Справа № 2-277/10

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м        У к р а ї н и

31 травня 2010 року                      Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: головуючого            Макаровець А.М.,

за участю секретаря                Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької РДА про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007- 2009 роки відповідно до  ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і, уточнивши свої вимоги, просить:

1. Визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії щорічної допомоги на оздоровлення за 2007- 2009 роки у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2. Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії (з урахуванням раніше виплаченої) недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки у розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи».

Свої позовні вимоги ОСОБА_1  мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали   внаслідок  Чорнобильської  катастрофи»  від  28.02.1991  року, щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до другої категорії виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

В березні 2010 року він звернувся з письмовою заявою до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації з вимогою виплатити йому допомогу на оздоровлення за 2007 - 2009 роки, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

На заяву він отримав письмову відповідь від відповідача в якій було вказано, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується йому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562. При цьому йому роз’яснено, що відповідно до ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали   внаслідок  Чорнобильської  катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Саме виходячи з положень зазначеної статті, виплати і проводяться в порядку, визначеному вказаними постановами Кабінету Міністрів України. Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки вони не відповідають діючому законодавству, яке регулює дані питання.

Ст.28 п.11  Закону Україну « Про Державний бюджет України на 2008 рік  та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року ( справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» .

Рішенням Конституційного Суду  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення  п.11 ст.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінетом Міністрів проводиться роз’яснення саме порядку застосування цього Закону. При цьому Кабінету Міністрів не надано право встановлювати розмір виплат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 100 грн. – 16.07.2007р., за  2008 рік в сумі 100,00 грн. – 14.07.2008 року, за 2009 рік в сумі 100,00 грн. – 21.09.2009 року.

Відповідно до положень Законів України "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про державний бюджет України на 2008 рік", "Про державний бюджет України на 2009 рік"  установлено з 1 липня  2007 року розмір мінімальної заробітної плати 440  грн., з 1 квітня 2008 року - 525 грн.,  з 1 липня 2009 року – 630 грн. Так, виходячи з розрахунку п ’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати та розміру виплаченої допомоги, йому недоплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, зокрема: в 2007 році — 2100 грн., в 2008 році — 2525 грн., в 2009 році 3050 грн.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 48, 62, 70 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи» просить задовольнити його позовні вимоги.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в суд не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач також, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, надавши до суду письмові заперечення проти позову з клопотанням проводити розгляд справи без участі їх представника. Зі змісту письмового заперечення  (а.с. 10) вбачається що позовні вимоги ними не визнаються. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі – п”яти мінімальних заробітніх плат;

Ст. 62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Такий порядок і було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Згідно з вищезазначеною Постановою регламентовані  розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії становить 100,00 грн.

Згідно зі ст.63 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зі змінами від 28.12.2007 р. (в редакції від 01.01.08р.) щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На даний час відсутні інші нормативні документи, які передбачають виплату допомоги в іншому розмірі, крім передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від  12.07.05 № 562 для відповідної категорії осіб.  

Конституцією України визначено, що будь які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються Законом України „Про державний бюджет України". Відповідно до пункту 2 статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно — правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону «Про Державний бюджет України». Таким чином норми, які вводяться Законом «Про Державний бюджет» діють протягом бюджетного року, є безумовними та пріоритетними відносно інших законів.  

На підставі викладеного вище, вважають, що дії управління праці та соціального захисту Кролевецької райдержадміністрації є такими, що відповідають чинному законодавству України, тому просять відмовити позивачу у задоволенні даного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та належить до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначені обставини вбачаються з копії посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи НОМЕР_1 від 10.03.1993 року, виданого Сумською обласною державною адміністрацією (а.с.3) та не заперечуються відповідачем.

Відповідно до статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі – п’яти мінімальних заробітних плат

При цьому відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплата щорічної допомоги  на оздоровлення здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати.

Однак, як вбачається з позову та розрахунку наданого відповідачем (а.с. 4)  ОСОБА_1 було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 100 грн. – 16.07.2007р., за 2008 рік в сумі 100,00 грн. – 14.07.2008 року, за 2009 рік в сумі 100,00 грн. – 21.09.2009 року, згідно порядку визначеного постановою Кабінету міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На заяву ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації з вимогою виплатити йому допомогу на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат він отримав письмову відповідь (а.с. 4) в якій було вказано, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується йому згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562.

П.11 ст.28  Закону Україну «Про Державний бюджет України на 2008 рік  та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення  п.11 ст.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до положень ст. 76 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік",  "Про державний бюджет України на 2008 рік", "Про державний бюджет України на 2009 рік"  установлено з 1 липня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 440 грн., з 1 квітня 2008 року - 525 грн.,  з 1 липня 2009 року – 630 грн. За ці роки йому щорічно виплачена допомога у розмірі 100 грн., що є набагато менше від п’яти мінімальних заробітних плат за відповідні роки. Так, виходячи з розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати, йому недоплачено щорічну допомогу на оздоровлення:

в 2007 році 2100 грн. (440 х 5-100), в 2008 році  2525 грн. (525 х 5 – 100), в 2009 році 3050 грн. (630 х 5 – 100). Всього за ці роки недоплачено допомогу в розмірі 7675 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про в изнання незаконними дій відповідача щодо нарахування та виплати йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, щорічної допомоги на оздоровлення за 2007- 2009 роки у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії (з урахуванням раніше виплаченої) недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки у розмірі встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи» є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

При винесенні постанови судом також враховується, що посилання відповідача на те, що обчислення щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснювалось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, - є необґрунтованими, а тому не можуть бути прийнятими до уваги при винесенні постанови, оскільки на період, за який пред’явлені позовні вимоги, ця постанова суперечить положенням ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і тому не може бути застосована за нормою ч. 4 ст. 8 ЦПК України, якою визначено, що у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

При цьому, слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Відповідно до ст.62 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Кабінетом Міністрів України проводиться роз’яснення саме порядку застосування цього Закону. При цьому Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розмір виплат.

Крім цього, згідно ч.1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи “Кечко проти України”  Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне  правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

З урахуванням вищевикладеного відповідно до ст.ст.75, п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року, ст.ст.48, 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та керуючись ст.ст.  8, 11, 57, 60,  88, 209, 215, 218  ЦПК України ,

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

1. Визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати   ОСОБА_1, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 - 2009 роки у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2. Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1   як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, (з урахуванням раніше виплаченої) недоплачену щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки у розмірі встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи».

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області в дохід держави судовий збір в розмірі 17 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді в розмірі 37 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя