АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 квітня 2010 року м. Одеса
Колегія судів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Станкевича В.А.
суддів – Варикаші О.Д.
- Ступакова О.А.
при секретарі – Переверзевій Н.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 лютого 2010 року, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом і просив визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на вищезазначений житловий будинок разом із надвірними спорудами: літньою кухнею, сараєм, котельнею та огорожею.
Свої вимоги мотивував тим, що 30 серпня між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично відбувся договір купівлі-продажу спірного житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Сторони досягли згоди з усіх істотних питань по даному договору: обмінялися розписками, передали гроші та ключі від будинку. ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 розписку про те, що він отримав 25 тис. доларів. Таким чином, ОСОБА_4 фактично став власником будинку, хоча і не оформив право власності у встановленому законом порядку. 28 березня 2007 року він домовився із ОСОБА_4 про купівлю-продаж спірного житлового будинку за 22 тис. доларів. Того ж дня відповідач передав йому ключі від будинку, а він йому всю суму за придбання будинку, навіть на 2 тис. доларів більше для того, щоб ОСОБА_4 вступив у право власності та виготовив всі необхідні документи для вчинення правочину у встановленому законом порядку. Позивач розпочав ремонт у зазначеному будинку, придбав меблі та переїхав туди на постійне проживання. На численні звернення до ОСОБА_4 із проханням оформити договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку, він отримував негативні відповіді, аж поки 30 вересня 2009 р. не дізнався, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають намір продати цей будинок сторонній особі.
_____________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції Бобуйок А.Д.. Справа № 22ц - 1988/2010р.
Доповідач Станкевич В.А. Категорія ЦП: 20
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнав та пояснив, що ОСОБА_2 посилається на обставини які не мали місця. Він не міг продати ОСОБА_2 житловий будинок, так як не являвся його власником.
ОСОБА_3 позов ОСОБА_2 у судовому засіданні не визнав та просив задовольнити його вимоги. Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не чинити йому будь-яким чином перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм будинком в АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивував тим, що він є власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 0,0779 га в АДРЕСА_1. Земельна ділянка ним приватизована. Він як єдиний законний власник будинку, нікому не продавав його та ніякого доручення на право його продажу нікому не давав. З ОСОБА_4 вони не дійшли домовленості про продаж будинку, так сума яку він йому запропонував була менше ринковою, а тому він не продав йому будинок, хоча дозволив йому там тимчасово пожити. В теперішній час ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перешкоджають йому в користуванні його будинком та порушують його право власності на вільне користування та розпоряджання майном.
ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 у судовому засіданні не визнав.
ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 визнав у повному обсязі.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01 лютого 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності відмовлено.
Позов ОСОБА_3 задоволений.
Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_3 в праві користування та розпоряджання житловим АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого 04.02.1992 року виконкомом Біляївської міської ради народних депутатів, ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок з надвірними - спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).
Земельна ділянка ОСОБА_3 приватизована, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.17).
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Таким чином посилання позивача на те, що ЗО серпня між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично відбувся договір купівлі-продажу спірного житлового будинку. Сторони обмінялися розписками, передали гроші та ключі від будинку. ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 розписку про те, що він отримав 25 тис. доларів, то зазначене не дає законних підстав вважати, що ОСОБА_4 набув права власності на вказане нерухоме майно.
Згідно ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Оскільки ОСОБА_4 не набув права власності на спірний житловий будинок, то він не мав права здійснювати відчуження цього нерухомого майна.
На підставі наведеного суд першої інстанції обґрунтовано не звернув увагу на посилання позивача на те, що 28 березня 2007 року він домовився із ОСОБА_4 про купівлю-продаж спірного житлового будинку за 22 тис. доларів та відмовив в задоволенні його позовних вимог.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При таких даних суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що права ОСОБА_3 як власника будинку підлягають захисту і тому задовольнив його позов та зобов'язав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в праві користування та розпоряджання своїм майном житловим АДРЕСА_1
Що стосується ствердження, що ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 повноваження на розпорядження спірним АДРЕСА_1 на свій розсуд, то ОСОБА_4 згідно цих повноважень міг діяти від імені ОСОБА_3, а не в особистих інтересах.
В матеріалах справи відсутні підтвердження того, що ОСОБА_3 намагався продати нерухоме майно ОСОБА_2, не надані вони і суду апеляційній інстанції.
В позовній заяві ОСОБА_2 просив визнати дійсним договір купівлі - продажу між ним та ОСОБА_4
Більш того, будь - яких письмових даних про те, що ОСОБА_2 здійснив купівлю житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, або передав за це гроші, в матеріалах справи не має, не надані вони і суду апеляційній інстанції.
Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 лютого 2010 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та визнання права власності та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції
Головуючий: В.А. Станкевич
Судді: О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков