погребської сільської ради Броварського району Київської області про визнання нечинними: схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) в адмінмежах Погребської сільської ради КСП «Нова Україна» в частині розташування земельної ділянки НОМЕР_1, рішення Погребської сільської ради від 22 листопада 2001 року в частині затвердження розташування земельної ділянки НОМЕР_1 та про зобов'язання Погребської сільської ради прийняти рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з зазначеним позовом. Посилається на те, що рішенням 18 сесії 23 скликання Погребської сільської ради від 22.11.2001 року їй надано у приватну власність земельну ділянку на підставі сертифікату на земельну частку (пай). Державний акт на право приватної власності на землю видано на її ім'я 29.12.2001 року. Весною 2005 року їй стало відомо, що частина належної їй земельної ділянки площею 0,431 га за номером 373т згідно схеми поділу земель колективної власності КСП «Нова Україна» на земельні частки (паї) знаходиться на землях магістрального газопроводу, тобто на землях трубопровідного транспорту, які відносяться до земель державної власності, а тому не можуть передаватися у приватну власність.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2007 року заявлений позов задоволено: визнано нечинною схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) в адмінмежах Погребської сільської ради КСП «Нова Україна» в частині розташування земельної ділянки НОМЕР_1; визнано нечинним рішення Погребської сільської ради 18 сесії 23 скликання від 22 листопада 2001 року в частині затвердження розташування земельної ділянки НОМЕР_1 ; зобов'язано відповідача прийняти рішення про виділення ОСОБА_1. у приватну власність земельної ділянки рівно по кадастровій оцінці земельній ділянці площею 0,431 га НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Погребська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідно до ст.. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів, уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони, земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями. Вважає, що земельні ділянки охоронної зони не відносяться до земель трубопровідного транспорту, а тому не підпадають під дію ст. 4 Земельного кодексу України 1990 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, позивача, який заперечував проти скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої встановлено, що надання позивачці земельної ділянки 0,431 га НОМЕР_1 в охоронній зоні газопроводу суперечить ст. 4 Земельного кодексу України 1990 року, оскільки землі транспорту не можуть передаватися у колективну і приватну власність.
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися.
Так, статтею 4 Земельного кодексу України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що вся земля держави входить до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складається з: земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей; земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів); земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; земель державного лісового фонду; земель державного водного фонду та земель державного запасу.
Стаття 11 Закону України «Про транспорт» передбачено, що землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.
З метою забезпечення належної експлуатації споруд та інших об'єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу зазначених об'єктів на землях, наданих у користування підприємствам транспорту, можуть встановлюватися охоронні зони з особливими умовами землекористування.
Згідно ст. 9 Закону України «Про трубопровідний транспорт» місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень: погоджують розміщення споруд та інших об'єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України.
Взаємовідносини суб'єктів, яким передано в управління об'єкти трубопровідного транспорту, лінії електропередач, зв'язку, залізниці, автомобільні дороги та інші комунікації, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів, якими передбачаються права і обов'язки сторін щодо проведення спільних заходів, спрямованих на підвищення надійності експлуатації споруд та об'єктів трубопровідного транспорту.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.
З правового аналізу вищенаведених положень законодавства випливає, що земля, яка була виділена позивачу, не відноситься до земель трубопровідного транспорту та не набула статусу земель трубопровідного транспорту, оскільки відповідно до Земельного кодексу України не надавалась відповідним підприємствам транспорту місцевою радою.
Окрім того, земля в межах охоронних зон не підлягає вилученню, а лише має використовуватися з обмеженнями, встановленими договором.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що земля, яка була надана позивачу у приватну власність, підлягає вилученню в державну власність та заміні рівноцінною по площі земельною ділянкою. Позивач має лише право на визначення умов користування наданою йому земельною ділянкою з урахуванням того, що земля знаходиться в охоронній зоні, з закріпленням їх у договорі.
З огляду на викладене, судова колегія вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судова колегія також вважає за необхідне відмітити, що судом першої інстанції вирішено справу на підставі не засвідчених належним чином копій документів, які суд використав як письмові докази.
Судом не виконано вимоги ч. 4 ст. 79 КАС України, відповідно до яких у справі має залишатися засвідчена суддею копія письмового доказу.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Погребської сільської ради Броварського району Київської області задовольнити.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2007 року - скасувати.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: