ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16 червня 2010 року   16  год. 23 хв.                                    Справа №  2а-2205/10/0870

 Запорізький окружний адміністративний суд у  складі:

головуючого – судді                              Лазаренко М.С.

при  секретарі                              Гончаренко Н.А.

за участю представників

від позивача: Смирнова Ю.В. (дов. №2 від 04.02.2010р.

від відповідача 1: Лисенко О.В. (дов. №29750/10-014 від 30.12.2009)

від відповідача 1: Заболотній О.А. (дов. №6313/10-014 від 16.07.2009)

від відповідача 2; Михайленко К.М. (дов. №14-33/579-10077 від 31.12.2009)

прокурора: Романова Р.О. (посвідчення №83 від 06.08.2008)

розглянув  в  відкритому  судовому  засіданні  адміністративну справу  

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Деа Рома, ЛТД»

до: 1. Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

     2. Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області

про: визнання дій відповідача 1 по повідомленню відділу ДВС Орджонікідзевського районного управління юстиції про повне фактичне виконання наказу арбітражного суду Запорізької області №5/3/272 від 15.10.1999р. неправомірними та стягнення з Державного бюджету через Головне управління державного казначейства України в Запорізькій області збитки у розмірі 771692 грн. 79 коп.

                                                         ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Деа Рома, ЛТД» (далі - позивач) звернулося до суду із  позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі в м. Запоріжжя (далі - відповідач-1) та Управління державного казначейства у м. Запоріжжя Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про визнання дій ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя по повідомленню відділу Державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції про повне фактичне виконання наказу арбітражного суду Запорізької області №5/3/272 від 15.10.1999р. неправомірними та стягнення з Державного бюджету України через Головне Управління державного казначейства у Запорізькій області збитки у розмірі 771 692 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує ст. 124 Конституції України щодо обов’язковості виконання судових рішень, ст. 13 Закону України «Про податкову службу в Україні» про обов’язковість державного бюджету компенсувати збитки, спричинені неправомірними діями податкового органу.

          Відповідач-1 проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченнях від 05.05.2010р. за 9463/10-014 та додаткових запереченнях від 03.0.2010р. за №11936/10-014. Зокрема, відповідач-1 зазначив, що ДПІ не є органом владних повноважень при розгляді спорів, пов’язаних з виконанням судових рішень; спірне питання про стягнення заборгованості по сплаті відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ між сторонами вже вирішено арбітражним судом Запорізької області у справі №5/3/272, а виконавче провадження зі спірного питання закінчено повним фактичним виконанням. Відповідач-1 також наполягає на пропущенні позивачем строку для звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

          У судовому засіданні 12.05.2010 року за клопотанням Управління державного казначейства у м. Запоріжжя Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області  замінено неналежного відповідача на  належного, а саме: Управління державного казначейства у м. Запоріжжя Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області замінено на Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області (далі – відповідач-2).

Відповідач-2 проти позову заперечив, письмові пояснення суду не надав, але в судовому засіданні зазначив, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з підстав відсутності у Законі України «Про Державний бюджет на 2010р.» статей про відшкодування збитків, спричинених неправомірними діями ДПІ, та відсутності асигнувань на такі цілі. Вважає, що подібні стягнення мають бути віднесені за рахунок державного органу, винного у вчинені неправомірних дій.

          Прокурор, залучений до участі у справі на підставі повідомлення про вступ прокурора №05/1-2568-10 від 14.05.2010р., підтримав заперечення відповідача-1 та наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

          Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

          Як  вбачається з матеріалів справи, 26.04.1999 року арбітражним судом Запорізької області прийнято рішення у справі №5/3/272 за позовом позивача до відповідача 1 про спонукання податкового органу здійснити перерахування процентів в сумі 771 692,79 грн., нарахованих за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Рішенням арбітражного суду зобов’язано податковий орган у встановленому порядку повернути у десятиденний термін на розрахунковий рахунок позивача 771 692,79 грн. процентів на бюджетну заборгованість. Ухвалою арбітражного суду Запорізької області від 26.04.2004р. внесені доповнення до резолютивної частини рішення та зобов’язано відповідача 1 видати позивачеві висновок на відшкодування процентів від бюджетної заборгованості в сумі 771 692,79 грн.

          15.10.1999р. арбітражним судом Запорізької області виданий наказ за №5/3/272, який був прийнятий виконавчою службою до виконання 29.10.1999р. Постановою від 29.10.1999р. за №775/3 відділом Державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Запоріжжя було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу арбітражного суду Запорізької області №5/3/272.

          Листом за № 9637/10-013 від 01.06.2001р. на адресу відділу Державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції податковий орган повідомив, що наказ арбітражного суду Запорізької області від 15.10.1999р. за №5/3/272 про спонукання видати висновок на відшкодування процентів в сумі 771 692, 79 грн. виконаний, у зв’язку з чим постановою від 21.06.2001р. за №293/3 виконавчої служби було закінчено виконавче провадження у зв’язку з повним фактичним виконанням та наказ повернутий позивачеві.

          На підставі заяви позивача №44 від 03.04.2000р. протягом 2000-2001 р.р. відповідач-1 здійснював зменшення нарахувань позивача по податку на додану вартість на загальну суму 96 700 грн. в рахунок стягнених рішенням арбітражного суду Запорізької області по справі №5/3/272 коштів. Однак, в подальшому податковим органом було проведено корегування в особовому рахунку платника податку, за результатами якого відповідачем-1 на адресу позивача були направлені перша податкова вимога від 04.02.2004 р. за №1/86, згідно якої сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість становила 228500,35 грн. та друга податкова вимога від 15.03.2004 р. за № 2/176, згідно якої станом на 15.03.2004 р. сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язанням з податку на додану вартість становила 227970,35 грн.

          Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача-1 про визнання недійсними першої та другої податкових вимог, визнання неправомірними нарахування відповідачем сум податкового боргу за цими податковими вимогами та про зобов’язання податкового органу відобразити на особовому рахунку позивача наявність бюджетної заборгованості в сумі 771 692,79 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області по справі №24/109 від 18.01.2005р. позов задоволено в частині зобов’язання податкового органу відобразити в особовому рахунку позивача наявність бюджетної заборгованості в розмірі 771 692,79 грн. та в частині скасування першої та другої податкових вимог, в іншій частині провадження у справі припинено. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.07.2005р. по справі №24/109 рішення господарського суду Запорізької області по цій справі скасовано в частині задоволених позовних вимог і в їх задоволенні відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

          Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.07.2005р. у справі №24/109 встановлено, що часткове зменшення відповідачем-1 сум, задекларованих позивачем на протязі 2000-2001р.р., було зроблено в порушення вимог Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків та зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної ДПА України від 02.04.1999р. №174, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 13.05.1999р. за № 34/3597, оскільки у 2000-2001р.р. була відсутня відомість обліку платежів, затверджена керівником органу податкової служби, яка є єдиною підставою для зменшення або повного скасування нарахованих позивачем сум ПДВ, а також будь-які інші документи, на підставі яких інспектор відділу обліку звіту ДПІ мав право проводити зменшення нарахованих сум у картках особових рахунків платника податків, що призвело до ненадходження до бюджету податку на додану вартість в розмірі 97743 грн. А тому, на підставі акту службового розслідування та рішення за №3 від 30.01.2004р. податковим органом були виправлені допущені помилки Інструкції та внесені відповідні корегування в особовому рахунку позивача.

Той факт, що податковою службою були вчинені незаконні дії, які призвели до порушення прав та законних інтересів товариства, підтверджується доповідною та листом ДПА України від 08.04.2004р. на №2659/6/14-0016, в яких на адресу Товариства   повідомлялось, що внаслідок непрофесійних дій посадових осіб ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не виконано наказ арбітражного суду Запорізької області від 15.10.1999р. №5/3/272 та порушено вимоги наказу ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. №209.

          Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Таким чином, на теперішній час рішення арбітражного суду Запорізької області по справі №5/3/272 фактично не виконано. Строк пред’явлення наказу арбітражного суду Запорізької області по справі №5/3/272 для примусового виконання на теперішній час втрачений.

          Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Викладене свідчить, що діями податкового органу, пов’язаними з фактичним невиконанням судового рішення, позивачеві спричинені збитки у вигляді неотриманих процентів за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, присуджені судовим рішенням.

За статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 13 Закону України «Про податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Судом не приймаються заперечення відповідача-1 щодо необхідності доводити збитки в розумінні господарсько-правових відносин (виключно в межах господарської діяльності) з огляду на те, що відносини між позивачем та відповідачем-1 є публічно-правовими та виникли внаслідок непрофесійних дій посадових осіб ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та неналежного виконання останніми обов’язків та своїх владних повноважень.

Податкове та адміністративне законодавство не містять визначення терміну «збитки, шкода», тому ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України можуть бути застосовані при розгляді даного спору з урахуванням ч.4 ст.8, ч.7 ст.9 КАС України.

Судом також береться до уваги бездіяльність відповідача-1 щодо відновлення становища позивача після проведення службового розслідування та визнання податковим органом вищого рівня факту незаконних дій працівників.

Згідно ст. 21 Кодексу адміністративного  судочинства  вимоги  про  відшкодування  шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

З аналізу вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку, що Цивільний та Господарський кодекси України пов'язують відшкодування збитків з порушенням права особи, а кодекс про адміністративне судочинство покладає в залежність протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень або інше порушення прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин та заподіяної такими діями шкодою.

Суд відзначає, що за загальним правилом незаконними визнаються дії, що порушують встановлений законом або іншим нормативно-правовим актом порядок і умови здійснення даним органом владних функцій або виходять за межі його повноважень.

З матеріалів справи та наданих доказів вбачається причинний зв'язок між неправомірним повідомленням органів виконавчої служби про повне фактичне виконання судового рішення та завданням позивачу збитків у вигляді неотримання з бюджету суми процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість.

В судовому засіданні відповідач-1 наполягав на відмові у позові в зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, обґрунтовуючи позицію тим, що оскаржені дії щодо повідомлення виконавчого органу були вчинені у 2001 році і виконавчі дії позивачем оскаржені не були.  

Однак суд вважає, що строк на звернення до суду позивачем не порушено.  Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

          Вирішуючи питання про визначення дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, суд приймає до уваги факт вчинення відповідачем-1 односторонніх дій з корегування даних у картці особового рахунку позивача за попередні періоди (фактично через п’ять років з моменту прийняття рішення та трьох років з дня закриття виконавчого провадження), які призвели до викривлення інформації про наявність сум відшкодування, знищення запису про наявність заборгованості за судовим рішенням, бездіяльність відповідача-1 по усуненню порушень, виявлених службовою перевіркою.

За обставинами адміністративної справи вбачається, що сторони з’ясовували спірне питання про зарахування бюджетної заборгованості до моменту постановлення та набрання чинності судовим рішенням по справі №23/87/07-АП-9/121/08-АП – Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009р. та її фактичним виконанням 09.09.2009р.            Тобто до остаточного вирішення судами питання про неможливість зарахування суми процентів в рахунок податкової заборгованості, не дозволяло позивачу звернутися до суду з вимогою про стягнення збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ  фірма «Деа Рома, ЛТД» про визнання дій ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя по повідомленню відділу Державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції про повне фактичне виконання наказу арбітражного суду Запорізької області №5/3/272 від 15.10.1999р. неправомірними та стягнення з Державного бюджету України через Головне Управління державного казначейства у Запорізькій області збитки у розмірі 771 692 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а доводи відповідачів та прокуратури такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

             На підставі вищевикладеного та керуючись  Конституцією України, Законом  України «Про податок на додану вартість», ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                           ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя по повідомленню відділу державної виконавчої служби Орджонікідзевського районного управління юстиції про повне фактичне виконання наказу арбітражного суду Запорізької області №5/3/272 від 15.10.2999 не правомірними.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Запорізькій області збитки у розмірі 771692 (сімсот сімдесят одна тисяча шістсот дев’яносто дві) грн.. 79 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальність фірма «Деа Рома, ЛТД».

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність фірма «Деа Рома, ЛТД» 1703 грн. 40 коп. судового збору.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а у разі складання постанови в повному обсязі - з дня складання в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

          Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.

Суддя                                                                        М.С. Лазаренко    

Постанову виготовлено у повному обсязі 21 червня 2010 року.