ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" серпня 2007 р. Справа № 1/137-Д
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Корбут В.О., довіреність №7 від 05.06.2007 р., Чабаненко В. І., голова правління,
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1, ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_2,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод "Електроприлад", м. Коростишів Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "08" грудня 2006 р. у справі № 1/137-Д (суддя Сичова О.П.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод "Електроприлад", м. Коростишів Житомирської області
до Підприємця ОСОБА_1, м. Коростишів Житомирської області
про повернення майна - приміщення - та зобов'язання звільнити приміщення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2006 року у справі №1/137-Д у позові Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод "Електроприлад" до підприємця ОСОБА_1 про повернення майна - приміщення - та зобов'язання звільнити приміщення відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема, положення ст.77 ГПК України щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою представників сторін, а також ст.87 ГПК України - оскільки вступну та резолютивну частини рішення було оголошено в судовому засіданні 08.12.2006 р. за відсутності представника позивача, а рішення позивачем отримано лише 26.12.2006 р.;
- судом не враховано той факт, що СПД ОСОБА_1 не відповідала на пропозицію розірвання договору оренди НОМЕР_3 та відмову від даного договору, що були надіслані їй позивачем 05.07.2006 р. та 10.08.2006 р. відповідно, а також те, що підприємець систематично не сплачувала орендну плату, а саме 14 місяців - з 01.08.2005 р. по жовтень 2006 р. (згідно додаткових пояснень та уточнень до апеляційної скарги від 13.08.2007 р. за вих.№95), свідчить про односторонню бездіяльну відмову від договору оренди;
- відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату на користування річчю протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір розірваний з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Оскільки дана норма чинного законодавства не передбачає звернення до суду для припинення зобов'язань за договором, а також враховуючи те, що заперечень на відмову позивача від договору оренди СПД ОСОБА_1 не надала, суд дійшов незаконного висновку щодо чинності договору оренди, що призвело до прийняття неправильного рішення;
Окрім того, у вказаних вище додаткових поясненнях та уточненнях до апеляційної скарги скаржник посилається вже на недійсність договору оренди НОМЕР_3 на тій підставі, що станом до 27.12.2006 р. ВАТ "Електроприлад" не володіло нерухомим майном взагалі та спірним приміщенням, зокрема, оскільки право власності на нерухоме майно товариства було зареєстровано лише 27.12.2006 р. Зважаючи на зазначене, позивач вважає, що на момент укладення договору оренди, укладеного між сторонами, ВАТ "Електроприлад" не було уповноважене на вчинення даного правочину, а голова правління Хмельов В.В. не мав права підписувати даний договір.
В судовому засіданні представники особи, що подала апеляційну скаргу підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, у ній наведені та просять скаргу задовольнити, скасувавши рішення місцевого господарського суду.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, представники відповідача в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги заперечили, оскаржуване рішення вважають законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту господарського суду першої інстанції, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01 жовтня 2003 року між сторонами у справі - Відкритим акціонерним товариством "Коростишівський завод "Електроприлад" (орендодавець за договором) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (за договором - орендар) укладено договір НОМЕР_3 (а.с.9-10, 64-65), за яким орендар передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення загальною площею 135 кв.м. для ведення підприємницької діяльності (п.1.1., п.2.1 договору).
Згідно п.4.1. договору орендна плата визначається з розрахунку 3,00 грн. з ПДВ в місяць за 1 кв.м. Плата за оренду приміщення починаючи з 01.12.2003 р. індексується відповідно до значення коефіцієнту інфляції; розрахунок проводиться не пізніше 10 числа кожного місяця (п.4.2 договору).
У відповідності до п.5.2. договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.
В розділі 7 договору сторони обумовили, що даний договір діє з 01.11.2003 р. до 31.10.2013 р.; зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за виключенням випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору (п.7.3 договору).
Пізніше сторони погодили зміни до договору НОМЕР_3, що вступили в дію з 01.01.2005 р., зокрема, в п.4.1. договору, встановивши орендну плату з розрахунку 4,80 грн. з ПДВ в місяць за 1 кв.м. орендованої площі.
З наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с.74-85) вбачається, що орендарем належним чином виконувались зобов'язання по сплаті орендних платежів до травня 2005 р.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом №10-к від 27.04.2005 р. голови правління ВАТ "Коростишівський завод "Електроприлад" відповідно до положення ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181, за яким здійснення операцій з оренди (лізингу) платником податків, активи якого перебувають у податковій заставі, потребує обов'язкового узгодження з податковим органом, а також у зв'язку з тим, що голові правління ВАТ "Коростишівський завод "Електроприлад" стало відомо про факт перебування усього рухомого й нерухомого майна товариства у податковій заставі з 25.04.2002 р., призупинено дію договорів оренди, укладених без згоди заставодержателя з ВАТ "Коростишівський завод "Електроприлад" до 22.03.2005р.; орендну плату за цими договорами з 27.04.2005 р. наказано не нараховувати; усім орендаторам - звільнити орендовані приміщення (а.с.86).
У відповідності до даного наказу, відповідачем у справі з липня 2005 року не сплачувалась орендна плата.
Як стверджує позивач, 05.07.2006 р. ним було надіслано підприємцю ОСОБА_1 лист (а.с.11) з пропозицією розірвати договір оренди приміщення від 01.06.2002 р.
10.08.2006 р. ВАТ "Коростишівський завод "Електроприлад" звернулось до СПД ОСОБА_1 з листом - повідомленням про відмову від вказаного договору з посиланням на положення ст.782 Цивільного кодексу України та умови п.7.3. договору.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відразу після отримання листа ВАТ "Коростишівський завод"Електроприлад" в липні 2006 р., в серпні 2006 року СПД ОСОБА_1 знову почала використовувати орендоване згідно договору НОМЕР_3 приміщення, а також сплачувати орендну плату за користування спірним приміщенням в серпні - жовтні 2006 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с.72-73).
Таким чином, на час звернення орендодавця з заявою про відмову від договору оренди, була відсутня заборгованість орендаря за трьохмісячний термін. Тому, договір не припиняв дії.
26.10.2006 р. ВАТ "Коростишівський завод "Електроприлад" звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до підприємця ОСОБА_1, в якій просив зобов'язати відповідача повернути йому предмет договору НОМЕР_3 - приміщення "Інструментального складу" площею 135 м.кв. та зобов'язати підприємця ОСОБА_1 звільнити приміщення "Інструментального складу".
Згідно доповнень до позовної заяви (а.с.27,28-29), позивач просив також стягнути з підприємця ОСОБА_1 упущену вигоду в розмірі 14310,00 грн., яку, як вважає позивач він міг би отримати у разі звільнення відповідачем орендованого приміщення та передачі його іншому орендарю, та, окрім того, стягнути 60,20 грн. вартості використаної електричної енергії за жовтень - листопад 2006 р.
У відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Таким чином, спірні правовідносини у даній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
При цьому, зважаючи на положення ч.6 ст.283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.3 ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
У відповідності до ст.782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
В той же час, відповідно до ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
В даному випадку, договором оренди обумовлено можливість розірвання договору в односторонньому порядку виключно у випадку систематичного порушення однією з сторін умов договору.
Однак, всупереч доводам апеляційної скарги стосовно того, що таким систематичним порушенням є несплата орендної плати з 01.08.2005р. по жовтень 2006р. (а.с.148), несплата орендної плати у вказаний період не може розцінюватись судовою колегією як передбачене п.7.3. договору порушення, оскільки матеріалами справи підтверджується, що саме у зв'язку з наказом позивача від 27.04.2005 р. орендна плата згідно договору між сторонами, дію якого наказом було призупинено, позивачем не нараховувалась, а тому і не сплачувалась відповідачем, що відповідає положенням ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (п.2 ст.188 ГК України).
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (п.3 ст.188 ГК України).
Матеріалами справи підтверджується повідомлення позивачем 13.07.2006 р. та 10.08.2006 р. підприємця ОСОБА_1 про відмову від договору оренди (а.с.13).
Відповіді на зазначений лист матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність згоди відповідача на розірвання договору.
Таким чином, між сторонами у справі, по суті, виник спір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, який відповідно до ст.12 ГПК України підвідомчий господарським судам.
Позови про розірвання договору є позовами про перетворення, які спрямовані на припинення правовідносин між сторонами, що відповідно до приписів ст.16 Цивільного кодексу України, є одним із способів захисту цивільних прав і інтересів.
Разом з тим, пунктом 4 ст.188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Тобто, недосягнення сторонами у справі згоди щодо розірвання договору та неодержання відповіді підприємця ОСОБА_1 у встановлений строк про розірвання договору, є однією з підстав позову, яка відповідно до приписів ст.54 ГПК України, повинна зазначатись у позовній заяві.
