ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2010 р. Справа № 2-а-1648/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача : Зотової Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: Могилів - Подільської об"єднаної державної податкової інспекції
про: визнання нечинними податкових повідомлень - рішень
ВСТАНОВИВ :
До суду звернулась фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Могилів-Подільської об’єданої державної податкової інспекції Вінницької області (далі – відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0028401700/0 від 29.09.2009 р. та №0028411700/0 від 29.09.2009 р.
Позовні вимоги з урахуванням поданих письмових пояснень (а.с.34-36) мотивовані наступним.
З 21.09.2009 р. по 25.09.2009 р. посадовою особою Могилів-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції проводилась планова виїзна перевірка суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений відповідний акт.
Згідно з актом перевірки ревізор дійшли висновку, що підприємець порушив вимоги Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», а саме перевищив граничний обсяг виручки за 2007 рік; вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме не подав до податкового органу декларації про доходи, в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб в 2007 році на 7041,28 грн. та в 2008 році на 273400,39 грн.; вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не включив до складу податкового зобов’язання вартість продажу товарів (свиней та ВРХ) за 2007 рік в сумі 44465,20 грн., сума ПДВ складає 7410,87 грн., за 2008 рік в сумі 1652736,86 грн., сума ПДВ складає 275456,14 грн. та суму отриманої винагороди за 2007 рік в розмірі 2476,67 грн. сума ПДВ складає 412,78 грн., за 2008 рік в сумі 169932,43 грн., сума ПДВ складає 28322,07 грн.
На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення №0028401700/0 від 29.09.2009 р., яким позивачу визначено до сплати зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 467402,78 грн., в т.ч.: за основним платежем – 311601,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 155800,93 грн., та податкове повідомлення-рішення №0028411700/0 від 29.09.2009 р., яким позивачу визначено до сплати зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 280441,67 грн.
Позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийняті вищезазначені податкові повідомлення-рішення з огляду на те, що висновки податкового органу, які знайшли своє відображення у відповідному акті перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.
За період з 05.12.2006 року по 31.03.2009 року позивач здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування і як приватний підприємець-повірений працював за договорами доручення, на підставі яких вчиняв правочини щодо закупівлі худоби від імені та за рахунок довірителів, не набираючи при цьому права власності на придбану худобу. Позивач посилається на те, що не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари. Таким чином за виконаними позивачем договорами доручення сума виручки дорівнює сумі винагороди, а вона в 2007 році не перевищила суму 500 тис. грн., тому висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» щодо перевищення граничного обсягу виручки є невірними.
Позивач вважає, що передача повіреним довірителю придбаного повіреним на ім’я довірителя товару за договором доручення, не є поставкою товарів за визначенням пункту 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідно до зазначеного пункту Закону поставкою можуть бути тільки операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари. Так як в перевіряємому періоді позивачем не здійснювалися операції з поставки товарів, а загальна сума від надання послуг, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно не перевищувала 300 тис. грн., тому винесення податкового повідомлення-рішення за порушення вищезазначених положень Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірним.
Крім того, позивач також вважає, що за таких обставин не підлягає застосуванню пп. 9.12.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким визначено, що якщо фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб’єктами підприємницької діяльності.
Згодом представником позивача надано заяву про зміну предмету позову (а.с.37-40), згідно з якою, та з врахуванням відмови від частини позовних вимог в судовому засіданні, він просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Могилів-Подільської ОДПІ №0028401700/0 від 29.09.2009 р., №0028401700/1 від 08.12.2009 р., №0028401700/2 від 22.02.2010 р., №0000131700/0 від 22.02.2010 р., №0028411700/0 від 29.09.2009 р., №0028411700/1 від 08.12.2009 р., №0028411700/2 від 22.02.2010 р., прийняті за результатами адміністративного оскарження первинних податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні позивач та його представник остаточні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві і поданих письмових поясненнях, та надані у справу матеріали і документи.
Представник відповідача надав суду свої заперечення проти адміністративного позову (а.с.22-24), згідно з якими податковим органом цілком правомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення за результатами виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем Закону України “Про податок на додану вартість”, Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
В судовому засіданні представник відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у наданих письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оглянувши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Могилів-Подільською районною державною адміністрацією Вінницької області 05.12.2006 року (а.с.17) та є платником єдиного податку (а.с.157).
На підставі відповідного направлення працівником Могилів-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції з 21.09.2009 року по 25.09.2009 року проведено планову виїзну перевірку суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.12.2006 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 05.12.2008 р. по 31.03.2009 р.
