АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 березня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Станкевича В.А.
суддів – Бабія А.П.
- Ступакова О.А.
при секретарі – Переверзевій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» про скасування протоколу зборів засновників та наказу директора, визнання недійсними записів в трудовій книжці та зміну дати та формулювання причин звільнення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 (діючого в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3) на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2009 року, -
встановила:
Позивачки звернулись до суду з позовною заявою, в якій просили скасувати рішення загальних зборів СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М.Кірова» від 28.07.08 року, яким було скасовано протокол № 3-а від 13.06.07 року зборів засновників СТ ТОВ «АФ ім. С.М. Кірова» та наказ директора № 15-к від 13.06.07 року.
22.08.08 року від позивачів надійшла уточнена позовна заява (а.с. 26-28), в якій вони просили скасувати протокол № 2 від 28.07.2008 року зборів засновників СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» та наказ директора № 18-к від 28.07.08 року.
В подальшому позивачі доповнили свої позовні вимоги (а.с. 89-91) та просили, також визнати недійсними записи № 10 та № 8, зроблені в трудовій книжці ОСОБА_2 та № 7 і № 8 в трудовій книжці ОСОБА_3 щодо дати та підстав звільнення. Крім цього, позивачі просили змінити дату та формулювання причин їх звільнення з роботи з зазначенням в трудових книжках дати звільнення ОСОБА_2 - 19.01.2004 р., а ОСОБА_3 - 29.11.2003 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Свої вимоги мотивували тим, що працювали в радгоспі ім. С.М. Кірова тепличницями відповідно з 1978 року і 1980 року до 1994 року та 1996 року, а з 1998 року стали періодично залучатись до роботи в реорганізованому КСП ім. С.М. Кірова. При цьому заробітна плата їм не нараховувалась, а йшла в рахунок оплати за гуртожиток.
______________________________________________
Головуючий у першій інстанції Крачкова С.В. Справа № 22 - 1454/2010р.
Доповідач Станкевич В.А. Категорія ЦП: 51
В 2003-2004 роках вони одержали свої трудові книжки, в яких було вказано, що ОСОБА_2 звільнена з роботи 1.08.94 року за власним бажанням, а ОСОБА_3 - 23.05.1996 року за прогул.
Не погоджуючись з цими записами вони звернулись з заявою до СГ ТОВ «АФ ім. С.М. Кірова» і рішенням зборів засновників цього товариства від 13.06.07 року (протокол № 3-а) та на підставі наказу директора в їхні трудові книжки були внесені виправлення і вказана дата звільнення 24.04.1997 року за власним бажанням.
В зв'язку з внесенням протесту Біляївським міжрайонним прокурором це рішення та наказ директора були скасовані 28.07.08 року протоколом № 2 зборів засновників та наказом директора товариства, з чим позивачі не погоджуються.
Посилаючись на те, що попередній записи про їх звільнення в 1994 і 1996 роках, та останній про звільнення 24.04.1997 року суперечать чинному законодавству та інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників просили визнати ці записи недійсними.
Оскільки трудові книжки їм не були видані своєчасно, тому позивачі просили змінити дату та формулювання причин звільнення з зазначенням у трудових книжках дати звільнення днем одержання трудової книжки: ОСОБА_2 19.01.2004 року, а ОСОБА_3 29.11.03 року, а підставою звільнення - п. 1 ст. 36 КЗпП України.
В судовому засіданні позивачки та їх представник наполягали на своїх вимогах.
При цьому ОСОБА_2 пояснила, що працювала в радгоспі ім. Кірова з 1978 по 1998 рік. Останні роки постійної роботи не було, заробітну плату грошима не одержувала, видавали продукти харчування, трудову книжку одержала в березні 2004 року в зв'язку з виходом на пенсію.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що працювала в радгоспі ім. С.М. Кірова з 1980 по 1997 рік, трудову книжку одержала в 2003 році.
В судовому засіданні представник позивачів пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не писали заяви про звільнення за власним бажанням, в господарстві працювали по день одержання трудових книжок, який і повинен бути вказаний днем їх звільнення.
В судовому засіданні представник відповідача - директор СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» позов не визнав. При цьому пояснив, що до 1996 року це господарство було радгоспом, а в 1996 році воно було реорганізовано в КСП, з 2000 року - це СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова», якою він керує з 1999 року.
Позивачки не були членами КСП на момент одержання 27.02.97 року державного акту на право колективної власності на землю, оскільки ОСОБА_2 була звільнена з роботи за власним бажанням в 1994 році, а ОСОБА_3 за прогули в 1996 році і з цього часу в господарстві не працювали, заробітну плату не одержували. В 2007 році від них надійшла заява про зміну записів в трудових книжках щодо дати звільнення. Враховуючи тривалість роботи та бажаючи їм допомогти одержати земельний пай рішенням зборів та наказом директора датою їх звільнення було вказано 24.04.1997 року, але за протестом прокурора це рішення та наказ були скасовані як незаконні.
В судовому засіданні представники відповідача позов також не визнали. При цьому пояснили, що ОСОБА_2 з 1994 року, а ОСОБА_3 з 1996 року, тобто з дня звільнення в КСП ім. Кірова не працювали, заробітну плату не одержували, в господарство за трудовими книжками не звертались, а тому їх одержали в 2003-2004 роках, а помилки при внесенні записів у трудові книжки є технічними і являються тільки підставою для притягнення начальника відділу кадрів до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» про скасування протоколу зборів засновників та наказу директора, визнання недійсними записів в трудовій книжці та зміну дати та формулювання причин звільнення задоволені частково.
