АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 2306/ 10 Головуючий у 1-й інстанції: Юхно Л.М.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
При секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Благовіщенська сільська рада Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на жилий будинок та земельну ділянку, -
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Благовіщенської сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на житловий будинок № 107, надвірні споруди та присадибну земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1.
В позові зазначала, що 27 листопада 2004 року за попередньою згодою між нею та ОСОБА_4, були обговорені всі належні умови договору купівлі-продажу нерухомості, у тому числі ціна житлового будинку з надвірними будовами, що позначені у технічному паспорті літерами: «А»- житловий будинок, «а»- службова прибудова, козирок, «Б»- літня кухня, «пг»- погріб з шийкою, «Д»-вбиральня, «Е»-сарай, «Б1»-сарай, «Ж»-теплиця, «ж»- вхід в теплицю, № 2- паркан, № 3-свердловина, та присадибної земельної ділянки площею 0,25 га, що розташовані по АДРЕСА_1, а також всі обставини передачі майна у власність.
Оскільки ОСОБА_4 мешкав у дочки, за адресою: АДРЕСА_2, особистих речей на подвір'ї не мав, а їй терміново було потрібне житло, вони оформили домашню угоду. Таким чином, вона, заплативши ОСОБА_4 35 000 гривень, вселилася у спірне домоволодіння і фактично стала його власником. При цьому ОСОБА_4 передав їй документи на нерухомість, а саме: технічний паспорт від 08.12.2005 року на житловий АДРЕСА_1; Державний акт серії І-ЗП № 021808 на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на підставі договору купівлі-продажу АЕВ № 364789 від 03.08.2001 року. Продавець пообіцяв найближчим часом підготувати документацію для оформлення договору купівлі-продажу належним чином.
Однак документи оформлені не були, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.
У даний час діти продавця умови угоди виконувати не хочуть.
Посилаючись на вищевикладене, просила задовольнити пред’явлений до Благовіщенської сільської ради позов. Визнати дійсною угоду, згідно якої ОСОБА_4 продав, а вона придбала житловий будинок з надвірними будовами що позначені літерами: «А»- житловий будинок, «а»- службова прибудова, козирок, «Б»- літня кухня, «пг»- погріб з шийкою, «Д»-вбиральня, «Е»-сарай, «Б1»-сарай, «Ж»-теплиця, «ж»- вхід в теплицю, № 2-паркан, № 3-свердловина та присадибної земельної ділянки площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будовами, що позначені літерами: «А»- житловий будинок, «а» - службова прибудова, козирок, «Б»- літня кухня, «пг»- погріб з шийкою, «Д»-вбиральня, «Е»-сарай, «Б1»-сарай, «Ж»-теплиця, «ж»- вхід в теплицю, № 2- паркан, № 3-свердловина та на присадибну земельну ділянку площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2008 року позов задоволено. Визнано дійсною угоду, згідно якої ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 придбала житловий будинок з надвірними будовами що позначені літерами: «А»- житловий будинок, «а»- службова прибудова, козирок, «Б»- літня кухня, «пг»- погріб з шийкою, «Д»-вбиральня, «Е»-сарай, «БІ»-сарай, «Ж»-теплиця, «ж»- вхід в теплицю, № 2- паркан, № 3-свердловина та присадибну земельну ділянку площею 0,25 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
За ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будовами, що позначені літерами: «А»- житловий будинок, «а»- службова прибудова, козирок, «Б»- літня кухня, «пг»- погріб з шийкою, «Д»-вбиральня, «Е»-сарай, «Б1»-сарай, «Ж»-теплиця, «ж»- вхід в теплицю, № 2- паркан, № 3-свердловина та на присадибну ділянку площею 0,25 га, які розташовані за адресою: Кам'янсько - АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Кам’янсько-Дніпровського міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах держави подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Кам*ясько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_3, представник Благовіщенської сільської ради не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень.
ОСОБА_3 надіслала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просила відхилити апеляційну скаргу прокурора і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю–доповідача, доводи представника прокуратури Запорізької області, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою для скасування рішення.
У статті 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що позивачка та ОСОБА_4 домовились відносно всіх суттєвих умов договору і це підтверджується відповідними письмовими доказами, відбулося повне виконання договору, однак продавець ухилявся від його нотаріального посвідчення, а тому на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України позивач набув правло власності на на жилий будинок та земельну ділянку.
Проте такі висновки суду суперечать нормам матеріального права.
Згідно з положеннями Конституції України, ст.ст.316,319,321 та 328 ЦК України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір в силу ч. 1 ст. 220 ЦК України, є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Як роз’яснив у п. 13 постанови Пленум Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін .
При розгляді даного спору встановлено, що ОСОБА_4 являвся власником житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки площею 0,25 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Як стверджувала ОСОБА_3 27 листопада 2004 року між нею та ОСОБА_4 була усна домовленість про купівлю - продаж вищезазначеного житлового будинку з надвірними спорудами, а також земельної ділянки. У виконання усної угоди вона передала ОСОБА_4 35 000 грн., а продавець в свою чергу передав їй технічний паспорт на житловий будинок з надвірними спорудами та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. При цьому пообіцяв найближчим часом підготувати документацію для оформлення договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі, однак цього не зробив.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.
Таким чином, відсутні будь-які письмові доказі щодо укладання угоди купівлі-продажу, а також передачі позивачкою 35 000 грн. як оплати за нерухомість.
Суд на ці обставини та вимоги закону до уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання усного договору купівлі-продаж дійсним та визнання права власності на домоволодіння та земельну ділянку.
Тобто в силу ст. 210, ч.1 ст. 220, ст.ст. 657, 640 ЦК України договір, на який посилається позивачка, не є укладеним і не створив для неї прав та обов’язків.
Визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку без законних підстав порушує інтереси держави в цій сфері правовідносин, тому прокурор обґрунтовано порушив питання про перегляд судового рішення в апеляційному порядку відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України.
Оскільки при вирішенні позову фактичні обставини справи встановлені судом вірно, але неправильно застосовані норми матеріального закону, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення скасувати й постановити нове рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляцій скаргу Кам*Ясько-Дніпровського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави задовольнити.
Рішення Кам*Ясько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2008 року по даній справі скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог Благовіщенська сільська рада Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на жилий будинок та земельну ділянку залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: