АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 4092 / 10                                                       Головуючий у 1-й інстанції:                                                                                                                                                           Ушатий І.Г.

                                                       Суддя-доповідач:  Сапун О.А.

У Х В А Л А

30 червня 2010 року                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                               Пільщик  Л.В.

Суддів:                                         Сапун О.А.,

                                                      Краснокутської О.М.

При секретарі:                       Петровій О.Б.,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу судді Токмацького районного суду Запорізької області від 21 січня 2010 року про залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 про скасування судового наказу, -

В С Т А Н О В И Л А :

          В січні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою  про скасування судового наказу, виданого 18 червня 2009 року суддею Токмацького районного суду Запорізької області.

          Ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області від 21 січня 2010 року заяву ОСОБА_3 на підставі положень статті 106 ЦПК України залишено без розгляду.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, положенням цивільного процесуального законодавства, просить ухвалу судді Токмацького районного суду Запорізької області від 21 січня 2010 року скасувати, поновити строк на подачу заяви про скасування судового наказу, питання щодо скасування судового наказу передати на розгляд до суду першої інстанції.

            Заслухавши суддю–доповідача, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 307, пункту 3 частини 1 статті 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд  суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

    З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ «Український мобільний зв’язок» 16 червня 2009 року подало до суду заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_4 1 561,68 грн. заборгованості за послуги мобільного зв’язку, яка була задоволена і 18 червня 2009 року суддею Токмацького районного суду Запорізької області 18 червня 2009 року виданий судовий наказ ( а. с. 3-10 справи « 2-н-868/09р. ).

    Зі змісту статей 96 ЦПК України вбачається, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі, при наявності наступних умов: правочин повинен бути оформлений відповідно до закону; в силу спрощеної та документальної процедури наказного провадження заявник повинен надати оригінал документа про безспірність  його вимог або нотаріально посвідчену його копію, де була б зафіксована згода боржника; у цьому документі повинен бути чітко визначений розмір вимог, який не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

15 січня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про скасування судового наказу. Зазначала, що не визнає вимоги ЗАТ «Український мобільний зв’язок». Своєчасно не оскаржила судовий наказ, так як дізналася про нього наприкінці грудня 2009 року.

Статтями 104,105 ЦПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд невідкладно надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням. У разі ненадходження заяви боржника протягом трьох днів після закінчення строку на її подання та за наявності даних про отримання боржником копії наказу судовий наказ набирає законної сили.

Залишаючи заяву ОСОБА_3 без розгляду, суд не перевірив з достатньою повнотою доводи заявника щодо причин несвоєчасного звернення з заявою про скасування судового наказу.

Між тим, з наданих документів видно, що вона з 2006 року не проживає за місцем реєстрації, а мешкає у квартирі АДРЕСА_1. З 2007 року хворіє на туберкульоз, у зв’язку з чим з 23 квітня 2009 року по 31 серпня 2009 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Мелітопольському протитуберкульозному диспансері.

Дані про отримання заявницею копії судового наказу з доданими до нього документами в матеріалах справи відсутні. Є лише повідомлення про вручення поштового відправлення 18 липня 2009 року іншій особі ( а. с. 13 ).

Крім того, виходячи з суті наказного провадження, в якому не в повній мірі діє принцип усності цивільного процесу, в разу пропуску строку оскарження судового наказу відповідна заява залишається без розгляду, якщо немає клопотання про поновлення цього строку.

Однак з заяви ОСОБА_3 вбачається, що вона посилалася на поважність причин , з яких пропустила передбачений статтею 104 ЦПК України, при цьому навела відповідні доводи та надала ряд довідок.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про залишення без розгляду заяви ОСОБА_3 про поновлення строку та скасування судового наказу не є законною і підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307,312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.        

          Ухвалу судді Токмацького районного суду Запорізької області від 21 січня 2010 року про залишення без розгляду заяви про скасування судового наказу скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.          

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: