ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2007 р.                                                                              Справа  № 19/200

За позовом  Дочірнє підприємство "Хадлер"   

 до відповідача  Приватне підприємство "Трейд-Пак"

про стягнення в сумі 112706 грн. 75 коп.

Суддя Тимошенко О.М.

Представники:

Від позивача  : представник  Бучма М.С.       

Від відповідача : представник Шендера О.М.      

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача 112706,75 грн.- суми основного боргу, пені та збитків від інфляції. Вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем умов договору № 28/2006 від 15.05.2006 р. на поставку товарів. В судовому засіданні позовні вимоги, відповідно до права, наданого  статтею 22 ГПК України, підтвердив.

Відповідач проти позову заперечує в частині стягнення пені та збитків від інфляції, мотивуючи тим, що продукція поставлялась не на виконання умов договору, а згідно усної домовленості. В підтвердження посилається на той факт, що у видаткових накладних відсутнє посилання на договір в графі "умови поставки". Відтак вважає, що позивач безпідставно нарахував штрафні санкції, оскільки строк виконання зобов'язань не настав. Просить в цій частині в позові відмовити.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд виходив з такого.

"15" травня 2006 року між дочірнім підприємством "Хадлер" та приватним підприємством "Трейд-Пак" було укладено договір № 28/2006 про поставку продукції, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язувався систематично передавати у власність відповідача (покупця) товар окремими партіями по цінам, в асортименті та кількості, які узгоджуються сторонами в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Згідно договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 100980,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 289 від 16.05.2006 р., № 367 від 13.06.2006 р., № 392 від 22.06.2006 р., № 425 від 07.07.2006 р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата за товар здійснюється на протязі 20 банківських днів після поставки товару покупцю. Днем поставки товару є день виписки видаткових накладних.

В порушення умов договору відповідач не провів у визначені договором терміни оплату за поставлений товар. Натомість здійснив часткову оплату в сумі 2000,00 грн. (платіжне доручення № 1559 від 20.02.2007 р.) та повернув позивачу продукцію на суму 6690,00 грн. (видаткова накладна (повернення) від 19.10.2006 р.).

Таким чином залишок несплаченого боргу становить 92020,40 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем, згідно п. 8.2 Договору,  нараховано пеню в сумі 11307,40 грн. та згідно ст. 625 ЦК України збитки від інфляції в сумі 9378,95 грн. (відповідні розрахунки додані та перевірені судом).     

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.   За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищезазначені дії відповідача є вчинення ним правопорушенням у сфері господарювання.

У відповідності до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України (який є спеціальним законом в сфері господарських відносини) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.  

Доводи відповідача щодо здійснення поставок товарів не на виконання договору № 28/2006 від 15.05.2006 р. не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Будь-яких інших господарських відносин між сторонами в 2006 році не існувало. Відповідно до хронології здійснення господарських операцій, останні відбулися після укладення договору поставки, тобто після 15.05.2006 р. Окрім того, відповідачем здійснено повернення частини отриманого товару із зазначенням у накладній-повернення підстави "згідно договору". Таким чином посилання відповідача на ту обставину, що товар поставлявся не на умовах договору є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 92020,40 грн., пені в розмірі 11307,40 грн. та збитків від інфляції в розмірі 9378,95 грн. підтверджуються матеріалами справи у відповідних частинах, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.  

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 811, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Трейд-Пак"  (вул. Ювілейна 9/133,Рівне,33000,   код ЄДРПОУ 32803033, розрахунковий рахунок № 2600801653461,  банк: Укрексімбанк м. Рівне,   МФО банку 333539) на користь Дочірнього підприємства "Хадлер" (просп. Перемоги 89А, к. 87,Київ 115,03115,  код ЄДРПОУ 31902329), р/р 26004434406001 в КРУ КБ "Приватбанк" в м. Києві, МФО 321842 - основний борг в сумі 92020грн. 40коп., нараховану пеню в сумі 11307грн. 40коп., збитки від інфляції в сумі 9378грн. 95коп.,   витрати по сплаті державного мита в сумі 1130грн. 00коп., витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн 00коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

 Суддя                                              Тимошенко О.М.

Повний текст рішення суддею підписано "30" липня 2007 р.