АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Доценко Л.І.
суддів – Мартинової К.П., Оверіної О.В.,
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа відділ опіки та піклування Суворовської райадміністрації Одеської міськради про виселення без надання іншого житла, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 15 лютого 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
09.07.2009 року Державний професійно-технічний навчальний заклад «Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житла.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що 01.02.2008року був укладений з відповідачкою договір про платне тимчасове проживання в кімнатах № 133, № 134 гуртожитку по АДРЕСА_1. На даний час закінчився строк дії договору. Адміністрація навчального закладу попереджала відповідачку про необхідність звільнення кімнат в гуртожитку, проте такі звернення залишились без уваги.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2009року до участі у справі у якості співвідповідачів були залучені ОСОБА_3, ОСОБА_2 ( а.с. 34).
23.11.2009року ДПТНЗ “ Одеський державний центр професійного навчання працівників переробної промисловості” уточнили свої позовні вимоги, залучили до участі у справі в якості третьої особи- відділ опіки та піклування Суворовської районної адміністрації м. Одеси та просили виселити відповідачів із гуртожитку без надання іншого житла. ( а.с.41).
Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала.
Третя особа в судові засідання не з;явилася, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, направила заяву про розгляд справи у відсутності їх представника.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 15 лютого 2010 року позовні вимоги Державного професійно-технічного навчального закладу «Одеський державний
___________________________
Головуючий у першій інстанції –Галій С.С. Справа №22ц-1936/10
Доповідач- Доценко Л.І Категорія ЦП: 41
центр професійного навчання працівників переробної промисловості” - задоволено. Виселені ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 з кімнат №№ 133,134 будинку- гуртожитку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 15 лютого 2010 року скасувати та направити справу на новий розгляд., посилаючись на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги положення ст.132 ЖК України, у зв;язку з чим суд порушив її права на отримання іншого рівноцінного житла при вирішенні питання про виселення із гуртожитку. Крім того, суд першої інстанції не врахував інтереси неповнолітньої дитини ОСОБА_1- ОСОБА_2
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю- доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 01.02.2008року між навчальним закладом та ОСОБА_1 був укладений короткостроковий договір № 52 про платне тимчасове проживання родини ОСОБА_1 в кімнатах №№ 133,134 гуртожитку по АДРЕСА_1 строком до 01.06.2008р. Потім згідно додаткових угод від 01.06.2008р. та від 01.03.2009р. був продовжений термін дії договору до 01.06.2009р. Незважаючи на закінчення дії договору відповідачка разом з членами своєї сім;ї продовжує проживати у гуртожитку.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 3 розділу 8 та підпункту 4 розділу 9 Переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997року № 38, державні навчальні заклади можуть надавати в міжсезонний період гуртожитки для тимчасового проживання окремих громадян.
Встановлено, що на підставі договору № 52 від 01.02.2008р. позивач уклав з відповідачкою договір на тимчасове проживання відповідачки і членів її сем;ї в кімнатах №№ 133,134 гуртожитку по АДРЕСА_1 ( а.с.12). Додатковою угодою від 01.09.2008р. термін проживання був продовжений до 01.12.2008р. ( а.с. 11). Додатковою угодою № 1 від 01.03.2009р. термін проживання був продовжений до 01.06.2009р. ( а.с. 13).
Відповідно до п.5 договору № 52 від 01.02.2008р. мешканець зобов;язується після закінчення дії договору виселитися з гуртожитку протягом 2-х тижнів.
Відповідачку ОСОБА_1 01.07.2009р. було повідомлено про необхідність виселитися із гуртожитку ( а.с. 19-20).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки закінчився термін проживання ( договору) і новий договір не укладено - між сторонами відсутні зобов;язальні відносини , тому ОСОБА_1 та члени її родини повинні бути виселені з гуртожитку .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказується на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги ст.132 ЖК України і не надав їй при виселенні інше рівноцінне житло, та порушив права неповнолітньої дитини.
Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи, оскільки відповідачка та її неповнолітня дитина були поселені в гуртожиток на підставі договору про платне тимчасове проживання у гуртожитку, де вказано про те, що після закінчення дії договору вони повинні виселитися із гуртожитку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 15 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею
законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді К.П.Мартинова
О.В.Оверіна