Справа № 2-281/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м        У к р а ї н и

31 травня 2010 року                      Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: головуючого                          Макаровець А.М.,

за участю секретаря                             Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької РДА про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки та одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2 групи у розмірах, встановлених ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з вказаним позовом і, уточнивши свої позовні вимоги, просить:

- визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати йому, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки та одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2 групи, у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки та одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2 групи, у розмірах встановлених ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, з урахуванням раніше виплаченого.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що він   є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалід 2 групи. Згідно експертного висновку №479 від 20 квітня 2005 року, його захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ №015621 від 24.05.2005 року йому встановлено 2 групу інвалідності безстроково.

 Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали   внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  від  28.02.1991  року, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам 2 групи – 45 мінімальних заробітних плат, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідам 2 групи виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

В листопаді 2009 року він звернувся з письмовою заявою до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації з питання виплати йому допомоги на оздоровлення за 2007-2009 рік, як учаснику наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат.

На заяву він отримав письмову відповідь від відповідача в якій було вказано, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується йому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, а одноразова компенсація відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996 року №836. При цьому йому роз’яснено, що відповідно до ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Саме виходячи з положень зазначеної статті, виплати і проводяться в порядку, визначеному вказаними постановами Кабінету Міністрів України. Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки вони не відповідають діючому законодавству, яке регулює дані питання.  

Дію ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” на 2007 рік було зупинено п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Ст.28 п.11  Закону Україну « Про Державний бюджет України на 2008 рік  та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку  та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення  п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення  п.11 ст.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата одноразової компенсації здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності, а щорічної одноразової допомоги - з мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати.

Оскільки щорічна допомога на оздоровлення в 2008 році була виплачена йому до прийняття рішення Конституційним Судом України, то він не оспорює правильність виплати зазначеної допомоги у відповідному році.

Так, йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 120,00 грн. – 16.07.2007р., за 2009 рік в сумі 120,00 грн. – 23.01.2009 року.

Відповідно до положень Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про державний бюджет України на 2009 рік"  установлено з 1 липня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати  440 грн., з 1 січня 2009 року – 605 грн. Тобто в 2007 році йому недоплачена щорічна допомога на оздоровлення у сумі 2080 грн. (440 грн. х 5 – 120 грн.), у 2009 році у сумі 2905 грн. (605 грн. х 5 – 120 грн.).

Одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому було виплачено 26.07.2005 року у розмірі 284 грн. 40 коп. Інвалідність йому встановлено 24.05.2005 року. Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет Україна на 2005 рік» з 1 квітня 2005 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 290 грн. Цей розмір діяв і 24.05.2005 року. Отже, йому недоплачено одноразову компенсацію у розмірі 12765,60 грн. (295 х 45-284,4).

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивач в суд не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши у заяві, що позовні вимоги він підтримує.

Відповідач також в судове засідання не з’явився, надавши до суду письмові заперечення проти позову з клопотанням проводити розгляд справи без участі їх представника. Зі змісту письмового заперечення  (а.с. 20)   вбачається, що відповідно до статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам І –ІІ групи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Ст. 62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Такий порядок і було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Згідно з вищезазначеною Постановою регламентовані  розміри  щорічної допомоги на оздоровлення:

інвалідам І та ІІ групи – 120 грн.

Згідно зі ст. 63 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

    Відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами від 28.12.2007 р. (в редакції від 01.01.08р.) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть, яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

    На даний час відсутні інші  нормативні  документи, які передбачають виплату допомоги в іншому розмірі, крім передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від  12.07.05 № 562 для відповідної категорії осіб.  

    Відповідно до п.1 статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам ІІ групи в розмірі 45 мінамальних заробітних плат.

Ст. 62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Такий порядок і було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Згідно з вищезазначеною Постановою регламентовані  розміри одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме інвалідам ІІ групи 284,40 грн.

    Конституцією України визначено, що будь які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються Законом України „Про державний бюджет України". Відповідно до пункту 2 статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону „Про Державний бюджет України". Таким чином норми, які вводяться Законом „Про Державний бюджет" діють протягом бюджетного року, є безумовними та пріоритетними відносно інших законів.  

    На підставі викладеного вище, вважають, що дії управління праці та соціального захисту Кролевецької райдержадміністрації є такими, що відповідають чинному законодавству України, тому просять відмовити ОСОБА_1 у задоволенні даного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

По справі встановлено, що  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалід ІІ групи. Згідно з експертним висновком №479 від 20 квітня 2005 року, його захворювання пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.7). Відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ 015621 від 24.05.2005 року йому встановлено ІІ групу інвалідності (а.с.8).

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2 групи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії передбачена одноразова компенсація за втрату здоров ’ я у розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

При цьому відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплата одноразової компенсації здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності, а щорічної допомоги - з мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати зазначені в цій статті провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності потерпілого.

Однак, як вбачається з позову та довідок відповідача (а.с. 10, 11)  ОСОБА_1  учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ групи інвалідності І категорії було виплачено:

- одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в сумі 284 грн. 40 коп. 26.07.2005 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”;

- щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 120 грн. - 16.07.2007 р., за 2009 рік в сумі 120,00 грн. – 23.01.2009 року, згідно порядку визначеного постановою Кабінету міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В листопаді 2009 року він звернувся з письмовою заявою до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації з питання виплати йому допомоги на оздоровлення за 2007-2009 рік, як постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат та виплати одноразової компенсації відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  (а.с.9).

На заяву він отримав письмову відповідь від відповідача в якій було вказано, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується йому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, а одноразова компенсація відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996 року №836 (а.с. 10, 11).

Дію ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” на 2007 рік було зупинено п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Ст.28 п.11  Закону Україну « Про Державний бюджет України на 2008 рік  та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку  та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення  п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.11 ст.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік",  "Про Державний бюджет України на 2009 рік"  установлено з 1 липня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати  440 грн.,  з 1 січня 2009 року – 605 грн.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 у 2007 році недоплачена щорічна допомога на оздоровлення у сумі 2080 грн. (440 грн. х 5 – 120 грн.), у 2009 році у сумі 2905 грн. (605 грн. х 5 – 120 грн.), чим порушені його права передбачені ст.48  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Крім цього відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплата одноразової компенсації здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності, тобто ОСОБА_1 повинна була виплатитись компенсація, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2005 рік», яка діяла за станом на 24 травня 2005 року, тобто виходячи з 290 грн., що склало б 13050 грн. (290 х 45) , а йому 26.07.2005 року на його рахунок відповідач перерахував тільки 284 грн. 40 коп. Тобто ОСОБА_1 недонараховано та недоплачено компенсацію.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача про визнання незаконними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки та одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2 групи, у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки та одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2 групи, у розмірах встановлених ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, з урахуванням раніше виплаченого, є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

При винесенні постанови судом також враховується, що посилання відповідача на те, що обчислення одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та щорічної грошової допомоги на оздоровлення, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснювалось на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562, - є необґрунтованими, а тому не можуть бути прийнятими до уваги при винесенні постанови, оскільки на період за який пред’явлені позовні вимоги  ці постанови суперечать положенням ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і тому не можуть бути застосовані за нормою ч.4 ст.8 ЦПК  України, якою визначено, що у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

При цьому, слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Відповідно до ст.62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Кабінетом Міністрів України проводиться роз’яснення саме порядку застосування цього Закону. При цьому Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розмір виплат.

Крім цього, згідно ч.1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи “Кечко проти України”  Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне  правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст.8, 10, 11, 16, 60, 88, 209, 215, 218, 223 ЦПК України ,  ст.ст.75, п.6 ч.1 ст.92  Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет»), ст.ст.48, 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

1. Визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки та одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2 групи, у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

2. Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки та одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом 2 групи, у розмірах встановлених ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, з урахуванням раніше виплаченого.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області в дохід держави судовий збір в розмірі 17 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі 37 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя