Справа №2-а-1364/2010

ПОСТАНОВА
       ІМ ’Я М   УКРАЇНИ

17.05.2010 р. Жовтневий районний суд м. Луганська в складі:
головуючого-судді     -   Дідоренко А.Е..,

при секретарі     -  Болотовій І.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Алчевського МВ УМВС України в Луганській області про визнання неправомірними дій посадових осіб та про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Алчевського МВ УМВСУ в Луганській області про визнання неправомірними дій посадових осіб та про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що він проходив службу у Алчевському МВ УМВС України в Луганській області на посаді старшого оперуповноваженого групи розшуку злочинців і осіб, зниклих без вісті, відділу кримінального розшуку Алчевського МВ УМВС України в Луганської області, наказом по УМВС України в Луганської області № 344 від 13 серпня 1997 року він був незаконно звільнений по п. 64 «е» з органів внутрішніх справ з 20 серпня 1997 року за порушення дисципліни. Після звернення до суду із скаргою на незаконність даного звільнення, наказом УМВС України в Луганської області № 18 о/с від 20 січня 1999 року наказ № 344 в частині його звільнення був скасований і він був відновлений на посаді. Фактична перерва в роботі продовжувалася з 20 серпня 1997 року по 20 січня 1999 року тобто17 календарних місяців. Однак, як вважає позивач йому Відповідачем неправомірно не було виплачено грошове утримання за час вимушеного прогулу, оскільки відповідно до ст. 24 Постанови КМУ від 29 липня 1991 р. N 114  «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» в разі відновлення на роботі (посади) орган, який розглядає трудову суперечку, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, як зазначає позивач в своєму позові що ст.. 235 КЗпП України передбачає стягнення заборгованості по заробітній платі за весь час вимушеного прогулу, якщо суперечка розглядалася  більш за один рік не з вини працівника. В своєму уточненому позові позивач також зазначив, що Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини зарабітной плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (затверджене Постановою КМУ  від 20.12.1997 N 1427) Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку  з  порушенням  термінів  її  виплати (далі - компенсація) здійснюється в разі затримки на один і більше  календарних  місяців виплати  заробітної    плати,    нарахованої   працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року,  якщо індекс  цін  на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період виріс більш ніж на один відсоток. Окрім цього відповідно до ст. 116 КЗпП України  При звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюються в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то вказані суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Відповідно до ст. 117 КЗпП України В разі невиплати  з вини  власника  або  уповноваженого  ним органу належних звільненому працівникові сум в терміни, зазначених в статті 116 цього  Кодексу,   за відсутності  суперечки про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день  фактичного розрахунку.

У зв’язку з викладеним Позивач просив Визнати неправомірними дії Алчевського МВ УМВС України в Луганській області по невиплаті йому грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 20.08.1997 по 20.01.1999 р.; Зобов'язати Алчевський МВ УМВС  України в Луганської області   виплатити на його користь заборгованість з грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 20.08.1997 по 20.01.1999 р. у розмірі 3145,00 грн., компенсацію за не своєчасно виплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20.01.1999 року по 01.03.2010 роки у розмірі 12 089,38 грн., середній  заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 27.09.2002 року по момент фактичного розрахунку.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача Алчевського МВ УМВС України в Луганській області у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, хоча Відповідач належним чином повідомлений про дату та час слухання справи. Заперечень на позовні вимоги не надав. В своїй відповіді від 25.01.2010 року просив суд визнати неправомірними дії згідно позовної заяви ОСОБА_1.

 Суд, дослідивши і вивчивши матеріали справи в їх сукупності, зважаючи на те, що сторонам було надано достатній час для підготування відповідних пояснень і надання доказів в обґрунтування своєї позиції, об’єктивно оцінивши докази наявні у справі  вважає вимоги позову підлягаючими задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач дійсно проходив службу у Алчевському МВ УМВС України в Луганській області до 20 серпня 1997 року звідки його наказом по УМВС України в Луганської області № 344  було звільнено за порушення дисципліни, наказом УМВС України в Луганської області № 18 о/с від 20 січня 1999 року наказ № 344 в частині його звільнення був скасований і він був відновлений на посаді. Фактична перерва в роботі продовжувалася з 20 серпня 1997 року по 20 січня 1999 року тобто17 календарних місяців.