За результатами перевірки складено акт №313/17/НОМЕР_1 від 25.09.2009 р. (а.с.9-16), згідно з висновками якого встановлені порушення позивачем ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 28.06.1999 №746/99 щодо перевищення граничного обсягу виручки (500 тис. грн.) за 2007 рік; ст.ст. 13,14 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.2003 р. №13-92 щодо не подання до податкового органу декларацій про доходи, в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб в 2007 році на 7041,28 грн. та в 2008 році на 273400,39 грн.; п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168-97 ВР від 03.04.1997 р. щодо не включення до складу податкового зобов’язання вартості продажу товарів (свиней та ВРХ) за 2007 рік в сумі 44465,20 грн., сума ПДВ складає 7410,87 грн., за 2008 рік в сумі 1652736,86 грн., сума ПДВ складає 275456,14 грн. та суми отриманої винагороди за 2007 рік в розмірі 2476,67 грн. сума ПДВ складає 412,78 грн., за 2008 рік в сумі 169932,43 грн., сума ПДВ складає 28322,07 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки 29.09.2009 року відповідачем щодо позивача були прийняті два податкових повідомлення – рішення, а саме: №0028401700/0, яким позивачу визначено до сплати зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 467402,78 грн., в т.ч.: за основним платежем – 311601,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 155800,93 грн., та №0028411700/0, яким позивачу визначено до сплати зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 280441,67 грн. (а.с.7,8).
Позивач, не погоджуючись з зафіксованими у акті перевірки порушеннями та, як наслідок, прийнятими рішеннями, надіслав на адресу Могилів-Подільської ОДПІ скарги на податкові повідомлення-рішення, прийняті 29.09.2009 року.
Так, податкове повідомлення-рішення №0028401700/0 від 29.09.2009 р. (про визначення ПДВ в сумі 311601,85 грн. та штрафних санкцій з цього платежу в сумі 155800,93 грн.) залишено без змін рішенням Могилів-Подільської ОДПІ від 08.12.2009 р. про результати розгляду первинної скарги (а.с.100-104), а в результаті подальшого адміністративного оскарження залишено без змін рішенням ДПА у Вінницькій області від 17.02.2010 року про результати розгляду повторної скарги (а.с.92-99) та рішенням ДПА України від 17.03.2010 року (а.с.77-81).
В зв’язку із зазначеними результатами адміністративного оскарження Могилів-Подільською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0028401700/1 від 08.12.2009 р. та №0028401700/2 від 22.02.2010 р. (а.с.147), аналогічні за змістом первинному рішенню №0028401700/0 від 29.09.2009 р.
Крім того, судом встановлено, що рішенням ДПА у Вінницькій області від 17.12.2009 року про результати розгляду повторної скарги позивачеві також додатково визначено зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 62118,15 грн. та штрафні санкції в сумі 31059,07 грн. На підставі даного рішення Могилів-Подільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000131700/0 від 22.02.2010 р. (а.с.148).
Також позивачем оскаржувалось в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення №0028411700/0 від 29.09.2009 р. (про визначення податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 280441,67 грн.), яке залишено без змін рішенням Могилів-Подільської ОДПІ від 08.12.2009 р. про результати розгляду первинної скарги (а.с.100-104). На підставі даного рішення Могилів-Подільською ОДПІ прийнято аналогічне первинному податкове повідомлення-рішення №0028411700/1 від 08.12.2009 р.
Судом встановлено, що рішенням ДПА у Вінницькій області від 17.12.2009 року про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення №0028411700/0 від 29.09.2009 р. та №0028411700/1 від 08.12.2009 р. були скасовані в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 254592,82 грн.
В зв’язку із зазначеним результатом адміністративного оскарження Могилів-Подільською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0028411700/2 від 22.02.2010 р. про визначення нової суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 25848,85 грн. (а.с.146).
В судовому засіданні досліджено наступні матеріали та документи, а саме: розпорядження ВАТ «Івано-Франківськ «Вінницям’ясо» та ВАТ «Барський птахокомбінат» про встановлення закупівельних цін на закупку м’яса у живій вазі (а.с.41-44); довідка ВАТ «Івано-Франківськ «Вінницям’ясо» від 28.08.2009 р. №1/229 (а.с.45); договір-доручення №13 від 25.01.2008 року на закупівлю м’яса в живій вазі від населення в 2008 році, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ «Івано-Франківськ «Вінницям’ясо» (а.с.46); прийомні квитанції (а.с.47-61); видаткові касові ордери (а.с.62-76); лист ВАТ «Барський птахокомбінат» №567 від 10.09.2009 р. (а.с.82); договори доручення на закупівлю худоби від 11.12.2006 року та від 05.01.2007 року, укладені між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ «Барський птахокомбінат» (а.с.83,84); реєстри закупівельних документів (а.с.85-87); реєстри видаткових, прибуткових касових ордерів та банківських виписок по оплаті за здану худобу ФОП ОСОБА_1 (а.с.88-90); розрахунки за прийняту худобу (а.с.110-145); квитанції до прибуткових та видаткових касових ордерів (а.с.158,159).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу (товарів, робіт, послуг).
