Справа № 2-1104/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

20 травня 2010 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

   головуючого судді Макарова М.О.,

   при секретарі Ісаченко Н.М., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Житлово-будівельний кооператив-1, про поділ майна,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Житлово-будівельний кооператив-1, про поділ майна, посилаючись на те, що вона з відповідачем 03 вересня 1983 року зареєструвала шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3-третя особа по справі. У 1984 році відповідач вступив у ЖБК-1, а 23 серпня 1984 року на підставі ордеру №060, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради ОСОБА_2 на сім’ю із 3-х чоловік, а саме : ОСОБА_2, ОСОБА_1 та сину ОСОБА_3, була надана квартира АДРЕСА_1.

За період часу з 1984 року по 1991 року нею та відповідачем була сплачена у повному обсязі та в рівних частинах вартість вищевказаної квартири (пай), яка склала 6294 руб.        

У 2009 році шлюб між ними було розірвано.

Також позивачка зазначила, що угоди про добровільний поділ майна (спірної квартири), що є спільною власністю з відповідачем не досягнуто, у зв’язку з чим просила поділити пай на зазначену квартиру, виділити їй ? частину паю, відповідачу також ? частину паю та визнати за нею право власності на ? частину спірної квартири.

    Відповідач та його представник в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а в наступні судові засідання не з’явилися, причину неявки не повідомили.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник ЖБК-1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області в судове засідання не з’явився, надав листа, в якому просить справу розглядати без їх участі.

    Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. 16 квітня 2009 року на підставі рішення Дніпропетровського районного суду  шлюб між подружжям ОСОБА_2 було розірвано.

    На підставі ордеру №060 від 23 серпня 1984 року, виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради ОСОБА_2 на сім’ю із 3-х чоловік, а саме : ОСОБА_2, ОСОБА_1 та сину ОСОБА_3, була надана квартира АДРЕСА_1.

З довідки ЖБК-1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року вбачається, що остаточна сума пайового внеску була внесена подружжям ОСОБА_3 з 1985 року по 1991 рік, коли вони ще перебували в шлюбі і цей внесок виплачено в рівних долях. Документально пайовий внесок не переоформлювався на ОСОБА_1

    З довідки ЖБК-1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року вбачається, що ОСОБА_1 станом на січень 2010 року є членом ЖБК-1, а як вбачається з довідок ЖБК-1 від 11 лютого 2010 року та КП Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації» від 21 квітня 2010 року №414/01-09 право власності на спірну квартиру не оформлювалося.

    Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи в зареєстрованому шлюбі вступив до ЖБК-1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, а після розірвання шлюбу до цього кооперативу також вступила і ОСОБА_1 В період шлюбу подружжя ОСОБА_1 за спільні кошти внесли пайовий внесок. Дані факти позивачка виклала в своїй позовній заяві і проти цього відповідач також не заперечував.

    Статтею 22 КпШС України, яка діяла на час придбання спірної квартири, передбачалось, що спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об’єктом права приватної власності. Дане положення передбачено і ст.60 СК України.

    Частиною 3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

    В п.п.51,6 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи” № 9 від 18 вересня 1987 року, з наступними змінами, зазначено, що член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд – продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності, і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом.

    Пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позику, а після повної сплати пайового внеску – квартира є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

    Статтею 15 Закону України „Про власність”, яка діяла на той час, визначалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

    Частиною 3 ст.384 ЦК України передбачено, що у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

    В п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” № 20 від 22 грудня 1995 року, з наступними змінами, зазначено, що при повному внесенні пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

    На підставі наведеного, суд вважає, що у позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 виникло право власності на спірну квартиру після повної сплати пайового внеску, а тому їм  належить спірна квартира на праві спільної часткової власності. Таким чином, вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і підлягають задоволенню частково.

    Керуючись ст.ст.10,11,57,60,169 ЦПК України, ст.22 КпШС України, ст.60 СК України, ст.ст.261,368,384 ЦК України, Законом України „Про власність”, постановами Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”, „Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи”, суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Житлово-будівельний кооператив-1, про поділ майна задовольнити частково.

Розділити пай на квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину паю квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 66 грн.94 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.    

    Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                     М.О. Макаров