Відповідно до ст. 24 Постанови КМУ від 29 липня 1991 р. N 114  «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», яка діяла на час проходження служби позивачем, в разі відновлення на роботі (посади) орган, який розглядає трудову суперечку, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ст.. 235 КЗпП України передбачає стягнення заборгованості по заробітній платі за весь час вимушеного прогулу, якщо суперечка розглядалася  більш за один рік не з вини працівника.

З відповіді, яка була надана відповідачем на запит суду, від 25.01.2010 року  вбачається,  що позивачу заробітна плата за час вимушеного прогулу виплачена не була. Посилання відповідача, на те, що позивач подав рапорт про не виплату йому грошового забезпечення не заслуговують на увагу, так як відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Правових підстав, для відмови в задоволенні вимог позивача стосовно виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20.08.1997 по 20.01.1999 р., що передбачено ст. 235 КЗпП України та ст. 24 Постанови КМУ від 29 липня 1991 р. N 114  «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», суд не вбачає. Станом на момент звільнення 13.08.1997 року згідно відповіді відповідача грошове забезпечення позивача становило 185,00 грн.. Кількість повних місяців вимушеного прогулу за період з 20.08.1997 по 20.01.1999 р. склала 17 місяців. Таким чином гршове забезпечення за час вимушеного прогулу становить 185,00 грн. Ч 17 місяців та становить 3145,00 грн..

Зігдно наказу по УМВС України в Луганської області № 215 від 27.09.2002 року позивача було звільнено з Алчевського МВ УМВСУ в Луганській області. Однак, при звільненні з Алчевського МВ УМВСУ в Луганській області згідно відповіді відповідача від 25.01.2010 року позивачу не було виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20.08.1997 по 20.01.1999 р., на теперішній час вказане грошове забезпечення залишається не виплаченим.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (затверджене Постановою КМУ  від 20.12.1997 N 1427) Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати  у зв'язку з  порушенням  термінів  її  виплати (далі - компенсація) здійснюється в разі затримки на один і більше  календарних  місяців виплати    заробітної    плати,    нарахованої   працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року,  якщо індекс цін  на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період виріс більш ніж на один відсоток.

Згідно розрахунку станом на 01.03.2010 рік розмір компенсації не виплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивачу в розмірі 3145,00 грн. за період з 20.01.1999 року по 01.03.2010 роки склав 12 089,38 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України  При звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то відмічені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Проте, при звільненні позивача з Алчевського МВ УМВС 27.09.2002 року йому неправомірно не було виплачено грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

 Відповідно до ст. 117 КЗпП України В разі невиплати  з вини  власника  або  уповноваженого  ним органу належних звільненому працівникові сум в терміни, відмічені в статті 116 цього  Кодексу,   за відсутності  суперечки про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день  фактичного розрахунку.

Згідно зі ст.1 КЗпП України Кодекс законів про працю України регулює трудові стосунки всіх працівників. Стаття 3 КЗпП України, у свою чергу, передбачає, що Законодавство про працю регулює трудові стосунки працівників всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Таким чином суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній  заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 27.09.2002 року по момент фактичного розрахунку.

Згідно ст.3 Конституції України права і свободи людини і їх гарантії визначають вміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Затвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. У свою чергу згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічний правових стосунків від порушень.

Ч. 2 ст. 71 КАС України встановила, що  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак відповідачем під час розгляду справи не було надано обгрунтованих доказів, щодо правомірності своїх дій по не виплаті позивачу грошовго забезпечення за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 11, 12, 161, 163, 256 КАС України, ст. 24 Постанови КМУ від 29 липня 1991 р. N 114  «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, ст. 116, 117 КЗпП України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1   до Алчевського МВ УМВС України в Луганській області задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірним дії Алчевського МВ УМВС України в Луганській області по невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 20.08.1997 по 20.01.1999 р.

Стягнути  на користь ОСОБА_1   з Алчевського МВ УМВС України в Луганській області  заборгованість за період вимушеного прогулу з 20.08.1997 по 20.01.1999 р. у розмірі 3145,00 грн..

Стягнути  на користь ОСОБА_1   з Алчевського МВ УМВС України в Луганській області  компенсацію за не своєчасно виплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20.01.1999 року по 01.03.2010 роки у розмірі 12 089,38 грн..

Стягнути  на користь ОСОБА_1   з Алчевського МВ УМВС України в Луганській області  середній  заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 27.09.2002 року по момент фактичного розрахунку..

Стягнути зі Алчевського МВ УМВСУ в Луганській області на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Головуючий                                                  А.Е. Дідоренко