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 за період з 05.12.2006 року по 31.03.2009 року здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування і як приватний підприємець-повірений працював за договорами доручення, а саме: в 2006 році - за договором від 11.12.2006 року з ВАТ «Барський птахокомбінат», в 2007 році - за договором від 05.01.2007 року з ВАТ «Барський птахокомбінат», в 2008 році - за договором від 25.01.2008 року з ВАТ «Івано-Франківськ «Вінницям’ясо». Позивач, як платник єдиного податку здійснював діяльність по закупівлі худоби за зазначеними договорами доручення, та забезпечував передачу її довірителям за винагороду, не набираючи при цьому права власності на придбану худобу.
Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
Таким чином, на підставі укладених договорів позивачем вчинялись правочини щодо закупівлі худоби від імені та за рахунок довірителів. Вказані правочини створювали, змінювали, припиняли цивільні права та обов’язки довірителів. Відповідно до укладених договорів позивач не набував права власності ні на надані йому кошти, ні на закуплену худобу. Так, наприклад, згідно з п. 2.1 договору доручення від 05.01.2007 року, укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_1 та ВАТ «Барський птахокомбінат», повірений закуповує худобу у сільськогосподарських товаровиробників і передає її довірителю в межах цього договору доручення, не набираючи права власності на дану худобу.
Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або з компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об’єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що за виконаними позивачем договорами доручення сума виручки дорівнює сумі винагороди за договорами, яка становила 6% або 7% від вартості зданої худоби, та, як встановлено в судовому засіданні, в жодному році не перевищувала суму 500 тис. гривень. Отже, податковий орган при проведенні перевірки неповно оцінив надані платником податків докази в обґрунтування правомірності свого перебування на спрощеній системі оподаткування.
Як наслідок твердження відповідача про порушення позивачем вимог Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» щодо перевищення граничного обсягу виручки за 2007 рік та вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» щодо не подання до податкового органу декларацій про доходи, в результаті чого занижено суму податку з доходів фізичних осіб в 2007 році, не відповідають дійсним обставинам справи.
Щодо визначення позивачу зобов’язання по податку на додану вартість, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку. Особа, підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
У відповідності до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передача повіреним – ФОП ОСОБА_1 худоби довірителям – ВАТ «Барський птахокомбінат» та ВАТ «Івано-Франківськ «Вінницям’ясо» за винагороду згідно з договорами доручення не є оподаткованою операцією з ПДВ. Крім того, в перевіряємому періоді позивачем не здійснювалися операції з поставки товарів, а загальна сума від надання послуг, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно не перевищувала 300 тис. гривень.
А тому, як наслідок твердження відповідача про порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо не включення до складу податкового зобов’язання вартості продажу товарів (свиней та ВРХ) за 2007, 2008 рік та суми отриманої винагороди за 2007, 2008 рік, не відповідають дійсним обставинам справи.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Могилів-Подільської об’єданої державної податкової інспекції від 22.02.2010 р., а саме: №0028401700/2, яким позивачу визначено до сплати зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 467402,78 грн., в т.ч.: за основним платежем – 311601,85 грн., за штрафними санкціями – 155800,93 грн.; №0000131700/0, яким позивачу визначено до сплати зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 93177,22 грн., в т.ч.: за основним платежем – 62118,15 грн., за штрафними санкціями в сумі 31059,07 грн.; №0028411700/2, яким позивачу визначено до сплати зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 25848,85 грн.
Що стосується позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0028401700/0 від 29.09.2009 р., №0028401700/1 від 08.12.2009 р., №0028411700/0 від 29.09.2009р. та №0028411700/1 від 08.12.2009 р., суд виходить з наступного.
Відповідно до підпункту «б» п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
Згідно з п.п. 6.4.3 п.6.4. ст. 6 зазначеного Закону у випадках, визначених підпунктом «б» підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення №0028401700/0 від 29.09.2009 р., №0028401700/1 від 08.12.2009 р., №0028411700/0 від 29.09.2009р. та №0028411700/1 від 08.12.2009 р. були скасовані та змінені в порядку їх адміністративного оскарження шляхом прийняття податковим органом нових рішень, а тому вважаються відкликаними та не підлягають скасуванню в судовому порядку.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правомірність винесення скасованих податкових повідомлень-рішень відповідачем наявними у справі матеріалами не доведена.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають частковому задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Квитанцією №163 від 14.04.2010 р. документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому розмір судових витрат, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, складає 1,70 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Могилів-Подільської об’єднаної державної податкової інспекції №0028401700/2, №0000131700/0, №0028411700/2 від 22.02.2010 р. про донарахування суми податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код. НОМЕР_1).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено 21 червня 2010 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович