Справа № 2-а-1892/10

                                   П О С Т А Н О В А

                                                   І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

  м. Донецьк                                                                                         08 квітня  2010 року

Будьоннівський  районний суд м. Донецька в складі головуючого судді    Тараньової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Будьоннівському  районі м. Донецька (далі – ПФУ), про визнання неправомірними дії ПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії згідно зі статтями  49, 50, 54, 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  зобов’язання  ПФУ вчинити певні дії, -

                                                                     В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся  до Будьоннівського районного суду м. Донецька із  позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в  Будьоннівському  районі м. Донецька (далі – ПФУ) про визнання неправомірними дії ПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії згідно зі статтями, 49, 50, 54, 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, втративши працездатність,  зобов’язання  ПФУ провести перерахунок пенсії по інвалідності з 01.11.2006 року з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.

Позивач  у судове засідання не з’явився, суду надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове  засідання не з’явився, суду надана заява з проханням розглядати справу за його відсутністю, проти позову заперечує, оскільки розмір виплаченої ОСОБА_1 пенсії був визначений на підставі законодавчих актів, у тому числі, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача,  представників відповідача та третьої особи,  в особистих поясненнях котрих немає необхідності, за матеріалами справи, в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ч. 3 ст. 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим але таким, що підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 16 Конституції України встановлено, що подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Статтею 50 Конституції України передбачено, що кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ст.. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) та Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-4).

Пунктом 3 ст. 2 Закону   № 1058-4 передбачено, що для окремих категорій громадян Законами України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, рішенням  МСЕК йому   встановлено ІI групу інвалідності,  яка пов’язана  з ліквідацією наслідків аварії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1  та довідкою МСЕК  від 26.01.1998 року.

У відповідності до ч. 3 ст.. 54  Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-XII) обчислення та призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у якому призначення пенсій по інвалідності визначено у розділі 4 (статті 30 – 35).

Частина 4 ст. 54 Закону № 796-XII передбачає, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим (по 2 групі інвалідності)  восьми мінімальних пенсій за віком.

Статтею 50 Закону № 796-XII встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам II групи – 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії, згідно зі ст.. 53 цього Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Статтею 58 Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон N 107-VI) затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривня, з 1 липня – 482 гривні, з 1 жовтня – 498 гривень.

Пунктом 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни, у тому числі, до ст..ст. 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим Положення пункту 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  втратили чинність, як такі, що  є  неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008  від 22.05.2008 року. До того ж, у зазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правововим позіціям, викладеним у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинів дію окремих положень законів (стаття 67 розділу 1) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ II).

Стаття 67 Закону № 796-XII передбачає здійснення перерахунку з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку .

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

З моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність,  а тому з 22 травня 2008 року відновлено дію статей   50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином для позивача, як інваліда 2 групи, особи, постраждалого вніслідок Чорнобильської катастофи 1 категорії, ніжчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли у редакції до внесення до нього змін Законом № 107, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням положень ст.. 67 цього Закону.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про виплату пенсії у відповідності з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ПФУ посилалося на положення пункту 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,  вважаючи, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком. Крім того пенсія ОСОБА_3  призначена правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету.

Однак суд не може погодитися з такими доводами відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України  в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно  з  частиною  4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішуванні даного спору підлягають застосуванню норми  ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими розмір основної - державної пенсій для інвалідів 2-ї групи постраждалих від Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим 8 - ми мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 75 % мінімальної пенсії за віком, а не вказана Постанова КМУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе  і  право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні  виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ № 2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України – основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій  та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 ЗУ  №2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень – до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Положення частини 3 статті 28 Закону України №  1058-4, на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

 Враховуючи наведене, суд вважає, що, відповідно до норм ст.ст. 54, 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1,  як інвалід 2-ї групи пов’язаної з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС,  має право на основну – державну пенсію у розмірі 8 –ми мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію у розмірі 75 % - мінімальної пенсії за віком за періоди: з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

Тому позов підлягає частковому задоволенню.

Статтею 63 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законом.

Пенсійний фонд України утворений відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року, згідно зі ст. 8 цього Закону виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 -15, 17 -18, 33 – 35, 41 – 42, 56 – 59, 69 - 71, 79, 86, 88, 159, 161, 163 КАС України, суд, –

                                                             П О С Т А Н О В И В :

        Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в  Будьоннівському  районі м. Донецька, про визнання неправомірними дії щодо відмови в перерахунку пенсії згідно зі статтями 1, 13, 49, 50, 54, 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 листопада 2006 року,  зобов’язання  провести перерахунок пенсії та виплати її в подальшому з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму  – задовольнити частково.

    Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в  Будьоннівському  районі м. Донецька в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно зі статтями 1, 13, 49, 50, 54, 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди: з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  неправомірною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в  Будьоннівському  районі м. Донецька здійснити перерахунок  та виплатити ОСОБА_1  пенсію по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.. 50, 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком відповідно, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за періоди: з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з урахуванням фактично виплаченого.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

             Суддя: