Справа № 2-2566/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2010 року м. Кременчук
Автозаводський райсуд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді Соболєва В.А., при секретарі Полтавській Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, КП “ Кременчуцьке МБТІ” про визнання договору недійсним, зобов”язання виконати певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, зобов”язання виконати певні дії, вказуючи, що 29 серпня 2000 року він, ОСОБА_1, придбав за власні кошти квартиру АДРЕСА_1. 13.10.2000 року він уклав шлюб з відповідачкою. 27.02.2001 року подарував дану квартиру дружині, відповідачці по справі. 30.07.2008 року ОСОБА_2 подарувала її своєму синові ОСОБА_3 Останній договір дарування був визнаний недійсним рішенням Автозаводського райсуду м. Кременчука від 1.02.2010 року. Позивач ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 27.02.2001 року, між ним, ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, р. № 1846
Представник позивача ОСОБА_5 просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду та за його безпідставністю.
Відповідач КП “Кременчуцьке МБТІ”№ просило справу розглянути у відсутність його представника.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Судом встановлено, що 29 серпня 2000 року ОСОБА_1 придбав за власні кошти квартиру АДРЕСА_1. 13.10.2000 року він уклав шлюб з відповідачкою. 27.02.2001 року подарував дану квартиру дружині, відповідачці по справі. 30.07.2008 року ОСОБА_2 подарувала її своєму синові ОСОБА_3 Останній договір дарування був визнаний недійсним рішенням Автозаводського райсуду м. Кременчука від 1.02.2010 року.
На день розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2. перебувають у шлюбі і проживають у спірній квартирі.
При з”ясуванні обставин судом про строк давності ОСОБА_1 пояснив, що строк давності він відраховував з 30.07.2008 року, тобто з дня, коли відповідачка подарувала спірну квартиру сину ОСОБА_3 Суд знайшов таке пояснення непереконливим, особливо враховуючи, що оспорюваний договір був укладений майже за вісім років до нього, а це тривалий, значний період. І весь цей час ОСОБА_1 не піднімав питання про визнання оспорюваного договору недійсним. ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги тим, що припустився помилки, т.я. мав бажання укласти договір по життєвого утримання, а уклав договір дарування.
Суд не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 про припущену ним помилку, оскільки вона нічим не підтверджена об”єктивно, спростовує її сам факт існування оспорюваного договору майже вісім років.
Таким чином, підстав для задоволення позову по суті немає.
Згідно зі ст. 56 ЦК України (в редакції 1963 року) чинного на момент виникнення правовідносин, угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.
Згідно з ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними” особа на підтвердження своїх вимог про визнання право чину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.
ОСОБА_1 цього не довів.
Керуючись ст. 56 ЦК України ( в редакції 1963 року), 209, 213, 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Автозаводський райсуд м. Кременчука.
В разі неподання заяви про апеляційне оскарження рішення набирає чинності після закінчення десятиденного терміну з дня проголошення рішення, а в разі неподання апеляційної скарги - після закінчення двадцятиденного терміну.
Суддя: