Справа № 2-37/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(заочне)

01 червня 2010 року                                 Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді                    Івасюти Л.В

при секретарі                    Зінчук А.О

з участю прокурора                                   Бордюженка Е.Р.

позивача                                                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за заявою прокурора міста Луцька в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

Прокурор свій позов мотивує тим, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 576 від 26.11.1998 року ОСОБА_1  надано у власність земельну ділянку площею 1000кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. На підставі цього рішення йому видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ № 2073.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області, при перевірці встановлено, що зі сторони земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_1, знаходиться огорожа, яка встановлена ОСОБА_2, внаслідок чого вона самовільно зайняла 57,5кв.м. земельної ділянки, що належить на праві власності          ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_2, без дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, самовільно збудувала господарську споруду, що створює ОСОБА_1 незручності в користуванні його будинком, оскільки самовільно збудована споруда перешкоджає доступу денного світла в кухню будинку.

Посилаючись на вищенаведене, прокурор просив зобов’язати відповідача звільнити 57,5 кв.м. самовільно зайнятої земельної ділянки АДРЕСА_1 повернути її у володіння ОСОБА_1 та провести демонтаж самовільно збудованої господарської споруди по АДРЕСА_2

В судовому засіданні прокурор позов підтримав  з наведених у позовній заяві мотивів, уточнив позовні вимоги та просить зобов’язати відповідача, за власний рахунок звільнити 35 кв.м. самовільно зайнятої земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Луцьку та провести демонтаж самовільно збудованої господарської споруди по АДРЕСА_2, стягнути з відповідача в користь ОСОБА_1 853,92грн. за проведення експертизи.

ОСОБА_1 позов підтримав з наведених у позовній заяві мотивів.

Ухвалою суду в якості співвідповідачів по справі залучено доньку та сина    ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, які в судові засідання не з’явились, хоча були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Суд зі згоди прокурора та ОСОБА_1 ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.  

Заслухавши пояснення прокурора, позивача ОСОБА_1, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 1000кв.м., що розташована АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВЛ        № 2073, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 576 від 26.11.1998 року.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0124 від 22.04.2009 року фактичні межі земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1  відповідають межам , зазначеним у Державному акті на право приватної власності на землю, виданому ОСОБА_1 крім південної межі. Фактично південна межа даної земельної ділянки розташована  в межах землекористувань садиб АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. ОСОБА_1 не в змозі використовувати частину власної земельної ділянки площею 35кв.м., яка розташована в межах  землекористування ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Отже, як слідує із вказаного висновку експертизи, відповідачами фактично зайнято 35 кв.м. земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1

Згідно ч.4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Стаття 391 ЦК України надає право власнику майна вимагати усунення перешкод у здійсненні  ним права користування та розпорядження своїм майном.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що співвласниками будинковолодіння  по АДРЕСА_2 є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Відповідачі у попередніх судових засіданнях не заперечували, що спірна огорожа, і господарська споруда належить їм.

Крім того, судом встановлено, що господарська споруда відповідачами побудована самочинно, з порушеннями архітектурно-будівельних та санітарно-гігієнічних норм, оскільки розташована на відстані дев’яти метрів від житлового будинку ОСОБА_1

Як зазначено в листі санітарно-епідеміологічної станції м. Луцька та Луцького району відповідно до п. 3.25 ДБН відстань до межі сусідньої ділянки від конструкції стін будівель  повинна бути не менше 1 м., при цьому атмосферні опади  з покрівель будівель не повинні попадати на територію суміжних ділянок. А згідно п. 3.26 ДБН 360-92 «Містобудування, планування і забудова міських і сільських  поселень України» сараї повинні  бути розташовані на відстані не ближче 12 м. від вікон сусідніх домоволодінь.

   Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що самочинно збудована відповідачами господарська споруда не відповідає  вимогам державно-будівельних норм, чим порушує права та інтереси власника сусіднього будинковолодіння позивача ОСОБА_1

За таких обставин слід зобов’язати  ОСОБА_2 і ОСОБА_5 за власний рахунок знести самовільно збудовану господарську споруду та зобов’язати останніх за власний рахунок шляхом знесення забору, звільнити 35кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_1 та провести демонтаж самовільно збудованої господарської споруди по АДРЕСА_2 у м. Луцьку.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 не є співвласником  будинковолодіння по вул.. Східна, 62, тому в задоволенні позову до нього слід відмовити.

Рішення постановлено не на користь відповідачів, а тому зобов’язані відшкодувати понесені ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи сумі 853,92грн.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 61, 212-215, 154 ч. 6 ЦПК України, на підставі ст.. 376, 387,391 ЦК України, суд

                                                    в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_5 за власний рахунок шляхом знесення забору, звільнити 35кв.м. земельної ділянки АДРЕСА_1 у м. Луцьку та провести демонтаж самовільно збудованої господарської споруди по АДРЕСА_2 у м. Луцьку.

Стягнути з ОСОБА_2  та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 853(вісімсот п’ятдесят три)грн. 92коп. судових витрат по 426 (чотириста двадцять шість) грн. 96коп. з  кожного.

Стягнути з ОСОБА_2  та ОСОБА_5 в дохідж держави судовий збір в сумі 8грн. 50коп. судових витрат по 4грн. 25коп. з  кожного та 37,00грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді по 18,50грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача , яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 Суддя Луцького міськрайонного суду                                            Л.В. Івасюта