Справа № 11-214/2010 р.                                          Головуючий у І інстанції – Мурашко М.І.

Категорія – ч. 2 ст. 286 КК України.                     Доповідач                   – Баглай І.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року         Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області  в складі:

головуючого судді     Ярошенка М.П.,

суддів               Баглая І.П., Демченка О.В.,

з участю прокурора     Шваб Л.В.,

адвокатів                        ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілої                      ОСОБА_3,

засудженої                     ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_4 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 лютого 2010 року.

Цим вироком     ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Рильськ, Курської області Російської Федерації, громадянка України, з середньою спеціальною освітою, незаміжня, працююча фельдшером швидкої медичної допомоги, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,

засуджена за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

    Відповідно до ст. 75 КК України, засуджену звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки

Згідно ст. 75 КК України, засуджена була звільнена від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України:

-   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-    повідомляти такі органи про зміну місця проживання;

-   періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженій, до набрання вироком законної сили, залишений у виді підписки про невиїзд.

Стягнуто з засудженої ОСОБА_4:

- на користь потерпілої ОСОБА_3 – 2281 грн. 20 коп. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди.

- на користь фінансового відділу Чернігівської міської ради – 3688 грн. 94 коп. за лікування потерпілої ОСОБА_3.

- на користь держави – 97 грн. 36 коп. витрат за проведення експертизи.

Цим же вироком стягнуто з НАСК „Оранта” на користь потерпілої ОСОБА_3 4282 грн. 96 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Судом ОСОБА_4 було засуджено за грубе порушення вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3б, 10.1, 10.2, 10.9 Правил дорожнього руху, яке полягало в тому, що вона, 24 квітня 2008 року, об 11 год. 30 хв., керуючи автомашиною „Пежо 309”, реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись заднім ходом, виїжджаючи з подвір’я буд. № 49, по вул. Войкова на проїзну частину вул. Комінтерна у м. Чернігові, проявила неуважність, неправильно оцінила дорожню обстановку, перед початком руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надала переваги в русі пішоходу ОСОБА_3, яка рухалась по вул. Комінтерна від перехрестя з вул. Войкова у напрямку вул. Старобілоуська, внаслідок чого вчинила наїзд на пішохода ОСОБА_3.

В результаті описаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Не погодившись з вироком суду, засуджена ОСОБА_4 подала апеляцію в якій просить вирок скасувати і закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину, а у випадку визнання доведеною її вини – не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, зменшити розмір моральної шкоди та стягнути всю матеріальну шкоду зі страхової компанії. Вважає, що суд першої інстанції не встановив порушення правил дорожнього руху з її боку, не дослідив можливе порушення їх з боку потерпілої, упереджено підійшов до вирішення справи, взяв за основу обвинувачення суперечливі показання потерпілої та зробив свої висновки ґрунтуючись лише на припущеннях. Вказує, що вона починала рух з місця стоянки транспортних засобів на проїжджу частину дороги, яка не має тротуару. Тому вважає, що суд не надав оцінки діям потерпілої, яка порушила п. 4.14 Правил дорожнього руху та вийшла на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху. Вказує також, що суд безпідставно відхилив її клопотання про виклик свідків та приєднання до матеріалів справи документів – журналу реєстрації експертиз осіб, яким підтверджується факт проведення судово-медичного обстеження потерпілої 01.08.2008 року, який з незрозумілих причин відсутній в матеріалах справи, а наявний лише акт судово-медичного обстеження від 29.08.2008 року. Зазначає, що на момент можливого ДТП працівники міліції не виявили на її автомобілі жодного пошкодження чи сліду контакту з людським тілом. Відсутні будь які докази і того, що потерпіла вдарялася головою об автомобіль, у зв’язку з чим вважає, що перелом склепіння черепу не міг виникнути внаслідок контакту з її автомобілем. Зазначає, що між наявними у потерпілої травмами та встановленим взаємним розташуванням потерпілої та автомобіля є суттєві невідповідності, які судом не були усунуті.

