2-2413.10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 червня 2010 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Данковській С.В.,за участю адвоката ОСОБА_1,розглянув у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1\2 частину квартири,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2010 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому зазначає, що 23.06.1990 р. вона зареєструвала шлюб з відповідачем, від шлюбу сторони мають двох дітей ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1,та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2

20.07.2005 р. позивачкою була придбана трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1.

Вказана квартира була придбана за особисті кошти позивачки, які надавали їй особисто батьки, що більше десяти років проживають та працюють у США, грошові кошти пересилались переказами у Запорізькі відділення банківських установ.

Посилаючись на те, що на придбання спірної квартири нею були витрачені особисті кошти, передані особисто їй батьками, вказана квартира не є спільною сумісною власністю з відповідачем, проте була придбана  в період зареєстрованого шлюбу і вважається спільним майном подружжя, на підставі ст.57 ч.1 п.3 СК України просить визнати за нею право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3в травні 2010 р.пред*явив зустрічний позов ,в якому зазначає, що з 23.06.1990 р.до теперішнього часу він перебуває у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, за період шлюбу за спільні кошти ними була придбана квартира АДРЕСА_1, право власності на яку оформлено за позивачкою і 08.08.2005 р.зареєстровано в ОП ЗМБТІ.

В період шлюбу позивачка після народження дітей до 2007 р. не працювала, разом з дітьми повністю знаходилась на утриманні відповідача, в зв*язку з чим її батьки надавали їм фінансову допомогу, періодично надсилали із США, де вони проживають, гроші. Ці кошти разом з доходами відповідача як сімейний бюджет витрачались на потреби сім*ї,спільне господарство сторони вели до 2009 р.

Крім батьків позивачки ,мати відповідача також надавала допомогу їхній родині грошами та продуктами.

Відповідач, раніше працюючи водієм-дальнобійником, мав велику зарплатню, тому вони змогли накопичити кошти для купівлі квартири, яку придбали для сім*ї, позивачка ніколи не зазначала, що квартира придбана за гроші, отримані нею в дар.

Відповідач на підставі ст.60,63,70 СК України  просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю з позивачкою та визнати за ним право власності на 1\2 частину цієї квартири як на частку в спільному майні подружжя.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат ОСОБА_1 просили суд задовольнити первісний позов з посиланням на те, що спірна квартира була придбана хоча і в період шлюбу з відповідачем, проте на кошти ,які належали особисто позивачці та були передані їй батьками із США для придбання квартири для їхнього проживання. Відповідач не мав доходів, за рахунок яких подружжя ОСОБА_3 могло б накопичити кошти для купівлі квартири. В спірній квартирі сім*я ОСОБА_3 ніколи не проживала. З урахуванням наданих доказів вважають, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а зустрічній вимоги ОСОБА_3 на законі не ґрунтуються і не доведені.

Відповідач та його представник за довіреністю ОСОБА_6просили відмовити в позові ОСОБА_2з посиланням на те, що спірна квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу між сторонами і право спільної сумісної власності подружжя на це майно презюмується. На їхню думку позивачка не довела наявність особистих коштів, за рахунок яких була придбана спірна квартира. З огляду на ці обставини просили суд задовольнити зустрічний позов як ґрунтований на законі.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та їхніх представників ,дослідивши надані письмові докази у сукупності, допитавши свідків, суд дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_3 заявлений необґрунтовано та не підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що з 23.06.1990 р. сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, про що надано копія свідоцтва та паспортів сторін, мають двох дітей - ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено копіями свідоцтв про народження.

08.08.2005 р.за ОСОБА_2було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2005 р. по цивільній справі № 2-3942\05,про що надана інформація ОП ЗМБТІ та судом оглянуті матеріали вказаної справи.

20.09.2005 р. між позивачкою та ЖЕД-15 КП «ВРЕЖО-3» укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

Свої вимоги про визнання спірної квартири особистою власністю позивачка обґрунтувала нормами п.3 ч.1 ст.57 СК України, яка встановлює, що особистою власністю дружини(чоловіка)є майно, придбане нею(ним) в період шлюбу, але на кошти, що належать йому особисто.

Як роз*яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 р., не належить до спільної сумісної власності майно одного з  подружжя, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Як пояснила в судовому засіданні позивачка, кошти на придбання спірної квартири належали їй особисто і були переказами від її батьків, що тривалий час проживають та працюють в США і надсилали кошти їй особисто. Крім того, грошові кошти батьки надсилали в посилках, передавали через знайомих, переказували на ім*я її сестри. Після народження дітей позивачка до 2007 р. не працювала, відповідач мав невеликі заробітки ,за рахунок яких ледве утримував сім*ю з двома дітьми ,сім*я не мала заощаджень для купівлі квартини на власні кошти і не потребувала житла, оскільки з 2000 р. проживає у власному будинку.

Ці обставини знайшли своє підтвердження письмовими нотаріально завіреними заявами ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є батьками позивачки, за змістом цих заяв зазначені особи в період з 2001 по 2005 рік ,проживаючи в США, надсилали грошові кошти в доларах США своїй дочці ОСОБА_2 для того, щоб вона купила їм квартиру в м.Запоріжжі, оскільки в серпні 2000 року належна їм квартира АДРЕСА_2 була ними продана і кошти вкладені в придбання житлового будинку для дочки та її чоловіка  по АДРЕСА_3. Вони збираються повертатись в Україну, але не мають нерухомості та житла.    

