Справа № 2а-618/10

                              П О С Т А Н О В А

                                                І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

  м. Донецьк                                                                                                  15 лютого  2010 року

Будьоннівський  районний суд м. Донецька в складі головуючого судді     Тараньової В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення допомоги на дитину у розмірі 5278 гривень, зобов’язання  виплачувати  допомогу  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2010 року у сумі 632 гривні щомісячно,  -

                                                                  В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із позовною заявою,  в якій  вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона  народила  дитину – ОСОБА_2, в зв’язку з чим їй з січня 2009 року  була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

    Посилаючись на Закон України „Про державну допомогу сімя’м з дітьми», вважає, що їй не в повному обсязі була виплачена  допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за січня 2009 року по теперішній час.

Крім того, просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради (надалі – Управління, УПСЗН) невиплаченої суми за період з січня по грудень 2009 року допомогу на дитину у розмірі 5278 гривень.

У судове засідання позивачка не з’явилася, суду надала клопотання з проханням розглянути справу за її відсутності.

    Представник відповідача - Управління в судове засідання не з’явився, просив суд розглянути справу за його відсутністю, надав заперечення на позов, відповідно до яких він позов не визнає з наступних підстав.

Допомога по догляду за дитиною до  досягнення нею трирічного віку була призначена у розмірі обумовлених статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно з яким допомога дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2008 року  дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

            Бюджетним кодексом України передбачено, що Закон про державний бюджет України визначає бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за керування бюджетними асигнуваннями, а також приймають бюджетні обов’язки та проводять витрати тільки у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом витрат.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача,  в особистих поясненнях котрих немає необхідності, за матеріалами справи, в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ч. 3 ст. 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка, ОСОБА_1, є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, та здійснює за дитиною догляд; з січня 2009 року управлінням праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ОСОБА_1 призначена допомога по догляду за дитиною по день досягнення нею трирічного віку. ОСОБА_1 є застрахованою особою.

Відповідачем - Управлінням  сплачено позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку протягом 2009 року – по 130 грн. щомісяця.

Конституцією України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави,   а  їх  утвердження  і  забезпечення є головним обов’язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сім”ям з дітьми".

Тобто, Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.

Статтею 5 цього Закону визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми» № 13 від 11.01.2007 р. (зі змінами від 11.07.2007).

Державним бюджетом України на 2008 рік ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» викладена в такій редакції «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш 130 гривень».

Вирішуючи заявлені вимоги ОСОБА_1,  суд приходить висновку, що нарахування та виплати допомоги УПСЗН здійснювалась у відповідності до чинної редакції ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Відповідно до ст. 15 п. 3 р. 8 ЗУ “Про державну допомогу сім”ям з дітьми” та п. 22 Порядку призначення виплати державної допомоги сім”ям з дітьми, затвердженого Постановою КМУ № 1751 від 27.12.2001р. пеердбачено, що державна допомога по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01.01.2008р. 0 50%, з 01.01.2009р. – 75 %, з 01.01.2010р. – 100% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім”ї в розрахунку на одну особу за пеперні шість місяців, але не менше 130 гривень іця норма Закону не визнана неконституційною.

Статтею 6 Закону “Про державну допомогу сім”ям з дітьми” та п. 20 Порядку визначено, що документи (заява матері, батька, усиновителя, опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінпраці, інші документи), необхідні для призначення державної допомоги сім"ям з дітьми.

Згідно з п. 19,22 Порядку виплата допомоги в розмірі, що перевищує мінімальний, здійснюється протягом шести календарних місяців. Якщо особа, якої призначена допомога, після закінчення зазначеного сроку не підтвердила право на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, допомога виплачується у мінімальноиу розмірі. Для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається у встановленому порядку довідка про склад сім”ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім”ї).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка  не зверталась до у правління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради  за призначенням державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що перевищує мінімальний, з письмовою заявою та відповідними документами (довідка про склад сім”ї та декларація про доходи та майновий стан, яка заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім”ї).      

Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2009р. виплачується ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства, а тому  позовні вимоги визнання дій  відповідача незаконними не можуть бути задоволені.

Стосовно  вимог позивачки про зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату допомогу  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2010 року у сумі 632 гривні, суд відмовляє в задоволенні  позовних вимог в цій частині виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що з авданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином згідно з  Кодексом адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату доплати до пенсії, як дитині війни  в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в будь-яку сторону шляхом внесення змін до закону.

Враховуючи матеріальний стан позивачки, у відповідності зі ст.. 88 КАС України, суд  звільняє ОСОБА_1  від оплати нею судових витрат повністю.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Закону України «Про Державний бюджет України», Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми», ст.ст.9, 88,159-163, 99, 102, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                            П О С Т А Н О В И В :

       
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Будьоннівської районної у м. Донецьку ради  про стягнення допомоги на дитину у розмірі 5278 гривень, зобов’язання  виплачувати  допомогу  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2010 року у сумі 632 гривні щомісячно   відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Суддя: