РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2-467/2007

16.03.2007 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

при секретарі                        Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1. представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 и ОСОБА_4 про визнання довіреності та договору недійсними, визнання права власності, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні власністю, виселенні та вселенні, стягнення матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду є цивільна справа по зазначеній суперечці.

Під час судового засідання представники позивачки уточнили вимоги позову, підтримали їх та зазначили, що у 1966 році квартира АДРЕСА_1, яка є кооперативною, була придбана ОСОБА_5, яка працювала в Одеському політехнічному інституті. У1967 році ця квартира була переоформлена на її сестру -ОСОБА_6. Разом з нею проживала ОСОБА_7., ОСОБА_2  08.11.1957 р. У 1996 році ОСОБА_6 померла. ОСОБА_2  ІНФОРМАЦІЯ_1була зареєстрована (прописана) і постійно проживала в однокімнатній кв. АДРЕСА_1. Дана квартира знаходиться в будинку, що належить ЖСК й перейшла у приватну власність ОСОБА_2 на підставі виплаченого паю. Вона була власником квартири на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру в ЖСК «Поліекран» №10192, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради 21 вересня 2001 року і зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості в книзі №38к на стр.76 під рег.№236.

У 2004 році ОСОБА_2 стало відомо, що без її відома її позбавили власності і власником її квартири став громадянин ОСОБА_4, що одержав її за договором дарування від свого брата ОСОБА_3. Підставою для відчуження квартири, з'явилася загальна (генеральна) довіреність на ім'я ОСОБА_3., від ОСОБА_2 Скориставшись довіреністю, без згоди ОСОБА_2, ОСОБА_3. 25 грудня 2002 року подарував зазначену квартиру своєму брату ОСОБА_4. Представники позивачів посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично підробили паспорт ОСОБА_2, що підпис в довіреності їй не належить, про що свідчать висновки двох експертиз.

На цей час ОСОБА_2 визнана недієздатною та знаходиться на лікуванні у медичному закладі.

Також сторона позивачів зазначила, що ОСОБА_4. фактично вселився в зазначену квартиру, при вселенні знищив концертне піаніно «Блютнер» та чавунну ванну загальною вартістю 5 500 грн.

Представники позивачки вимагають постановити судове рішення яким: визнати довіреність (генеральну), від імені ОСОБА_2на ім'я ОСОБА_3 23 листопада 2002 р. недійсною; визнати договір дарування кв.АДРЕСА_1, укладений 25 грудня 2002г. між ОСОБА_3. на підставі зазначеної довіреності від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 недійсним; визнати право власності на кв.АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні кв.АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_4 та всіх членів його сім'ї з кв.АДРЕСА_1; стягнути зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 5005500,00 гривен, у тому числі в рахунок стягнення матеріального збитку - 5500,00 гривен, відшкодування моральної шкоди - 5 000 000,00 гривен.

Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вимоги позову не визнав та зазначив, що ОСОБА_2 перебуваючи у здоровому стані надала довіреність на ім'я ОСОБА_3. на розпорядження всім її майном, передала її йому, та останній від імені та і інтересах ОСОБА_2 подарував квартиру братові, після чого вселився в квартиру та зробив в ній ремонтні роботи. Представник відповідачів вважає, що будь яка шкода інтересам ОСОБА_2 відсутня та просив у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково за наступними підставами.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що однокімнатна кв. АДРЕСА_1 знаходиться в будинку, що належить ЖСК й перейшла у приватну власність ОСОБА_2 на підставі виплаченого паю. Вона була власником квартири на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру в ЖСК «Поліекран» №10192, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради 21 вересня 2001 року і зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації і реєстрації об'єктів нерухомості в книзі №38к на стр.76 під рег.№236.

З обліком того, що спірні правовідносини між сторонами виникли до 01.01.2004 р., судом застосовуються норми ЦК Украйни 1963 року.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 07.03.2006 року ОСОБА_2 визнана недієздатною.

Відповідно до вимог: ст. 52 ЦК України (1963) недійсною є угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним через душевну хворобу або недоумство. До такої угоди застосовуються наслідки, передбачені статтею 51 Кодексу; ст. 55 ЦК України (1963) угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина. Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодувати його вартість. Стороні, яка в момент укладення угоди не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, відшкодовуються другою стороною понесені витрати, втрата або пошкодження її майна, якщо вона знала або повинна була знати про такий стан особи, що уклала з нею угоду.

