Справа № 2-1003/10

                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                        І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

17.06.2010 року Суддя Московського районного суду м. Харкова Омельченко Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова  про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, зобов’язання перерахунку та виплати державної соціальної допомоги як особі, яка має статус «дитина війни»,

       В С Т А Н О В И В :

 Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати дії відповідача незаконними, поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням йому на 30% мінімальної пенсії за віком та нарахувати (та виплатити) йому, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за  період  з 01.12.2008 р. по 30.11.2009.

          В обгрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що він як дитина війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішень Коституційного  суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте відповідач не виконує вимог Закону, чим порушує   його права та законні інтереси.  Протягом  2008 та 2009 році виплачувалась частково, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  З цього приводу він звертався зі зверненням до управління Пенсійного Фонду у Московському районі м. Харкова, але отримав відповідь, що за 2008 та 2009  році відповідно до змін внесених до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» йому виплачувалась надбавка в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, що й стало причиною звернення до суду  

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

                ( а.с. 4-6 )

В судовому засіданні позивач не з’явився,  про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, подав суду  заяву про розгляд справи в його відсутність, у зв’язку з похилим віком та станом здоров» я .

          Відповідач в судове засідання не з’явився,  про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, подав суду  заяву де вказав, що просить у задоволенні позову відмовити з тих підстав , що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус « дитина війни» та згідно положення Законів України “Про Державний бюджет на 2006 рік”, “Про Державний бюджет на 2007 рік”, “Про Державний бюджет на 2008 рік”  фактично призупинили надання пільг дітям війни та позивачем пропущений строк звернення до суду. Крім того зазначив, що у відповідності зі змінами, внесеними ст. 41 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” до ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. позивачу виплачувалося підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  Крім того просили  розгляди справу в їх відсутність.

      Суд, дослідивши матеріали справи, вважає  позов  таким, що підлягає задоволенню частоково з наступних підстав.

   Судом встановлено,що позивач має статус «Дитина війни», що  також  підтверджується   пенсійним    посвідченням НОМЕР_1    (а.с.9).

     Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

      Із довідки та заперечення УПФУ в Московському районі м. Харков від 18.05.2010 року вбачається ,  що відповідач  підвищення до пенсії виплачував позивачу у 2008 році  за період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року на підставі п. 41 розділу 2 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року, а починаючи з 22.05.2008 року – на підставі Постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.2008 року, а у 2007 році такі виплати не нараховував та не сплачував.   ( а.с. 17-21 )

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами чинної норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а саме в 2008 році виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії : травень  – 144.3 грн., червень –144.3 грн., липень 144,6 грн., серпень 144.6 грн., вересень 144,6 грн., жовтень 149,4 грн., листопад 149,4 грн., грудень 149,4 грн., а всього 1170,60 грн. Таким чином різниця між виплаченими та не виплаченими сумами цієї доплати складає 1170.60 грн.-  579,30 грн.=  780.40 грн., яку відповідач повинен доплатити позивачеві.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з чинною нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.    

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 01.01.2009 року по 30.11.2009  рік, суд вважає такими , що підлягають задоволенню  з таких підстав .

Згідно до вимог ст. 54 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік ” № 835-УІ від 26.12.2008 року встановлено, що в у 2009 році прожитковий  мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудня 2008  року, тобто цей розмір складає 498 грн.

        Таким чином за час розрахунку за січень - листопад 2009 року необхідно застосовувати вищезазначений розмір.

        Відповідно розрахунок підвищення пенсії позивачеві як дитині війни з урахуванням виплаченої допомоги за даний період згідно ст. 6 ЗУ “ Про соціальний захист дітей війни в розмірі 10 % буде складати 498 грн., х 20% х 10 міс. = 1 056, 60  грн.

         Суд не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

          Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України ” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” рішення щодо призначення, донарахування пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

           Таким чином, обов`язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.1,2 та ч. 9 ст.8 Цивільного процесуального Кодексу України суд вирішує справи відповідно Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язків яких надана Верховною Радою. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений Конституцією та законами України. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

           Позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

          Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

          Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії,яка передбачена Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

              Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади- Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

            Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином,  суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

 Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України,суд стягує з відповідача на користь позивача понесені  судові витрати  в  розмірі 45, 00  грн.    

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008р., ст. ст. 15-17 ЦК України, ст. ст. 46,64,152 Конституції України, ст. ст. 10,11,60,79,88,209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

        Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком -  неправомірними.

        Зобов’язати  управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова  здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 22 травня  по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 по 30.11.2009 року.

         У задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України про соціальний захист дітей  війни за 01 січня по 22 травня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням індексу інфляції  - відмовити.

        Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 45 грн. 00 коп.  

           Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                   Суддя                       підпис                                       Н.І. Омельченко

З оригіналом згідно. Суддя