Справа № 2-408/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 4 червня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Антоняк Т. М.

секретаря:              Барабаш М.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, третя особа на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог ПАТ “Райфайзен Банк Аваль”, про виплату страхового відшкодування внаслідок незаконного заволодіння  транспортним  засобом , суд-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Гарант-Авто» з вимогою про стягнення заборгованості за договором №38/3873/07 добровільного страхування автотранспорту від 05.12.2005 року, у розмірі 11883,45 гривень заборгованості  та понесених судових витрат по справі.

    Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві та зазначив про зміну назви відповідача з ВАТ “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” на ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, а тому просив стягнути заборгованість саме з  ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”. П росив вимоги позову задоволити.

    Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зокрема з підстав викладених у поданих до суду письмових запереченнях, вказуючи що згідно пункту 1.4 Договору №38/3873/07 добровільного страхування автотранспорту від 05.12.2005 року страхування проводиться за Опцією 1, за якою максимальна сума відшкодування не може перевищувати суму заборгованості Позичальника перед банком за основною сумою кредиту по застрахованому транспортному засобу на момент страхового випадку.  Згідно додатку №3 за Опцією 1 затверджені страхові тарифи, згідно яких легкові автомобілі вартістю від 5000 доларів США до 15000 доларів США страхуються за тарифом 3,4% від вартості транспортного засобу. Тобто, якщо страхувальник укладає договір за Опцією 1, то у разі страхового випадку йому відшкодовуються грошові кошти в сумі, що не перевищує розмір сплаченого ним кредиту, а не в розмірі повної вартості транспортного засобу. (а.с.39-40).При цьому зазначив, що позивач будучи працівником ВАТ Української страхової компанії “Гарант Авто”, будучи особою уповноваженою на укладення договорів заклав до договору зобов”язання, що не відповідають звичайним умовам в таких випадках,т.т. не передбачені Опцією 1.  Просив у позові відмовити.

    Представник третьої особи — ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” при вирішенні спору поклався на розсуд суду.

    Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено, що 05 грудня 2005 року між Відкритим  акціонерним товариством страхова компанія «Гарант-Авто», в особі директора Івано-Франківської ОДС Кісельова В.М., як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником було укладено договір №38/3873/07 добровільного страхування автотранспорту, яким встановлено право позивача отримати, та обов'язок відповідача виплатити страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Предметом зазначеного договору №38/3873/07від 05.12.2005 року є транспортний засіб марки ВАЗ 21099 , 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2. Вигодонабувачем за даним договором є АППБ “Аваль”   (а.с. 6-14).

    Відповідно до ст.16 Закону України “Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

    З пояснень представника позивача та страхового акту №24838-2 від 16.06.2006року (а.с.47)  вбачається що 19 лютого 2006 року стався страховий випадок, а саме невідомі особи заволоділи транспортним засобом, належним позивачу, який знаходився в гаражі №433 ГК “Бігунок”, що належить ОСОБА_5 і який мав право керування зазначеним транспортним засобом на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.18).

      Відповідно до повідомлення Франківського районного відділу Львівського міського управління МВС України у Львівській області від 21.06.2006 року вбачається, що 11 лютого 2006 року ОСОБА_5  звернувся в Франківський РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області з приводу незаконного заволодіння автомобіля ВАЗ 2099 , реєстраційний номер НОМЕР_1. По даному факту 20.02.2006 року було порушено кримінальну справу №144-0127, за ч.2 ст.289 КК України. 17.04.2006 року розслідування по вказаній кримінальній справі зупинено згідно п.3 ст.206 КПК України.

    Згідно п. 3.1.2 Договору добровільного страхування автотранспорту№38/3873/07 від 05.12.2005р. одним із страхових випадків є незаконне заволодіння транспортиним засобом — викрадення, а також пошкодження або знищення його частин, деталей, приладів і приладдя, що викликані протиправними діями третіх осіб, у будь-який час та у будь-якому місці знаходження транспортного засобу.

    Відповідно до п.4.8.3 Договору у випадку незаконного заволодіння транспортним засобом  франшиза складає 5% від страхової суми.

    Пунктом 4.4 Договору передбачено, що страхова сума по кожному автотранспортному засобу дорівнює його дійсній вартості на момент укладання Договору та на початок кожного наступного року страхування. Згідно п.2.1 Договору дійсна вартість автомобіля 37200,00 грн.

    Як зазначив представник позивача, відповідач перерахував ОСОБА_1 23456,55 гривень.

    Як встановлено в судовому засіданні решту суми відповідач не сплатив, а тому заборгованість по договору добровільного страхування наземного транспорту №38/3873/07 від грудня 2005 року  перед позивачем становить   11883,45 грн.

    Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

    Статтею 988 Цивільного кодексу України до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

    Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. Такі умови встановлені також частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування", якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.

    Як свідчать наведені норми законодавства, страхові виплати здійснюються саме на підставі договору страхування.

    В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку – добровільного страхування наземного транспорту №38/3873/07 від грудня 2005 року.

    Не мають правового значення для вирішення спору доводи заперечення відповідача про умисне внесення позивачем до умов договору  зобов”язань,що суперечать встановленим типовим вимогам, зокрема Опції 1 (тлумачення вимог якої не відображено договором між сторонами), оскільки такі жодним чином не підтверджуються доказами. Так, суду не представлено жодних доказів протиправності дій позивача, що базувались би на висновках  правоохоронних органів чи судових рішень з цього приводу.

    За наведених обставин, суд приходить до висновку, що  ВАТ “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” зобов'язана виконати договірні зобов'язання та виплатити страхове відшкодування в користь страхувальника — ОСОБА_1 в розмірі 11883,45 гривень.

    Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

      Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

    Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

    На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 526, 627, 629, 979, 988, 990 Цивільного кодексу України, ст. 8, 16, 25 Закону України “Про страхування” та керуючись ст.ст. 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд -

вирішив:

    Позов задоволити.

       Стягнути з Відкритого  акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_1 11883,45 грн. страхового відшкодування за договором №38/3873/07 від грудня 2005 року .

    Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_1 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківській міський суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.

    Суддя:                                  Антоняк Т. М.