Визнано недійсними записи за № 8 від 13.06.2007 року, зроблені в трудових книжках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звільнення їх з роботи з 24.04.1997 року за ст. 38 КЗпП України.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням представник ОСОБА_4 (діючий в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3) подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу тепличницею в радгоспі ім. С.М. Кірова 24.08.1978 р. і звільнена за власним бажанням 1.08.1994 р. (а.с. 12-13).
Згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_3 була прийнята тепличницею в радгосп ім. С.М. Кірова 26.11.1980 року і звільнена за прогули 23.05.1996 року. (а.с. 14)
З протоколу № 3-а засідання засновників СГ ТОВ «АФ ім. С.М. Кірова» від 13.06.2007 року вбачається, що заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про скасування дій наказів в частині дати та підстав їх звільнення, були задоволені з врахуванням стажу роботи їх та з метою сприяння отриманню останніми земельних паїв, накази про їх звільнення скасовані і днем звільнення вказано 24.04.1997 року за власним бажанням. (а.с. 29)
На підставі вказаного протоколу та заяв позивачок директором СГ ГОВ «АФ ім. С.М. Кірова» було видано наказ № 15-к від 13.06.07 року про внесення відповідних змін в їх трудові книжки.(а.с. 30)
Вказані обставини підтвердив в судовому засіданні і представник відповідача - директор СГ ТОВ «АФ ім. С.М. Кірова» Шклярук О.Ф.
Таким чином причиною звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з заявою було бажання одержати земельний пай, оскільки вказане господарство одержало Державний акт на право колективної власності на землю 28.02.1997 року, тобто після звільнення позивачок з роботи, а не в зв'язку з їх незгодою з датою та причиною звільнення.
24.07.08 року Біляївський міжрайонний прокурор вніс протест на вказаний протокол та наказ директора (а.с. 44-46, 50-52)
28.07.08 року на засіданні засновників СГ ТОВ «АФ ім. С.М Кірова» протест був задоволений: рішення зборів засновників та наказ директора від 13.06.2007 року були скасовані (а.с. 31-33).
Оскільки збори засновників СГ ТОВ «АФ ім. С.М. Кірова», при прийнятті рішення № 3-а та директор цього товариства при видачі наказу № 15-к від 13.06.07 року щодо зміни дати та формулювання причин звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вийшли за межі своїх повноважень, тому що, вирішення питань про звільнення та скасування наказів згідно Статуту цього товариства не відноситься до їх компетенції, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення засновників, оформлене протоколом № 2 та наказ директора № 18-к від 28.07.08 року про скасування за протестом прокурора вищезазначеного рішення зборів та наказу директора цього товариства є законними, а тому підстав для їх скасування немає. (а.с. 31, 33)
Що стосується посилань позивачок на те, що вони фактично працювали в господарстві до 1998 року, а пояснення свідка ОСОБА_7 в цій частині, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи, а позивачами не надано переконливих доказів на підтвердження своїх доводів.
Відносно вимог позивачок, що датою їх звільнення з роботи повинно бути день видачі трудових книжок: ОСОБА_2 - 19.01.04 року, а ОСОБА_3 - 29.11.2003 року, оскільки вони не були їм вручені своєчасно, а причиною їх звільнення є угода сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України), то дійсно матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 одержала трудову книжку 19.01.04 року, а ОСОБА_3 - 29.11.2003 року.
Однак суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до законодавства України, що регулює трудові відносини, прийом та звільнення працівника здійснюється на підставі наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, в якому зазначається дата прийому на роботу чи звільнення з роботи.
Згідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, в яку вносяться відомості про роботу. Порядок ведення трудових книжок регламентується Інструкцією про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993 року.
Відповідно запису в трудових книжках позивачок ОСОБА_2 була звільнена з роботи за власним бажанням 1.08.1994 року (а.с. 13), а ОСОБА_3 за прогули 23.05.1996 року (а.с. 14-зв.) Вказані записи за № 10 в трудовій книжці ОСОБА_2 і за № 7 в трудовій книжці ОСОБА_3 були внесені на підставі відповідно наказу № 39-к від 8.08.1994 року та протоколу від 23.05.1996 року, які є чинними, і позивачками не оскаржувалися, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що законних підстав для визнання цих записів недійсними немає.
Несвоєчасна видача трудової книжки може бути підставою для звернення до суду з позовом про стягнення втраченого заробітку, але день її видачі ніяк не може вважатись днем звільнення працівника, оскільки день звільнення вказується в наказі, а потім цей запис вноситься в трудову книжку.
Оскільки свої вимоги про зміну дати звільнення позивачки пов'язували з датою видачі їм трудових книжок, що не відповідає положенням трудового законодавства стосовно порядку звільнення працівників, то ці вимоги суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вимоги позивачок про зміну формулювання причин звільнення за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) також не ґрунтуються на законі та не підтверджується матеріалами справи.
Крім того, ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 одержала трудову книжку в 2004 році, а ОСОБА_3 в 2003 році, але до суду з позовом звернулись тільки 1.08.08 року, тобто пропустили встановлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України місячний строк і питання про його поновлення не ставили.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.1992 року (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлений ст. 233 КЗпП строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін і поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припиненим трудового договору. Якщо вказаний строк пропущено без поважних причин у позові може бути відмовлено з цих підстав.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Оскільки при подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були сплачені витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи не той розрахунковий рахунок колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 (діючого в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3) – відхилити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 04 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» про скасування протоколу зборів засновників та наказу директора, визнання недійсними записів в трудовій книжці та зміну дати та формулювання причин звільнення - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: В.А. Станкевич
Судді: А.П. Бабій
О.А. Ступаков