АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.,
суддів – Мартинової К.П., Оверіної О.В.,
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області про встановлення факту отримання професійного захворювання, призначення пенсії, відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 лютого 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
13.08.2001 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом в якому просив встановити факт отримання ним професійного захворювання під час роботи в Одеській дистанції сигналізації та зв;язку, відшкодувати у зв;язку з цим моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та призначити йому пенсію із-за втрати працездатності.
Свої вимоги ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що він страждає хронічним бронхітом та хворобами органів печінки, нирок, серцево-судиної системи, які є професійними захворюваннями і які він отримав під час роботи електромонтером Одеської дистанції сигналізації та зв;язку Одеської залізниці в 1991-1999 рр. у зв;язку з незадовільними умовами праці та тим, що він паяв аккумулятори.
Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та зазначив відповідачів - Одеську залізницю, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області.
Представник Одеської залізниці позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач не довів своїх стверджень, ухилився від обстеження у лікарів-профпатологів, йому була встановлена інвалідність у зв;язку з наявністю загальних захворювань, які не є професійними, що посада електромонтера не включена до переліку робітників, які працюють в шкідливих умовах, що на Одеській залізниці були дотримані норми трудового законодавства відносно позивача.
Представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що відсутні підстави для проведення позивачу будь-яких виплат.
Представник третьої особи – профспілки Одеської дистанції сигналізації та зв;язку Одеської залізниці позов не визнав пояснивши, що позивач був членом профспілки, що профспілка розглянула всі його звернення, надавала допомогу, внесла припис з пропозицією провести атестацію того приміщення, в якому він працював, хоча за ОСОБА_1 не було закріплено конкретного робочого місця і він не мав обов;язку паяти аккумулятори, після направлення на медичну комісію не пройшов обстеження.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 16 лютого 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту отримання професійного захворювання, призначення пенсії, відшкодування шкоди – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання ОСОБА_1 професійного захворювання не знайшов підтвердження в судовому засіданні і відсутні підстави для застосування норм ст.ст.171,173 КЗпП України.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ст.171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров;я, пов;язаним з виконанням трудових обов;язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на посаді електромонтера радіозв;язку Одеської дистанції сигналізації та зв;язку Одеської залізниці з 30.06.1992р. по 19.05.2009р. Згідно висновків МСЕК та пенсійного посвідчення ОСОБА_1 з 30.05.2001р. є інвалідом загального захворювання третьої групи, з 2007р. йому встановлено інвалідність другої групи.
Згідно висновку судово- медичної експертизи ОСОБА_1 страждав слідуючими хворобами: хронічний гломерулонефріт, сечокам;яна хвороба, хронічний піелонефрит, хронічна ниркова недостатність 1 ст., симптоматична артеріальна гіпертензія, хронічний вірусний гепатит”В”, хронічний панкреатит, калькулезний холецистит, калькулезний простатит, подагра, ожиріння. Дані захворювання згідно обстежень МСЕК в 2001р.-2007р. є причинами інвалідізації ОСОБА_1 Зазначені хвороби є загальними захворюваннями, не входять в Перелік професійних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 08.11.2000р. і не могли бути визвані умовами, в яких ОСОБА_1 працював з 1992р. по 2001р. в якості електромонтера радіозв;язку Одеської дистанції сигналізації та зв;язку Одеської залізниці. Інвалідність ОСОБА_1 носить загальний характер і пов;язана з хронічними захворюваннями нирок непрофесійного генезу.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 не отримував професійного захворювання.
В апеляційний скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що майстерня в якій він працював ніколи не перевірялася службою охорони праці.
Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи, оскільки під час роботи ОСОБА_1 станом на травень 2000р. було виявлено незадовільний санітарний стан приміщення, однак спеціалісти комісійно зробили висновок , що при цьому відсутня можливість отримання, розвитку професійного захворювання.
Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що судово- медична експертиза проведена незаконно, оскільки доказів цього апелянт не надав.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 16 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді К.П.Мартинова
О.В.Оверіна