СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
21 серпня 2006 року | Справа № 2-13/9638-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Лисенко В.А.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Лазарева К.С.
за участю представників сторін:
позивача: Д'яченко Володимир Володимирович за довіреністю;
відповідача: Зудінов Олег Олексійович за довіреністю;
прокурора: Шульга Антон Миколайович за посвідченням;
розглянувши апеляційні скарги Прокурора Автономної Республіки Крим та Кримської митниці на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Жукова А.І.) від 22 червня 2006 року у справі № 2-13/9638-2006А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "Ветеран" (вул. Московська, 182а, Джанкой, 96108)
до Кримської митниці (вул. Мальченка, 22, Аерофлотський, 95491)
за участю: Прокурор Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21, Сімферополь, 95015)
про визнання недійсним талону відмови
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №2-13/9638-2006А від 22 червня 2006 року (суддя Жукова А.І.), позов товариства з обмеженою відповідальністю Авіакомпанія "Ветеран" до Кримської митниці, за участю прокурора Автономної Республіки Крим про визнання недійсним талону відмови, задоволено. Визнано неправомірними дії Кримської митниці по відмові товариству з обмеженою відповідальністю „Ветеран” у митному оформленні на митну територію України без обкладення по податку на додану вартість орендованого судна АН - 12Б, реєстраційний номер UR-PLV, заводський №4342308, заявленого у вантажній митній декларації №600080004/6/001143 від 21 квітня 2006 року. Визнано нечинним та скасовано виданий Кримською митницею Талон відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів і інших предметів №600080004/6/00016 від 21 квітня 2006 року. Зобов’язано Кримську митницю провести митне оформлення товарів і пропуск на митну територію повітряного судна АН - 12Б, реєстраційний номер UR-PLV, заводський №4342308 у вантажній митній декларації №600080004/6/001143 від 21 квітня 2006 року. Стягнено з Кримської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ветеран” 3,40 грн. державного мита.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач помилково застосував статтю 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки, позивач виконав умови переміщення літака у режимі тимчасового ввезення на митну територію України до статті 205 Митного кодексу України, до нього застосовуються вимоги статті 206 Митного кодексу України та Конвенції „Про тимчасове ввезення” за умовами звільнення від ввізного мита і податків.
Не погодившись з винесеною постановою суду першої інстанції, прокурором Автономної Республіки Крим та Кримською митницею подані апеляційні скарги, в яких апелянти просять суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу.
На думку обох апелянтів, постанова суду першої інстанції винесена в порушення норм матеріального права, а саме, порушено вимоги Закону України „Про податок на додану вартість”, Митний кодекс України та, що висновки суду не відповідають обставинам справи
09 серпня 2006 року ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду, судова колегія відкрила апеляційне провадження у апеляційній скарзі Кримської митниці та призначила апеляційну скаргу до розгляду.
14 серпня 2006 року та 15 серпня 2006 року ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду, судова колегія відкрила апеляційне провадження у апеляційній скарзі прокурора Автономної Республіки Крим та призначила апеляційну скаргу до розгляду.
У судовому засіданні представники апелянтів підтримали апеляційні скарги. Представник відповідача надав судові колегія пояснення та заперечення на апеляційну скаргу.
Розпорядженням заступнику голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року у справі №2-13/9638-2006А Латиніна О.А., суддю Заплава Л.М. було замінено на суддю Лисенко В.А.
Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, встановила наступне.
02 липня 2002 року між позивачем та малим підприємством фірмою „ВВОСС”, був укладений договір оренди повітряного судна №1/06-2002.
Відповідно до статті 1 договору оренди, орендар має право прийняти у строкове платне користування (оренду) у малого підприємства фірми „ВОВОСС” повітряне судно АН-12Б, реєстраційний номер UR-PLV, заводський №4342308 для виконання авіаційних перевезень вантажів авіаційних перевезень вантажів авіаційних робіт на повітряних лініях України та за її межами.
Актом прийому - передачі від 16 липня 2002 року, літак був переданий позивачу.
03 березня 2005 року між позивачем як Перевізником, та компанією Aviation Communication UK Ltd. як Замовником, був укладений контракт № А-16/03-03-05 від 03 березня 2005 року, відповідно до якого сторони домовились про перевезення і викидання гуманітарних вантажів в Судані за програмою WFP місії ООН літаком АН-12Б з базуванням в аеропорту в Ель-Обейд на термін один рік з можливим продовженням контракту при повідомленні не пізніше ніж за 14 днів.
Згідно з пунктом 1.2 Контракту літак повинен бути перебазований перевізником в Ель-Обейд 12 березня 2005 року з тим, щоб приступити до авіаперевезень 20 березня 2005 року.
Після виконання умов контракту, позивач звернувся до Кримської митниці з вантажною митною декларацією №600080004/6/001143 від 21 квітня 2006 року для пропуску на митну територію України в режимі тимчасового ввезення транспортного засобу (повітряного судна АН-12Б, реєстраційний номер UR-PLV, заводський №4342308).
Відповідачем на підставі підпунктів 3.1.2. пункту 3.1. статті 3, пункту 5.17 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 206 Митного кодексу України відмовлено позивачу у митному оформленні транспортного засобу, шляхом видачі талону відмови в пропуску на митну територію України № 600080004\6\00016 від 21 квітня 2006 року, а отже, підстави для звільнення від ПДВ під час ввезення на митну територію України відсутні.
Згідно з підпунктами 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту). З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.
У графі 44 вантажної митної декларації №600080004/6/0001143 від 21 квітня 2006 року, містяться відомості про договір, який є підставою для переміщення літака через митний кордон України, але не передбачає передання права власності на такий літак та відомості про Контракт № А16/03-03-05 від 03 березня 2005 року та додаток №1 до контракту, згідно якого умовами поставки літака є DAF –Джанкой, що підтверджує, що саме у межах цього контракту літак був ввезений на митну територію України.
З пунктів 1.1. та 4.1.2. Контракту вбачається, що літак АН-12Б, входить до предмету контракту, оскільки саме цей літак мав бути вивезений за межі митної території України і використовуватись для здійснення перевезень та отримання прибутку.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 19, 39 статті 1 Митного кодексу України, для цілей проведення митного контролю та здійснення митних процедур, зокрема, операцій, пов’язаних із справлянням передбачених законом податків та зборів, під товарами розуміється будь-яке рухоме майно за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.
Літак АН-12Б не використовувався виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України, а був використаний для надання авіатранспортних послуг за її межами, отже, він є товаром у розумінні Митного кодексу України.
Згідно з пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" базою оподаткування у даному випадку є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації.
Відповідно до наведеної норми Закону, позивачем самостійно у графі 45 ВМД №600080004/6/001143 від 21 квітня 2006 року заявлена митна вартість (база оподаткування) у сумі 649955,00 грн.
Таким чином, враховуючи, що Митний кодекс України є спеціальним законодавчим актом, який визначає засади організації та здійснення митної справи, - при здійсненні операцій, пов'язаних із справлянням передбачених законом податків і зборів (митних процедур) під час ввезення на митну територію літака потрібно застосовувати визначення "товар" у розумінні пункту 39 статті 1 Митного кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли під час повернення літака на митну територію України після закінчення дії зовнішньоекономічного контракту №А-16/03-03-05 від 03 березня 2005 року, на підставі якого літак був тимчасово вивезений за межі митної території України.
Згідно преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" зазначений Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів (зокрема, податку на додану вартість) становить митну справу відповідно до статті 3 Митного кодексу України. Засади митної справи, яка є складовою зовнішньоекономічної діяльності України, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, митні режими - визначаються виключно законами України та цим Кодексом. При цьому, зазначені закони, відповідно до пункту 2 розділу XXI "Прикінцеві положення" Митного кодексу України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Крім того, пункт 1.17 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлює, що термін „товари”, розуміється у значенні, визначеному Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, пунктом 1.6 статті 1, визначає товар, як матеріальні так і не матеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Матеріальними активами, відповідно до пункту 1.1 статті цього Закону –є основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.
В свою чергу, під терміном „основні фонди”, згідно до пункту 8.2.1. статті 8 цього ж Закону, слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платнику податку протягом періоду, який перевищує 1000,00 грн. і поступово зменшується, у зв’язку з фізичним або моральним зносом.
Відповідно до пункту 1.4 додаткової Угоди від 03 червня 2004 року, до договору оренди повітряного судна №1/06-2002 від 02 липня 2002 року, на підставі якого позивач використовує у своїй господарській діяльності літак, таке використання здійснюється з 02 липня 2002 року по 02 липня 2007 року, що перевищує 365 календарних днів, а вартість літака перевищує 1000,00 грн.
Відповідно до статті 80 Митного кодексу України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
З метою реалізації зазначених правових норм Державною митною службою України видано наказ від 24 квітня 1999 року №239 "Про затвердження Порядку заповнення й використання картки відмови".
Згідно з пунктом 1 зазначеного Порядку, картка відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів з талоном відмови заповнюються у всіх випадках відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, пред'явлених до митного контролю митному органу України підприємством або перевізником, що самостійно декларує товари, чи особою, уповноваженою на декларування.
Наведена норма наказу, на виконання вимог Митного кодексу України, зобов'язує митні органи у разі відмови у пропуску на митну територію України товарів та інших предметів заповнити картку відмови з талоном відмови, який після заповнення має бути відокремлений від картки відмови та наданий відповідній особі.
Отже, картка і талон відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів за своєю правовою природою є роз'ясненням митниці вимог митного оформлення, виконання яких забезпечує пропуск через митний кордон України та причин відмови у митному оформленні.
Таким чином, певні правові наслідки для позивача породжені не талоном відмови, а діями посадових осіб митниці щодо відмови у пропуску на митну територію України та митному оформлені належних йому товарів. Талон відмови не є правозастосовчим актом, а є лише інформаційним (довідковим) документом, яким митниця доводить до відома суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності причини, з яких вчинено ці дії.
При цьому, згідно з пунктом 7 "Порядку заповнення й використання картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів" на підставі оформленого митним органом талону відмови підприємство або перевізник чи особа, уповноважена на декларування, має право оскаржити дії митного органу.
З наведених приписів правової норми випливає, що способом захисту особи, право якої порушено митницею, визначено оскарження дій митного органу.
Беручи до уваги вищезазначене, судова колегія вважає, що дія відповідача щодо видачі позивачеві талону відмови, є правомірною дією, оскільки, це передбачено вищенаведеними правовими нормами.
Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, оскільки постанова господарського суду прийнята в порушення норм матеріального і процесуального права, то вона підлягає скасуванню, а апеляційні скарги Кримської митниці та прокурора Автономної Республіки Крим задоволенню.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 6 частини1 статті 198, пунктом 4 частини1 статті 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги прокурора Автономної Республіки Крим та Кримської митниці задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2006 року у справі № 2-13/9638-2006А скасувати.
3. У позові відмовити.
4. Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
5. Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис О.Л. Котлярова
Судді підпис В.А. Лисенко
підпис З.Д. Маслова