Отже, зважаючи на приписи наведених норм матеріального та процесуального права, а також те, що позивач в своїй позовній заяві, а також в доповненнях до неї, вимоги щодо розірвання договору не ставить, висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позову про повернення - звільнення приміщення, що є об'єктом оренди за договором оренди НОМЕР_3 є належною мірою обґрунтованим та законним.
Слід також зазначити, що відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до вимог ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч.1 ст.623 ЦК України).
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2 ст.623 ЦК України).
Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч.4 ст.623 ЦК України).
Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак, на підтвердження вимоги про стягнення з відповідача суми упущеної вигоди позивачем не доведено факту безпідставного користування спірним приміщенням СПД ОСОБА_1 в порушення зобов'язань за договором. Крім того, не надано доказів звернення третіх осіб з пропозиціями орендувати спірне приміщення; не підтверджено документально розрахунок завданих йому збитків; не доведено вини відповідача у завданні збитків орендодавцю внаслідок порушення зобов'язань орендарем.
За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в позові в частині стягнення 14310,00 грн. упущеної вигоди (відшкодування збитків).
Стосовно позовної вимоги ВАТ "Коростишівський завод "Електроприлад" щодо стягнення з відповідача вартості електроенергії, спожитої в жовтні - листопаді 2006 р. в сумі 60,20 грн. судова колегія звертає увагу, що за відсутності договору між орендарем та енергопостачальною організацією про постачання електричної енергії обов'язок здійснення розрахунку за спожиту електроенергію покладено на орендодавця.
Проте, позивачем не надано доказів сплати ним вказаної суми енергопостачальній організації, а також не надано доказів виставлення відповідачу рахунків за спожиту електроенергію.
Враховуючи наведене, в цій частині господарський суд також правомірно залишив позов без задоволення.
Слід зазначити, що в додаткових поясненнях та уточненнях до апеляційної скарги (а.с.146-151), скаржник фактично викладає змінені позовні вимоги щодо недійсності договору оренди, які не були предметом розгляду судом першої інстанції у даній справі, а тому не можуть прийматися судовою колегією до уваги, проте можуть бути предметом іншого позову сторони.
У згаданих уточненнях ВАТ "Коростишівський завод "Електроприлад", посилається також на те, що майно, яке є об'єктом договору оренди, повинно бути обов'язково індивідуально визначеним майном.
При цьому, в договорі НОМЕР_3 між сторонами у справі, не зазначено яке саме приміщення орендується.
Однак, судовою колегією приймається до уваги, що як у позовній заяві та і в доповненнях, а також у поясненнях, наданих суду, представники позивача неодноразово вказували, що саме приміщення "Інструментального складу" є об'єктом оренди за договором НОМЕР_3, тобто сторонам як на момент укладення даного договору, так і в подальшому, було відомо яке саме приміщення орендується підприємцем ОСОБА_1, будь-які докази наявності спору між сторонами з цього приводу в матеріалах справи відсутні.
Згідно пояснень позивача, усі його приміщення, у тому числі і за договором НОМЕР_3, розташовані за його юридичною адпресою.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції приписів процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, зазначене порушення є підставою для скасування судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні від 28.11.2006 р., в якому було оголошено перерву до 08.12.2006 р. був присутній представник позивача (протокол судового засідання). Про те, що час і місце засідання були відомі позивачу свідчить також клопотання представника від 05.12.2006 р.
Водночас, ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
При цьому, відповідно до п.7 ст.65 Господарського процесуального кодексу України, суддя з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою.
Крім того, згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено: якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.85 ГПК України, прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи. За згодою сторін суддя може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначається в протоколі судового засідання (про оголошення рішення у даній справі зазначається в протоколі судового засідання від 08.12.2006 р., а.с.93).
З урахуванням наведених норм законодавства, прийняття рішення судом першої інстанції за відсутності в судовому засіданні представника позивача та оголошення вступної та резолютивної частин постанови не є порушенням норм чинного законодавства та підставою для скасування судового акту.
Стосовно порушення судом ст.87 ГПК України, слід зазначити, що відповідно до приписів даної статті, рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом. В даному випадку судом дотримано вимоги наведеної норми, оскільки рішення було направлено сторонам 26.12.2006 р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на звороті рішення (а.с.97), тобто одразу після підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, а тому не заслуговують на увагу суду та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2006 року у справі №1/137-Д має бути залишене без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 08 грудня 2006 року у справі №1/137-Д залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Коростишівський завод "Електроприлад", м. Коростишів Житомирської області - без задоволення.
2. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - внаряд