Справа № 2-1015/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" січня 2010 р.                   Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді -                             Коноваленко М.І.          

       при секретарі -                                 Максимишена С.Б.

за участі представника відповідача                   Юфєрєвой О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про  відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2009 року  позивач ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "ПівнГЗК" про відшкодування моральної шкоди, та просить стягнути з відповідача 121000гривни на його користь у відшкодуванні моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що  працював у ВАТ "ПівнГЗК" з 08.08.1978 по 10.04.1979року слюсарем з ремонту кар’єрного обладнення та з 21.07.1981 року по 17.09.2008 року   помічником машиніста екскаватора,  машиністом екскаватора  в шкідливих умовах праці. У вересні 2007 року йому було встановлене професійне захворювання. По факту професійного захворювання було проведене розслідування, про що складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 27.06.2007 року. У вищевказаному акті зазначено, що причиною професійного захворювання є  робота  впродовж 26 років 7 міс. в умовах  впливу на организм перевищення маси вантажу при переміщенні, нахили тулубу 186разів при допустимій нормі до 100 разів.

Згідно  з п. 19  акту  розслідування  хронічного професійного захворювання від 27.06.2007 року профзахворювання виникло з вини адміністрації Ганівського кар'єру ВАТ "ПівнГЗК" за період його роботи, оскільки адміністрація не виконала вимоги ст. 13 Закону України "Про охорону праці", ст. 153 КЗпП України, щодо утворення на робочих місцях умов праці відповідно вимогам нормативних актів.  

За висновком МСЕК від  12.02.2008р. йому була встановлена  втрата професійної працездатності в розмірі  60 %  та 3 група інвалідності,  у зв'язку з професійним захворюванням.  Постановою ВВД Фонду соціального страхування від нещасних   випадків на виробництві і професійних   захворювань України в м. Кривому Розі від 03.11. 2008року йому були призначені страхові виплати щомісяця  у зв'язку з професійним захворюванням.

       Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої  внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. У зв'язку з професійним захворюванням змінився його спосіб та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Він відчуває постійний біль у спині, суглобах, пересувається лише з допомогою ціпка. Через захворювання він не може виконувати роботу по дому, що призводить до непорозуміння з дружиною. Він раніше вів активний спосіб життя, їздив на рибалку, порався на дачі.  Зараз він вважаючи себе молодим, змушений  відмовитися від своїх захоплень, що спричиняє йому душевні  страждання.   Такий стан не дає йому можливості  спокійно спати ночами, займатися фізичною роботою.   Факт завдання йому моральних страждань підтверджується  актом  розслідування професійного захворювання та нещасного випадку на виробництві витягом із висновків МСЕК. Виписками з історії хвороби.  Моральну шкоду він оцінює у 121000 гривни, яку просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача Юфєрєва О.М. в судове засідання для виступу в судових дебатах не з»явилась, в судовому засіданні при з»ясуванні судом обставини та перевірки їх доказами,  позов не визнала пояснивши, що відносини, які виникають з такого виду загальнообов'язкового  державного страхування, як страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності регулюються окремим законом, а саме Законом Украйни "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування    від    нещасного    випадку    на    виробництві    та    професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". В рішенні Конституційного Суду України (справа №1-9/2004),  зазначається, що ст.. 237-1 КЗпП України та ст.. 1167 ЦК України відшкодування моральної шкоди, що відшкодовується особою яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування    від    нещасного    випадку    на    виробництві    та    професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а тому ВАТ "КЗРК" не може бути відповідачем по справі.

Крім того згідно ст.. 237-1 КЗпП України підставою для виникнення матеріальної відповідальності є протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання однією із сторін трудового договору своїх обов'язків, яке спричинило заподіянню шкоди. Позивач був ознайомлений з умовами праці і погодився на роботу в шкідливих умовах. Позивачем не надано доказів які б підтвердили факт причинення йому моральної шкоди, а розмір її відшкодування ні чим не обґрунтований.

Вислухавши представника відповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

         Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах на Ганнівському кар'єрі ВАТ "ПівнГЗК", під час роботи в якому йому встановлено 16.10.2007 р. професійне захворювання, яке було отримано в період роботи в ВАТ "ПівнГЗК" (а.с. 18-21). Висновком МСЕК від 12.09.2008р. позивачу встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60% а встановлено 3 групу інвалідності до 01.09.2008 р. (а.с.5,6). Постановою № 0407/30267/3  від 3 листопада 2008 року Фонд соціального страхування призначив ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати (а.с.22).

Таким чином у позивача на підставі висновку МСЕК від 12.09.2008р. право на відшкодування моральної шкоди виникло з 12.09.2008року, дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках (а.с.5,6).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами), судам необхідно враховувати , що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України за наявності погіршення прав працівника у сфері трудових відносин ( в тому числі виконання робіт у безпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для   організації  свого  життя, обов'язок  по   відшкодуванню   моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

3 01 квітня 2001 року  набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного     захворювання,   які  спричинили  втрату працездатності". Одним із завдань цього Закону та обов'язку Фонду соціального страхування було відшкодування моральної шкоди, заподіяної    умовами виробництва, застрахованим та членам їх сімей від нещасних випадків.

Законом від 28.12.2007 року № 107 з п. З Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди потерпілим на виробництві та членам їх сімей, і водночас доповнено цей пункт таким абзацом: "відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01 січня 2008 року".

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п. 1, абзацу 3 п. 5, п. 9, абзацу 3 п. 10, п.11 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України та акту розслідування хронічного професійного захворювання № 21, який затверджений державним санітарним лікарем Тернівського району 27.06.2008 року (а.с.10-12), виписок із історії хвороб №2303, № 834, № 2204, № 3780, № 1884  (а.с.13-17, 23-24) ОСОБА_2, суд вважає, що вищевказані докази свідчать про доведеність виконання робіт позивачем у небезпечних для життя і здоров'я умовах.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Отже, враховуючи те, що вперше позивачу встановлено 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності, а також характер захворювання, пов'язаних з причиненням профзахворюванням фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що слід позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково та стягнути з відповідача ВАТ "Північний ГЗК" на користь ОСОБА_2 22000 гри у відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України , ст.10, 11, 60, 88, 209 ч.3, 212, 213-214, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

      Позов позивача ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.

      Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на  користь ОСОБА_2  на відшкодування моральної шкоди  22000 гривен.

            Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на  користь  держави судовий збір в сумі 8,50 гривен.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30,0 гривен.

    Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 10 днів з дня проголошення рішення заяву про апеляційне  оскарження , та протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: