Справа № 2а- 44/10/1609
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого – судді Самсонової О.А.
при секретарі – Півень Я.В.
за участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області, УДАІ ГУМВС України в Полтавській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_1 22 травня 2009 року звернулась в суд з адміністративним позовом до відповідачів про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В позові посилалась на те, що 18 травня 2009 року на її адресу надійшла постанова ВІ 005092 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України, згідно якої 22.04.2009 року о 09 год. 14 хв. на 313 км. автодороги Київ-Харків поза населеним пунктом на автодорозі, не позначеній дорожніми знаками 5.1, 5.3, автомобіль «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, належний ОСОБА_1, рухався зі швидкістю 128 км/год., чим перевищив швидкість руху на 38 км/год. За вказане порушення на власника автомобіля ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. Позивач не погоджується з вказаною постановою, оскільки вона винесена інспектором ДПС на підставі фіксування правопорушення засобом фотофіксації. Прилад «Візир», яким зафіксовано правопорушення, не є засобом автоматичної фіксації. Посилаючись на допущені при оформленні оскаржуваної постанови порушення адміністративно-процесуального законодавства, просить скасувати постанову ВІ 005092 від 22.04.2009 року про притягнення її до адміністративної відповідальності, провадження у справі закрити. Оскільки копія постанови нею одержана лише 18 травня 2009 року, просила суд поновити строк на оскарження вказаної постанови як такий, що пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні позивач позов підтримала, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Пояснила, що нею будь-які порушення Правил дорожнього руху не здійснювались, належні докази вчинення нею правопорушення відсутні. Копію оскаржуваної постанови вона отримав поштою лише 18.05.2009 року. Зазначене просить вважати поважною причиною пропуску встановленого законом 10-денного строку для її оскарження, поновити строк на оскарження як такий, що пропущений з поважних причин. Просила позов задовольнити, скасувати постанову ВІ 005092 від 22.04.2009 року про притягнення її до адміністративної відповідальності, провадження у справі закрити.
Відповідачі в судове засідання свого представника не направили, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення судового розгляду не подавали.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Тому, враховуючи наявність достатніх доказів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з’явились.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
В матеріалах справи наявні докази того, що копію оскаржуваної постанови від 22.04.2009 року позивач отримав лише 18.05.2009 року, до суду з адміністративним позовом звернувся 22.05.2009 року (а.с.6). Тому суд вважає, що 10-денний з дня винесення постанови строк для її оскарження пропущений з поважних причин. У зв’язку з цим клопотання позивача про поновлення строку на оскарження постанови є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Як встановлено дослідженими по справі доказами, 22.04.2009 року стосовно ОСОБА_1 винесено постанову ВІ 005092 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України.
Відповідно до вказаної постанови, 22.04.2009 року о 09 год. 14 хв. на 313 км. автодороги Київ-Харків поза населеним пунктом на автодорозі, не позначеній дорожніми знаками 5.1, 5.3, автомобіль «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, належний ОСОБА_1, рухався зі швидкістю 128 км/год., чим перевищив швидкість руху на 38 км/год. У зв’язку з цим ОСОБА_1 визнана винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн.
Факт перевищення швидкості зафіксований засобом фотозйомки, а саме вимірювальним приладом "Візир" 0711239.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 14-1 КпАП України до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення.
Суд вважає такими, що заслуговують на увагу, посилання позивача на те, що прилад «Візір», не є засобом автоматичної фіксації, що підтверджується розділом 2 «Основні технічні характеристики» Інструкції з експлуатації цього приладу, а відповідно, докази, здобуті за його допомогою, не можуть бути засобами фіксації правопорушення в контексті ст.14-1 КпАП України.
В матеріалах адміністративної справи відсутня інформація про те що на зафіксованій ділянці автодороги було встановлено попередження про здійснення фотозйомки учасників дорожнього руху.
Здійснення фото- та відеозйомки без повідомлення про це особи, суперечить вимогам ст.307 ЦК України, згідно якої фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.
Оскільки фотокартка, що виконана приладом «Візир», та на підставі якої винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, виконана без попередження про зйомку учасників дорожнього руху, вона не може бути визнана належним доказом.
Обґрунтованими вважає суд посилання позивача на те, що з фотокартки, на підставі якої її притягнуто до відповідальності, неможливо встановити місце, в якому вона виконана – автодорога, населений пункт, наявні обмеження швидкості, тощо.
Приймаючи до уваги відсутність будь-яких належних доказів того, що позивач ОСОБА_1 у зазначений у постанові день та час керуючи транспортним засобом - автомобілем «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, допустила порушення Правил дорожнього руху, а відповідно і доказів вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, постанова інспектора Полтавської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області ВІ 005092 від 22.04.2009 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Згідно п.7 ст.247 КпАП України закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КпАП України, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, а розпочате провадження підлягає закриттю.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження в адміністративній справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судові витрати у справі суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови від 22 квітня 2009 року ВІ 005092, пропущений нею з поважних причин.
Скасувати постанову інспектора Полтавської роти ДПС УДАІ ГУМВС України в Полтавській області від 22 квітня 2009 року ВІ 005092 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Судові витрати у справі віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складення постанови в повному обсязі та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий О.А.Самсонова