Справа № 2-а-75

2010 рік

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2010 року

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді             - Мясоєдової О.М.,

при секретарі             - Андрейченко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Кривому Розі адміністративну справу  за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій посадових осіб відповідача щодо перерахування пенсії згідно ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” неправовими і зобов'язання виконати перерахунок розміру пенсії інваліду 1 групи учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив визнати дії посадових осіб відповідача, які відмовили перерахувати йому пенсію, як особі, яка постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС, з 1.01.1996 року, як інваліду ІІІ групи - 6 мінімальних пенсій за віком, з 3 березня 1997 року, як інваліду ІІ групи – 8 мінімальних пенсій за віком, з 1 квітня 2002 року, як інваліду ІІІ групи – 6 мінімальних пенсій за віком, з 20 лютого 2004 року, як інваліду ІІ групи – 8 мінімальних пенсій за віком, з 26 липня 2005 року, як інваліду І групи – 10 мінімальних пенсій за віком згідно ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796-XII) -  неправомірними та такими, що обмежують його конституційні права; поновити його права щодо перерахунку та одержання основної та додаткової пенсій згідно ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону №796-XII, а саме – основна пенсія з 1 січня 1996 року, як інваліду ІІІ групи – 6  мінімальних пенсій за віком, з 3 березня 1997 року, як інваліду ІІ групи – 8 мінімальних пенсій за віком, з 1 квітня 2002 року, як інваліду ІІІ групи – 6 мінімальних пенсій за віком, з 20 лютого 2004 року, як інваліду ІІ групи – 8 мінімальних пенсій за віком, з 26 липня 2005 року, як інваліду І групи – 10 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія – з 1  січня 1996 року, як інваліду ІІІ групи – 50%  мінімальних пенсій за віком, з 3 березня 1997 року, як інваліду ІІ групи – 75% мінімальних пенсій за віком, з 1 квітня 2002 року, як інваліду ІІІ групи – 50% мінімальних пенсій за віком, з 20 лютого 2004 року, як інваліду ІІ групи – 75% мінімальних пенсій за віком, з 26 липня 2005 року, як інваліду І групи – 100% мінімальних пенсій за віком; визнати, що посадові особи відповідача порушили Конституцію України, Закон №796-XII щодо нарахування йому основної та додаткової пенсії, згідно ст. 49, ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону №796-XII, звузили його конституційні права, що призвело до погіршення здоров'я, заборгованості за неотриману пенсію за 1996р – 2009р, та втрати грошових виплат у сумі: основна пенсія за 1996р – 2009 р. = 329356 грн., додаткова пенсія за 1996р-2009р = 33546 грн., а разом = 362902; зобов'язати відповідача сплатити йому гроші за неотримані основну та додаткову пенсії на його користь згідно ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону №796-XII, у сумі 362902 грн.

    Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалід війни І групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 26.07.2005 року, і має право одержувати пенсію, згідно ч. 4 ст. 54 Закону №796-XII. В ст. 50 Закону №796-XII зазначено, що: "Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячно у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів від мінімальної пенсії за віком". Згідно ст. 54 Закону №796-XII говориться, що: "Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 1 групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; пo 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком". Незважаючи на це, відповідач виплачував та виплачує йому основну та додаткову пенсії з порушенням вимог Закону №796-XII. Про те, що його право порушено, він дізнався з відповіді відповідача, отриманої ним 28.09.2009 року та наданої на його заяву від 10.09.2009 року про перерахунок пенсії, а також з відповіді відповідача, яку отримав його представник ОСОБА_3 12.10.2009 року на свій лист про надання роз'яснень про порядок перерахунку пенсії.

    У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

    Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вказавши суду, що основна та додаткова пенсії виплачувалися позивачу згідно діючого законодавства, просили застосувати до адміністративного позову строк позовної давності відповідно до ст. 99, 100 КАСУ, відмовити у задоволенні позову, а також встановити з якого бюджету (ПФУ чи держбюджету) забезпечувати здійснення виплати основної та додаткової пенсій.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволений частково.

Статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда війни І групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 26.07.2005 року, його право на отримання державної та додаткової пенсій, передбачених Законом №796-XII, перебування на обліку у відповідача, факт отримання цих пенсій, сторонами не заперечується та підтверджується наявними у справі доказами.

Судом встановлено, що 10.09.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок на нарахування пенсії з 1990 року по 2009 рік на підставі ч.4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ. На вказану заяву він отримав відповідь, датовану 28.09.2009 року, про відповідність нарахованої та виплаченої йому пенсії вимогам законодавства України. 1.10.2009 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок позивачу основної та додаткової пенсії з 1990 року по 2009 рік, на що отримав відповідь, датовану 12.10.2009 року  про відповідність нарахованої та виплаченої позивачу пенсії вимогам законодавства України.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють розміри виплат пенсій особам, які постраждали внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто, позивачем порушено питання щодо правомірності дій відповідача, який в даних правовідносинах, при нарахуванні ним та виплаті пенсії, є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів I групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком. Статтею 50 названого Закону визначено, що особам, віднесеним до категорії першої призначається щомісячна додаткова пенсія: для інвалідів першої групи у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком.

Право позивача на отримання пенсії у розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування. Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку пенсійні органи, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі. Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).

Наявність права у позивача щодо отримання пенсії у розмірах, які визначені Законом України № 796-ХІІ є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд доходить висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві  застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України № 796-ХІІ, а не постанови Кабінету Міністрів України, зокрема Постанова КМУ №530 від 28.05.2008р., які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону №796-XII, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ при визначенні розміру пенсії за основу її нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що частиною третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Отже, суд доходить висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, у розмірах, які визначено Законом № 796-ХІІ.

Разом з тим, у відповідності до ст. 99, 100 КАСУ,  адміністративний  позов  може  бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим  Кодексом або іншими законами; для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була  дізнатися про порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.  Пропущення  строку  звернення  до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні  адміністративного  позову  за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо  суд  визнає  причину  пропущення строку звернення до суду поважною,  адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Першу заяву про перерахунок пенсії позивач надав відповідачу 10.09.2009 року, до суду з позовом позивач звернувся 4.11.2009 року, тому, на думку суду, ним пропущений строк для звернення до суду в частині позовних вимог за період, що передує 10.09.2008 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача сплатити позивачу борг за неотриманні державної пенсії у розмірі  10 мінімальних пенсій за віком (прожиткових мінімумів), згідно ч.4 ст. 54 Закону №796-XII, додаткової пенсії у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком (прожиткових мінімумів)  згідно ст. 50 Закону №796-XII у сумі 362902 грн., оскільки проведення розрахунків розміру недоотриманої пенсії є компетенцією відповідача, а не позивача і лише в разі незгоди з розрахунком пенсії, спір в цій частині може бути вирішений судом. Належним засобом захисту прав позивача в цій частині є зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу основну і додаткову пенсії згідно ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону №796-XII.

Суд захищає порушені права ретроспективно, а не проактивно, тому кінцевим строком проведення перерахунку та виплати пенсій слід вважати день винесення постанови – 24.06.2010 року.

    Керуючись ст.ст. 3, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 71, 99, 100, 160-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, які відмовили перерахувати ОСОБА_2, як інваліду І групи основну пенсію у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком – за період з 10.09.2008 року по 24.06.2010 року - неправовими та такими, що обмежують його конституційні права.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу перерахувати та виплатити ОСОБА_2 основну і додаткову пенсії згідно ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону №796-XII за період з з 10.09.2008 року по 24.06.2010 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

        Суддя :                     Мясоєдова О.М.