    Вважає, що призначене їй покарання є занадто суворим та таким, що не відповідає тяжкості скоєного нею злочину. Також не погоджується з вирішенням цивільного позову, бо, на її думку, вся матеріальна шкода завдана потерпілій і державі повинна бути стягнута з страхової компанії. Зазначає, що суд безпідставно включив до матеріальної шкоди витрати потерпілої на отримання платної довідки з БТІ, яка жодним чином не стосується справи. Також не погоджується з включенням до суми матеріальної шкоди вартості браслету, який начебто зник з руки потерпілої, оскільки вказаний факт взагалі не доведений. Зазначає, що сума відшкодування моральної шкоди є занадто великою та не відповідає ступеню моральних страждань потерпілої, оскільки інвалідність потерпіла отримала внаслідок перелому склепіння черепу, факт спричинення якого дією джерела підвищеної небезпеки під її керуванням не доведений, а виникнення у потерпілої епілептичних приступів не підтверджено медичними висновками.

Заслухавши доповідача, засуджену та її адвоката, які просили задовольнити апеляцію з викладених в ній підстав, думку потерпілої і її адвоката про необґрунтованість апеляції, прокурора – про обґрунтованість апеляції лише в частині стягнення із засудженої на користь потерпілої матеріальної шкоди,  дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Висновок місцевого суду про доведеність вини засудженої у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується зібраними доказами, що узгоджуються між собою, та є обґрунтованим.

В судовому засіданні суду першої інстанції засуджена ОСОБА_4 хоча і не визнала свою вину у скоєнні злочину, проте не заперечувала, що 24 квітня 2008 року, близько 11.30 год., керуючи автомашиною Пежо, рухаючись заднім ходом з автостоянки на вул. Старобілоуській побачила жінку біля правих дверей своєї автомашини. Жінка зробила крок назад і спочатку сіла на проїжджу частину, а потім лягла. Вона зупинила автомашину  і пішла до неї, запитавши, що сталося, але та не відповіла. Вона викликала працівників ДАІ та швидку допомогу.

Крім показань засудженої, вина останньої у скоєнні інкримінованого злочину доводиться і іншими доказами у справі.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні місцевого суду пояснила, що 24 квітня 2008 року, близько 11.30 хв. вона йшла по вул. Комінтерна. Побачила на протилежній стороні дороги автомашину, водій якої, як їй здалося, розмовляв по телефону. В цей час вона почала обходити ззаду вказану автомашину, але та раптово і дуже швидко почала рухатися назад і скоїла на неї наїзд. Вона впала і втратила свідомість.

З показань в місцевому суді свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що в той день вони бачили жінку яка на вул. Комінтерна підійшла до автомашини, сіла за кермо, почала рухатися заднім ходом і скоїла наїзд на жінку-пішохода, яка в цей час переходила проїжджу частину.

Допитаний судом першої інстанції експерт Ювчик В.М. підтвердив механізм отриманих тілесних ушкоджень потерпілою, а саме, що під час контакту з автомашиною, потерпіла впала на неї і вдарилась лобом, а потім  впала на потилицю і вдарилась об дорожнє покриття.

Крім показань потерпілої та свідків, вина засудженої ОСОБА_4 також підтверджується:

- актом судово-медичного обстеження № 1916 від 29.08.2008 року (т. 1 а.с. 20 – 23), висновком судово-медичної експертизи № 2488 від 14.11.2008 року (т. 1 а.с. 125 – 127) та висновком додаткової судово-медичної експертизи № 575 від 26.03.2009 року (т. 1 а.с. 131 – 134), відповідно до яких у потерпілої ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження у виді поєднаної краніоскелетної травми: відкритої черепно-мозкової травми – забою м’яких тканин потиличної області, перелому склепіння черепу, забою головного мозку важкого ступеню, вираженого лікворно-гіпертензійного синдрому, цефалгічного синдрому; пошкодження зв’язок лівого променево-зап’ясткового суглобу, які могли утворитися 24.04.2008 року від дії тупих предметів, в тому числі при зіткненні автомашини з потерпілою, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися в результаті одноразового падіння з висоти власного зросту, та могли бути отримані в результаті контакту з автомашиною. Під час первинного контакту потерпіла знаходилася у вертикальному, або наближеному йому положенні.

- висновком комплексної судової медико-автотехнічної експертизи № 38 від 11.03.2009 року (т. 1 а.с. 138 – 144), висновком додаткової комплексної судової медико-автотехнічної експертизи № 126 від 16.07.2009 року (т. 1 а.с. 148 – 152) відповідно до яких, виявлені у потерпілої тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли утворитись внаслідок удару в область лобу, з наступним падінням потерпілої, при чому утворились забій м’яких тканин потиличної області та пошкодження зв’язок лівого променево-зап’ясткового суглобу.

- висновком комплексної медико-автотехнічної експертизи № 11 від 15.01.2010 року (т. 2 а.с. 24 – 30), відповідно до якої тілесні ушкодження виявлені у потерпілої виникли від дії тупих предметів, могли утворитись внаслідок удару в область лобу з наступним падінням потерпілої після наданого тілу прискорення при чому утворились забій м’яких тканин потиличної області та пошкодження зв’язок лівого променево-зап’ясткового суглобу. Будь-які судово-медичні дані, які б могли свідчити про наявність у потерпілої перелому кісток черепа до 24.04.2008 року відсутні. Тілесні ушкодження в своєму комплексі у потерпілої могли утворитися при наїзді на неї легкового автомобіля з наступним падінням потерпілої на автомобіль та ударі лобною областю об автомобіль з наступним падінням її на дорожнє покриття.

- протоколом огляду ДТП зі схемою до нього (т. 1 а.с. 5 – 6);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 176-А від 22.04.2009 року (т. 1 а.с. 158 – 159) відповідно до якої водію ОСОБА_4 для безпечного керування автомашиною під час руху заднім ходом необхідно було діяти з дотриманням положень, викладених в п.п. 10.1, 10.2, 10.9 Правил дорожнього руху.

На думку колегії суддів, зазначені докази свідчать, що саме внаслідок порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху вона скоїла наїзд на потерпілу ОСОБА_3, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження.  

Дії засудженої вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні засудженій ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, призначив його з урахуванням ступеню тяжкості скоєного нею злочину, даних про її особу та невизнання своєї вини, прийняв до уваги обставину, яка пом’якшує покарання – скоєння злочину вперше та відсутність обтяжуючих обставин і обґрунтовано призначив покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із звільненням від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України.

На думку колегії суддів призначене засудженій покарання є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів.

Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову потерпілої допустився помилки, у зв’язку з чим вирок в цій частині підлягає зміні.

Так, суд стягнув з засудженої вартість браслету (2203 грн.), який начебто зник у потерпілої. Проте, як вбачається з матеріалів справи, будь які докази про наявність у потерпілої браслету на момент скоєння злочину у справі відсутні і зникнення браслету саме внаслідок злочинних дій засудженої не було встановлено ні досудовим, ні судовим слідством.

Також, суд безпідставно включив до суми відшкодування матеріальної шкоди потерпілій вартість довідок КП „Чернігівське МБТІ” (78,20 грн.), оскільки дані довідки були отримані потерпілою за власною ініціативою і їх вартість не може бути визнана витратами, які пов’язані із злочинними діями засудженої.

Страхова компанія обґрунтовано заперечувала проти стягнення з неї моральної шкоди, заподіяної потерпілій, бо вона ніякої моральної шкоди останній не заподіювала. Тому в цій частині апеляція також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів

ухвалила:

    Апеляцію засудженої ОСОБА_4 задовольнити частково.

    Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 лютого 2010 року щодо ОСОБА_4 в частині цивільного позову змінити.

Відмовити  в задоволенні цивільного позову про стягнення зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2281,20 грн. матеріальної шкоди.

В решті зазначений вирок суду залишити без змін.

Судді:

М. П. Ярошенко І.П. Баглай О.В. Демченко