Свідок ОСОБА_9суду показала, що вона є рідною сестрою позиваки, в 2000 р.їхній батько, а в 2004 р. і мати виїхали до США, де працювали, практично кожного місяца переказували грошові кошти через установи банків, надсилали в посилках. Ці кошти надавались особисто позивачці для купівлі квартири батькам, які не мають житла в Україні. Відповідач заробляв водієм від 600 до 800 гривень, ніколи не мав коштів для купівлі квартири. Спірна квартира була придбана позивачкою на кошти, надані їй особисто батьками і оформлена на неї.

Свідок ОСОБА_10суду показала,що в 2005 р.її мати ОСОБА_11в зв*язку з погіршенням стану здоров*я переїхала проживати до неї і шукала покупців на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Через знайому ОСОБА_12 вони підшукали покупця ОСОБА_2, яка пояснювала, що підшукує квартиру для батьків і для її купівлі вони надали кошти із США, де проживали та працювали. Купівлю квартири оформили письмовим договором, гроші за квартиру передавала ОСОБА_2 в сумі, яка вказана в розписці. Відповідач ОСОБА_3 в купівлі квартири участі не приймав.

Свідок ОСОБА_12суду показала, що тривалий час вона знайома з сім*єю ОСОБА_2 та її батьками, які виїхали в США, раніше також працювали за кордоном. ОСОБА_2 просила її як підприємця ,що надає послуги з нерухомості, підшукати для батьків недорогу квартиру, де вони планували проживати після повернення в Україну.Її знайома ОСОБА_11 на той час продавала власну квартиру на вул.Полякова, яку і запропонували ОСОБА_2Гроші для купівлі квартири ОСОБА_2отримала від батьків і квартиру покупала для них,вартість квартири складала приблизно 18000 гривень.

Свідок ОСОБА_4суду показав, що він є сином сторін, їх сім*я не була заможньою і не мала коштів для купівлі квартири. Гроші із США надсилали батьки матері, батько ОСОБА_3знав, що квартиру купили для них. Матір батька також допомагала сім*ї, переважно продуктами.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 01.08.2005 р.по цивільній справі № 2-3942\05 був визнаний дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ,укладений 20.07.2005 р.між ОСОБА_2 і ОСОБА_11,за ОСОБА_2 визнано право власності на спірну квартиру.

Як встановив суд під час розгляду вказаної справи, її продаж відбувся за 18 386 гр.

На час розгляду справи вказане судове рішення є чинним.

З інформації ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» суд встановив, що ОСОБА_2 отримала грошові перекази із США 15.04.2003 р.від ОСОБА_7в сумі 1300 доларів США,23.06.2004 р.від ОСОБА_7в сумі 999 доларів США,26.08.2004 р.від ОСОБА_13в сумі 2990 доларів США, загальна сума отриманих нею коштів до моменту купівлі квартири становить 5 289 доларів США, що з урахуванням курсу долара США до гривні 505 гривень за 100 доларів США є достатньою для оплати вартості спірної квартири 18 386 гр.

З урахуванням цих доказів суд дійшов до висновку, що грошові кошти ,за які 20.07.2005 р. позивачка ОСОБА_2 придбала спірну квартиру, були отримані нею не за рахунок спільного з відповідачем сімейного бюджету, спільної праці або спільних накопичень, а тому спірна квартира ,хоча і придбана в період зареєстрованого шлюбу з відповідачем, але на особисті кошти позивачки, є її особистою власністю і позов про це підлягає задоволенню.

Розглядаючи зустрічні вимоги відповідача суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи позов про визнання спірної квартири спільним сумісним майном подружжя та про визнання права власності на 1\2 її частку відповідач в позові та в своїх поясненнях посилався на те, що з огляду на його великі заробітки сім*я мала змогу накопичувати кошти та придбати спірну квартиру для сім*ї.

З наданої податковою інспекцією інформації про розмір доходів відповідача суд встановив, що ці доходи на протязі з 1998 р.були незначними, з урахуванням наявності на утримані відповідача дружини, яка не працювала, та двох дітей, можливість робити з цих доходів накопичення достатні для придбання квартири викликає сумніви.

Свідок ОСОБА_14суду показала ,що вона є матір*ю відповідача і на протязі 20 років надавала допомогу сім*ї ОСОБА_3, в тому числі і за рахунок її допомоги була придбана спірна квартира. Разом з тим, свідок не дала чітких показів про розмір саме грошової допомоги для купівлі квартири, а свідок ОСОБА_4 показав, що з її боку допомога  надавалась в основному продуктами.

Свідок ОСОБА_15показав, що з 1994 р.працював разом в відповідачем і знає про його значні заробітки, також йому відомо, що приблизно п*ять років потому сім*я ОСОБА_3 придбала квартиру, яка зі слів відповідача призначалась для їх дітей.

Ці докази в сукупності не спростовують обставин, встановлених судом і підтверджених доказами ,наданими позивачкою.

Крім того, з пояснень  сторін, в тому числі самого ж відповідача, встановлено, що сім*я ОСОБА_3 ніколи і спірній квартирі не проживала, сторони зареєстровані будинку АДРЕСА_3, де мешкають з 16.09.2000 р.,в спірній квартирі зареєстрований батько позивачки ОСОБА_7

Аналізуючи наведене суд не встановив законних підстав для задоволення зустрічних вимог.

На підставі ст.57 ч.1 п.3 СК України, п.24 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 р.,ст..3,10,11,57,60,212-215,218 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                 Ю.А.Галущенко