Всі допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що з середини 90-х років ОСОБА_2 повадилась неадекватно. Судом встановлено, що ОСОБА_2 тривалий час страждає розладом здоров'я психічно - неврологічного характеру, що виражається в деякому іншому сприйнятті оточуючої її дійсності. Фактично судом встановлено, що під час оформлення довіреності ОСОБА_2 знаходилася у стані, в якому вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати йми.

ОСОБА_2 постійно хворіє, за нею потрібен спеціальний медичний відхід,  який може бути наданий їй тільки в нормальних життєвих умовах в неї удома або в медичній установі.

Довіреність від 23 листопада 2002 року від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстровану в реєстрі під №7212 слід визнати недійсною.

Судом встановлено, що скориставшись зазначеною довіреністю ОСОБА_3. 25 грудня 2002 року подарував квартиру своєму братові ОСОБА_4  Своїми діями він порушив житлові права ОСОБА_2, поліпшив житлові умови свого брата.

Вказані обставини сталі відомі стороні позивачів після перевірки проведеної Малиновським РВ ОМУ УМВСУ в Одеській області - матеріали перевірки ЖРЗПС № 9177.

Даний договір був засвідчений у нотаріуса. Дар сторони оцінили в 6259 гривень. У основу оцінки була покладена інвентаризаційна оцінка-6259 гривень.

Суд вважає, що зазначений договір також слід визнати недійсним, так як він укладений на підставі довіреності визнаної судом недійсною.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3. і ОСОБА_4. 10 жовтня 2005 року зламали вхідні двері в квартиру АДРЕСА_1 і знищили майно позивальниці ОСОБА_2, що проживала в цій квартирі, що знаходилося в цій квартирі, а саме; концертне піаніно «Блютнер», вартістю 1000 доларів США або 5000 гривень та чавунну ванну, вартістю 500 гривень. Таким чином загальна сума матеріального збитку склала 5500 гривень.

Суд вважає, що зазначена сума підлягає відшкодуванню на користь сторони позивачів з боку обох ІНФОРМАЦІЯ_2, так як сторони не оспорили вартість зазначених предметів.

Сторона позивачів вимагає відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 000 грн., тому що неправомірними діями відповідачів причинний моральний збиток саме на цю на суму. На їх думку право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення прав ОСОБА_2, виникло на підставі п.п.2,3 і 4 ст.23 ГК України, так як відповідачами були проведені дії по примушеному відчуженні майна, внаслідок чого ОСОБА_2 позбавлена квартири, применшенню її честь, гідність і ділова репутація, з цих причин вона випробовувала душевні страждання. Випробувані душевні, психологічні страждання привели до того, що вона тривалий час знаходилася в стресовому стані. Це привело до погіршення її можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршенню відносин з навколишніми людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Суд відмовляє у вимогах відшкодування моральної шкоди, так як її розмір не обґрунтований, наслідки та сам факт приниження честі, гідності і ділової репутації, душевних й психологічних страждань, стресового стану, погіршення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з навколишніми людьми, інших негативних наслідків морального характеру суду не наведені.

Суд не приймає до уваги висновки експертних досліджень по вирішенню питання приналежності підпису у довіреності ОСОБА_2, так як суд ставить під сумнів справжність вільних зразків почерку ОСОБА_2, та вважає що людина у її стані може не контролювати свої дії під час надання зразків на дослідження, як душевно хвора людина на протязі більш ніж 10 років.

Також суд враховує, що відповідно до свідчень приватного нотаріуса ОСОБА_2 була присутня у нотаріальної конторі під час надання довіреності, а цей факт виключає можливість підпису довіреності іншою особою.

На підставі викладеного суд задовольняє позов частково.

Визнавши довіреність та угоду недійсною суд повертає квартиру ОСОБА_2, виселяє з неї ОСОБА_4., вселяє в квартиру ОСОБА_2, стягує зі ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальну шкоду завдану ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 10,11, 30, 61, 205, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 52, 55 ЦК України (1963), суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1. представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсною довіреність (генеральну), від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3 23 листопада 2002 р., посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Визнати недійсним договір дарування кв.АДРЕСА_1, укладений 25 грудня 2002 р. між ОСОБА_3 на підставі зазначеної довіреності від ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Визнати право власності на кв.АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_6перешкоди у користуванні кв.АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_4 та всіх членів його сім'ї з кв.АДРЕСА_1

Стягнути солідарно в рівних частках зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 5500,00 (п'ять тисяч п'ятьсот) гривен.

В частині  позову ОСОБА_1.  представника  ОСОБА_6  про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.