АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Станквевича В.А.
суддів – Бабія А.П., Ступакова О.А.
при секретарі – Переверзевій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди , за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2009 року, -
встановила:
У жовтні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовами, в яких зазначили, що ОСОБА_1 займає посаду заступника Таїровського селищного голови і є депутатом Овідіопольської районної ради, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є депутатами Таїровської селищної ради. 03.09.2008 р. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись з письмовою заявою до Таїровського селищного голови, в якій розповсюдили відомості наступного змісту: „В липні-серпні цього року в Таїровській селищній раді було сформовано організоване злочинне угруповання у складі депутатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та заступника голови - депутата Овідіопольської районної ради ОСОБА_1 Вимагання грошей та „вирішення питань" стало звичною справою для цієї групи. В липні депутати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимагали у пластичного хірурга ОСОБА_7 п'ятнадцять тисяч доларів США. В червні-липні на засіданнях постійних комісій розглядалось питання підприємства „Авто-сервіс компанія", яке просило встановити орендну ставку на орендовану у селищної ради земельну ділянку. На всіх трьох засіданнях комісій депутати обговорювали це питання та домовились встановити цьому підприємству ставку на рівні 10%, але 18 липня під час сесії депутати встановили орендну ставку на рівні 5%. Перед засіданням сесії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили деяких депутатів проголосувати за це питання. Є інші докази того, що „Авто-сервіс
_________________________________
Головуючий в 1 інстанції – Курочка В.М. Справа № 22ц-229/2010р Доповідач- Станкевич В.А. Категорія ЦП 39
компанія" „щиро віддячила" цим депутатам. Також члени цього угрупування вимагали гроші у директора ЗАТ „Пивоварня Південна", директора ТОВ „Ассоль" та інших підприємців і громадян. В серпні 2008 року ОСОБА_1 дав ОСОБА_3 гроші за голосування по „Червоному хутору". ОСОБА_3 та ОСОБА_2 роздавали з цих грошей деяким депутатам по п’ятсот доларів США". Ці відомості не відповідають дійсності, принижують їх честь та гідність, підривають їх авторитет та довіру серед громадян - виборців, завдали їм моральних страждань.
З наведених підстав позивачі просили визнати розповсюджені відповідачами відомості такими, шо не відповідають дійсності, зобов'язати відповідачів спростувати поширені ними недостовірні відомості та стягнути з кожного з відповідачів на їх користь моральну шкоду у розмірі по 100000 грн.
В судовому засіданні позивачі свої вимоги підтримали.
Відповідач ОСОБА_4 просив справу розглянути без його участі в судовому засіданні.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в четвертий раз в судове засіданні не з'явились, а тому справа розглянута судом без їх участі.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2009 року позови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди задоволені частково.
Визнано такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, та гідність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, розповсюджені в листі на ім’я Таїровського селищного голови Овідіопольського району 03.09.2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відомості наступного змісту: „В липні-серпні цього року в Таїровській селищній раді було сформовано організоване злочинне угруповання у складі депутатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та заступника голови - депутата Овідіопольської районної ради ОСОБА_1 Вимагання грошей та „вирішення питань" стало звичною справою для цієї групи. В липні депутати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимагали у пластичного хірурга ОСОБА_7 п'ятнадцять тисяч доларів США. В червні-липні на засіданнях постійних комісій розглядалось питання підприємства „Авто-сервіс компанія", яке просило встановити орендну ставку на орендовану у селищної ради земельну ділянку. На всіх трьох засіданнях комісій депутати обговорювали це питання та домовились встановити цьому підприємству ставку на рівні 10%, але 18 липня під час сесії депутати встановили орендну ставку на рівні 5%. Перед засіданням сесії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили деяких депутатів проголосувати за це питання. Є інші докази того, що „Авто-сервіс компанія" „щиро віддячила" цим депутатам. Також члени цього угруповання вимагали гроші у директора ЗАТ „Пивоварня Південна", директора ТОВ „Ассоль" та інших підприємців і громадян. В серпні 2008 року ОСОБА_1 дав ОСОБА_3 гроші за голосування по „Червоному хутору". ОСОБА_3 та ОСОБА_2 роздавали з цих грошей деяким депутатам по п'ятсот доларів США".
