АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Станкевича В.А.
суддів – Варикаші О.Д.
- Ступакова О.А.
при секретарі – Переверзевій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ВАТ «Одесаобленерго» в особі Білгород-Дністровського РЕМ про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та внесення змін до трудової книжки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Одесаобленерго» в особі Білгород-Дністровського РЕМ про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та внесення змін до трудової книжки.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити
В судовому засіданні представник відповідача з позовними вимогами був не згоден та надав суду заперечення на позов.
Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ВАТ «Одесаобленерго» в особі Білгород-Дністровського РЕМ про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та внесення змін до трудової книжки відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 п. 5 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунутий ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Головуючий у першій інстанції Гукаленко О.О. Справа № 22ц - 960/2010р.
Доповідач Станкевич В.А. Категорія ЦП: 52
В позовній заяві та в рішенні суду зазначено, що позивач ОСОБА_2 просив суд продовжити строк для звернення до суду, посилаючись на те, що строк пропущений з поважних причин.
В рішенні суду правильно зазначено, що гідно ст. 233 КЗпП України строк на звернення до суду для трудових спорів, якщо справа стосується звільнення складає 1 місяць з дня вручення копії наказу про звільнення.
Також в рішенні вказано, що копію наказу про звільнення позивач отримав 25 лютого 2008 року, отже останнім днем звернення суду було 25 березня 2008 року, крім того суд першої інстанції зазначає, що в позовній заяві позивач поважних причин не вказує та не підтверджує пропуск строку жодними доказами.
Між тим суд першої інстанції правильно вказавши обставини пропуску строку та прохання позивача про поновлення строку звернення до суду, рішення по цьому питанню не прийняв.
Крім того зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач фактично оскаржує наказ № 149 від 19.11.2004 року, яким назва його посади змінена з автокрановщика на водія автотранспортних засобів.
Судом встановлено, що згідно наказу № 116-к від 14 травня 2003 року позивач ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до ВАТ «Одесаобленерго» в особі Білгород-Дністровського РЕМ. На другий день відповідно до наказу № 123-к від 15 травня 2003 року позивача було переведено на посаду автокрановщика, праця на автокрані марки КС2561Д полягає в погрузочно-розгрузочній роботі з кабіни крановщика. Вказана робота відноситься до категорії робіт, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним навантаженням та виконується в особливих умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну відпустку за особливий характер праці.
Наказом адміністрації підприємства № 149 від 19.11.2004 року, назва посади ОСОБА_2 змінена з автокрановщика на водія автотранспортних засобів.
В рішенні суд першої інстанції вказав, що позивач ОСОБА_2 не перебував на посаді та фактично не виконував роботу машиніста автокрану.
Між тим з характеристики робочого місця № 1763 від 06 червня 2006 року видно, що водій автокрана КС-2561Д ОСОБА_2 виконує роботу по керуванню кранової установою з кабіни управління (а.с.9)
Дані обставини підтверджують, що позивач, після зміни назви його посади, продовжував виконувати роботу за посадою автокрановщика.
Згідно ч. 3 ст. 32 Кодексу Законів про працю України у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.
Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, ..., зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що йому про зміну назви посади не було відомо і він до моменту звільнення вважав, що він є автокрановщиком, оскільки будь-яких змін у нього в роботі та в оплаті його праці не було.
Крім того апелянт зазначає, що йому відповідачем не надана чергова відпустка в повному обсязі.
Зазначені ствердження апелянта не спростовуються матеріалами справи.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог про отримання відпустки та при звільненні компенсації за 32 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, за робочий період з 14 липня 2006 року по 25 лютого 2008 рік, з розрахунку 28 календарних днів, зазначив, що він з цього приводу не подавав заяви.
Між тим згідно ст. 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого належить урахувати наведене і залежно від встановленого вирішити спір.
Колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, ч. 1 п. 5 ст. 311, ст. 313, ч. 1 п. 2 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ВАТ «Одесаобленерго» в особі Білгород-Дністровського РЕМ про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі та внесення змін до трудової книжки – скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції
Головуючий: В.А. Станкевич
Судді О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков