Код суду 0555                         Справа № 2 - 1384/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2010 року  Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді               - Гаврилюка О.І.,

при секретарі                        - Шпаковській Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Ясинувата цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області про поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобов'язання перерахувати пенсію,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним вище позовом, в якому просив поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області щодо відмови йому у перерахунку пенсії згідно ст.ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність -  незаконними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області перерахувати та виплатити йому недоплачену пенсію згідно ст.ст.49,50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком – основної та додаткової пенсії – у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01.11.2006 року по 31.07.2008 року.

Свій позов обґрунтував тим, що він є інвалідом ІІІ групи по захворюванню, пов'язаному з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію по інвалідності. Відповідно до ст. 54 п. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який набрав чинності 31.10.2006 року, пенсія по інвалідності інвалідам III групи не повинна бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 50 розмір додаткової пенсії інвалідам III групи становить 50% мінімальної пенсії за віком. Оскільки пенсія виплачувалася йому в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України, він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок, але йому було відмовлено. Тому просить позов задовольнити.

У судове засідання позивач не з’явився, надав заяву про  розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, заперечення представив, а за таких підстав суд вважає за можливе справу розглянути у   відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані суду докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 віднесений до першої категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 14 грудня 1999 року.

Позивачу встановлена III група інвалідності з 08 грудня 1999 року з встановленням причини інвалідності - захворювання, пов'язане з аварією на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідками Обласної медико – соціальної експертної комісії №5.

У листопаді 2006 року позивач, ОСОБА_1, надав заяву до Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області про призначення пенсії відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про, статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач листом відмовив позивачу у перерахунку зазначеної пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Ч.3 ст.4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаться виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст.8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.

Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновку, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.

Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення" - за умови , якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особа, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів   пенсії за її вибором. Особі, яка   має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.

Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн.

Частиною 3 статті 54 вказаного закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно   до Закону України „Про з агальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у якому призначення пенсій по Інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ   групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).

Даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином, для позивача як інваліда III групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму з 01 листопада 2006 року по 31 липня 2008 року.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України.

Суд, з огляду на статтю 8 Конституції України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах „Проніна проти України", „Кечко проти України".

Також, згідно ч.1 ст. 2 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсій) у розмірах, менших від шести мінімальних пенсій за віком є незаконними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статті 54, ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 листопада 2006 року по 31 липня 2008 року .

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування", у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа
місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахуванням пенсії, якщо відповідну заяву з
усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа
наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним: після 15
числа.

Враховуючи, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області з заявою про перерахування йому пенсії до 15 листопада 2006 року, що підтверджується копією цією заяви з відміткою відповідача про отримання, то відповідач повинен перевести позивача на пенсію у відповідності до ст. 54 "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 листопада 2006 року по 31 липня 2008 року та провести перерахунок пенсію у відповідності до цього Закону.

Щодо вимог про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, то відповідачем не ставиться питання про застосування позовної давності, тоді як згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За таких обставин, суд визнає вимоги позивача про поновлення пропущеного строку, як зайво пред’явлені.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області про поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобов'язання перерахувати пенсію.

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру прожиткового   мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Ясинувата Донецької області здійснити з 01 листопада 2006 року по 31 липня 2008 року перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної   пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

К опію рішення направити сторонам по справі.

Р ішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Донецькій області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, рішення вважається таким, що набрало законної сили.

Суддя:                                       О.І.Гаврилюк