Зобов’язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 спростувати зазначені відомості шляхом подання відповідної заяви на ім”я Таїровського селищного голови про їх спростування.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10000 грн., та судові витрати по 43 грн. 33 коп з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 10000 грн., та судові витрати по 43 грн. 33 коп. з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 10000 грн., та судові витрати по 43 грн. 33 коп. з кожного.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_6 просять скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, а також просить скасувати ухвалу суду від 11 листопада 2008 року про об’єднання справ і постановити ухвалу, якою роз’єднати провадження у справах та скасувати ухвалу суду від 10 жовтня 2008 року про відкриття провадження у справах за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і постановити ухвалу про залишення позовних заяв без руху.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення на неї учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.09.2008 р. відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в поданій та підписаній ними на ім’я Таїровського селищного голови заяві розповсюдили відомості наступного змісту: „В липні-серпні цього року в Таїровській селищній ралі було сформовано організоване злочинне угруповання у складі депутатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та заступника голови - депутата Овідіопольської районної ради ОСОБА_1 Вимагання грошей та „вирішення питань" стало звичною справою для цієї групи. В липні депутати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимагали у пластичного хірурга ОСОБА_7 п'ятнадцять тисяч доларів США. В червпі-липні на засіданнях постійних комісій розглядалось питання підприємства „Авто-сервіс компанія", яке просило встановити орендну ставку на орендовану у селищної ради земельну ділянку. На всіх трьох засіданнях комісій депутати обговорювали це питання та домовились встановити цьому підприємству ставку на рівні 10%, але 18 липня під час сесії депутати встановили орендну ставку на рік 5%. Перед засіданням сесії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили деяких депутатів проголосувати за це питання. Є інші докази того, що „Авто-сервіс компанія" „щиро віддячила" цим депутатам. Також члени цього угрупування вимагали гроші у директора ЗАТ „Пивоварня Південна", директора ТОВ „Ассоль" та інших підприємців і громадян. В серпні 2008 року ОСОБА_1 дав ОСОБА_3 гроші за голосування по „Червоному хутору". ОСОБА_3 та ОСОБА_2 роздавали з цих грошей деяким депутатам по п"ятсот доларів США". (а.с. 6)
Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Будь-яких доказів, що ця негативна інформація щодо позивачів відповідає дійсності відповідачами не надано.
З письмових заяв ОСОБА_7 та заступника директора ППФ „Асоль" ОСОБА_10 на ім’я Таїровського селищного голови вбачається, що позивачі грошей у них ніколи не вимагали.(а.с. 19-20).
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Оскільки в листі викладені завідомо неправдиві відомості щодо позивачів то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що у відповідачів не було жодних підстав для звернення з такими відомостями до Таїровського селищного голови.
Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно до ч. 2, ч. 3, ч. 6 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Згідно ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ч. 1 п. 18 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", відповідач повинен довести, що поширена ним інформація є достовірною. Позивач повинен довести лише факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. .
Відповідно до ч. 1, ч. 4, ч. 7 ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
При таких даних суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що зазначена інформація не відповідає дійсності, принижує честь та гідність кожного із позивачів,
підриває їх авторитет та довіру серед громадян - виборців, завдала кожному з них моральних страждань, тому підлягає спростуванню у такий же спосіб, у який вона була поширена, тобто шляхом подання відповідної заяви на ім’я Таїровського селищного голови про її спростування.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги ствердження апелянтів, що вони не розповсюджували недостовірну інформацію, оскільки з копії листа направленого ними на ім’я Таїровського селищного голови вбачається, що лист був зареєстрований в секретаріаті Таїровської селищної раді (а.с. 6, 17, 30), а посилання в апеляційній скарзі на те, що вони самі знищили цей лист тільки підтверджує, що відповідачі розуміли, що зазначена інформація не відповідає дійсності та принижує честь та гідність кожного із позивачів.
Що стосується стверджень апелянтів, що справа в суді першої інстанції розглянута без їх участі, що є безумовною підставою для скасування рішення суду, то з матеріалів справи вбачається, що з початку справа була розглянута без відповідачів та ухвалене заочне рішення.(а.с. 85-87) За заявою відповідачів (а.с. 89) судом першої інстанції ухвалою від 10.04.2009 року скасовано заочне рішення від 04.03.2009 року та справа призначена до розгляду. Слухання справи проводилось неодноразово про що сторони сповіщалися, а саме відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про слухання справи:
- 9.06.2009р. (а.с. 108, 110) ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки (а.с. 118)
- 30.06.2009р. (а.с. 116, 119, 120)
- 5.08.2009р. (а.с. 132, 133) ОСОБА_4 відмовився від отримання повістки та порвав її на засіданні комітету (а.с. 134-135)
Після чого ОСОБА_4 направив до суду дві заяви з проханням розглядати справу у його відсутність від 1.09.2009 року та 9.09.2009 року (а.с. 145, 152)
Про слухання справи 30.09.2009 року коли було винесено рішення ОСОБА_6 сповіщена (а.с. 155), а ОСОБА_5 відмовилась від отримання повістки (а.с 156)
При таких даних у суду апеляційної інстанції не має підстав вважати, що справа розглянута у відсутність відповідачів.
Що стосується об’єднання позовів ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 листопада 2008 року в одне провадження, то згідно ч. 1 ст. 126 ЦПК України суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до судового розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об’єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовами різних позивачів до одного й того самого відповідача, тому суд при об’єднанні зазначених вище справ не порушив вимоги ЦПК України.
Що стосується вимог апелянта стосовно скасування ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2008 року про відкриття провадження у справах за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 з причин не сплати в повному обсязі судового збору при подачі до суду позовних заяв то цю помилку міг виправити суд першої інстанції при ухваленні рішення або суд апеляційної інстанції, тому відсутні підстави для скасування ухвали про відкриття провадження у справах.
Між тим суд першої інстанції визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачів зазначив, що враховуючи характер та обсяг завданих позивачам моральних страждань з відповідачів в солідарному порядку
необхідно стягнути на користь кожного із позивачів моральну шкода у розмірі 10000 грн.
Однак відповідно до п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянину внаслідок фізичного чи психологічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Крім того, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
В матеріалах справи, крім зниження ділової репутації, відсутні переконливі докази того, що позивачам заподіяні страждання, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації ними своїх звичок і бажань, погіршення стану здоров’я, або відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При таких даних колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції зменшив розмір стягнення з відповідачів в солідарному порядку моральної шкоди до 5000 грн. на користь кожного позивача.
При подачі позовних заяв до суду позивачами було сплачено державне мито в розмірі 1000 грн.
Між тим згідно п. ж ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 (із змінами, внесеними Законами ...) ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 100 до 10 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 5 відсотків ціни позову, тобто, якщо позивачі зазначили в позові ціну 100 000 грн. то вони повинні були сплатити 5000 грн.
Таким чином колегія суддів вважає необхідним стягнути з кожного з позивачів недоплачену при подачі позовної заяви суму державного мита в розмірі 4000 грн.
Суд першої інстанції стягнув з кожного відповідача на користь кожного з позивачів судові витрати у вигляді сплати мита та збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 43 грн. 33 коп.
Однак він повинен був стягнути з відповідачів виходячи з суми витрат необхідних до сплати позивачами при подачі позовної заяви з урахуванням частково задоволених позовних вимог, тому судова колегія вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції і в цій частині та стягнути з кожного відповідача на користь кожного позивача по 93 грн. 33 коп.(( 5000 : (100 000 : 5000) : 3 = 83 грн. 33 коп. держмита) + 10 грн. (30грн. : 3) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 307, ч. 1 п.п. 3, 4 ст. 309 ч. 2 ст. 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 вересня 2009 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., та судові витрати по 93 грн. 33 коп з кожного.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., та судові витрати по 93 грн. 33 коп. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., та судові витрати по 93 грн. 33 коп. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави недоплачену при подачі позовної заяви суму державного мита в розмірі 4000 грн. з кожного.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Судді апеляційного суду Одеської області В.А. Станкевич
А.П. Бабій
О.А. Ступаков