ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" липня 2006 р. 11:00 Справа № АС-11/272-06
вх. № 8412/4-11
Суддя господарського суду Харківської області Черленяк М.І.
за участю секретаря судового засідання Хорунжа Є.В.
представників сторін
позивача – Сушко О.П., Лисенко С.О.
відповідача – Прокопенко В.О.,Сліденко А.В., Ємельяненко І.М., Коваленко Л.С.
прокурора - Балаклицький В.В.
по справі за позовом АКБ "Європейський" м. Х-в
до Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
за участю Прокуратури Харківської області
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000020826/3 від 29.06.2006 року про визначення податкового зобов’язання АКБ „Європейський” за податком на прибуток банківський організацій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюване податкове повідомлення - рішення відповідача прийнято без врахування приписів п.п. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 вказаного Закону. Підпунктом 12.2.1. ст. 12 Закону на банк покладено обов’язок створювати страховий резерв для відшкодування можливих витрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до його господарської діяльності згідно із законодавством.
Позивач в додаткових обґрунтуваннях позовних вимог визнає правомірність донарахування 100, 00 грн. щодо завищення банком суми комісійних витрат за операціями з цінними паперами та вказує на те, що відповідач безпідставно нарахував штраф у сумі 100, 00 грн. на вказану суму недоїмки, оскільки відповідно до приписів п. 17.1.3. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” сума штрафу не повинна перевищувати 50% від суми недоїмки.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечують в повному обсязі. Відповідач надав суду письмові заперечення, в яких вказує на те, що оспорюване позивачем податкове повідомлення – рішення прийнято відповідно до приписів Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. На думку відповідача, позивач без наявності на то правових підстав відніс до складу валових витрат страховий резерв по придбаних цінних паперах, в зв’язку з чим донараховано податок на суму 1450205, 30 грн. по гарантіях наданих банком, в зв’язку з чим донарахований податок на суму 448687, 07 грн., по зобов’язаннях наданих банком, в зв’язку з чим донарахований податок на суму 304835, 79 грн., а також завищив суму комісійних витрат за операціями з цінними паперами, в зв’язку з чим донарахований податок на суму 100, 00 грн. Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивач не мав права відносини до складу валових витрат суми наданих гарантій та інших зобов’язань з кредитування, які надані клієнтам, при відсутності фактичного виконання банком обов’язків по гарантіям та інших зобов’язань по кредитуванню, оскільки відсутній основний борг та відсутній ризик неповернення основного боргу. На думку відповідача, банк безпідставно також відніс на валові витрати суми страхового резерву по придбаним цінним паперам у портфелі на продаж, оскільки на момент формування страхового резерву у банка відсутня заборгованість за операціями купівлі-продажу цінних паперів та немає ризику неповернення основного боргу.
Відповідно до заяви прокуратури Харківської області, прокуратура втупила в справу для представництва інтересів держави при розгляді цієї справи.
В судовому засіданні представник прокуратури вказує на необґрунтованість позовних вимог та на те, що дії відповідача відповідають вимогам податкового законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, суд встановив наступне.
За результатами проведеної перевірки АКБ “Європейський” Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі – СДПІ по роботі з ВПП) був складений акт планової документальної перевірки від 28.12.2005 №765/50-0/19359904. За результатами перевірки відповідачем було донараховано позивачу зобов’язання по податку на прибуток в сумі 2203828,60 грн. та штрафні санкції на суму 2203828,60 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006 за №0000020826/0, яке оскаржувалося позивачем (скарга від 20.01.06 №145).
Рішенням за результатами розгляду первинної скарги від 06.02.2006 №1009/10/50-032 відповідач залишив без змін податкове повідомлення-рішення від 12.01.06 №0000020826/0, а скаргу без задоволення та виніс податкове повідомлення-рішення від 06.02.2006 №0000020826/1 по податку на прибуток на суму 4407656,32 грн., в тому числі основний платіж: 2203828,16 грн., штрафні санкції 2203828,16 грн.
Позивачем було подано повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006 за №0000020826/0 (від 06.02.2006 за № 0000020826/1) до Державної податкової адміністрації у Харківській області. Рішенням про результати розгляду повторних скарг (лист від 10.04.2006 № 1369/10/25-010) Державної податкової адміністрації у Харківській області податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 12.01.2006 за № 0000020826/0 (від 06.02.2006 за №0000020826/1) з податку на прибуток залишено без змін, а повторну скаргу без задоволення.
Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 12.04.2006 за № 0000020826/2 по податку на прибуток на суму 4407656,32 грн., в тому числі основний платіж: 2203828,16 грн., штрафні санкції 2203828,16 грн. Не погодившись з винесеними відповідачем рішеннями, позивач подав повторну скаргу (від 19.04.2006 року № 767) на перелічені вище податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України. Рішенням про результати розгляду повторної скарги (лист від 22.06.2006 № 6869/6/26-0115) Державної податкової адміністрації України податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 12.01.2006 за № 0000020826/0 (від 06.02.2006 за №0000020826/1, від 12.04.2006 за № 0000020826/2) з податку на прибуток залишено без змін, а повторну скаргу без задоволення.
СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові винесено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2006 за № 0000020826/3 по податку на прибуток на суму 4407656,32 грн., в тому числі основний платіж: 2203828,16 грн., штрафні санкції 2203828,16 грн. (далі – спірне повідомлення – рішення).
Як свідчать матеріали справи СДПІ по роботі з ВПП встановлено порушення пп. 5.2.4 п.5.2 ст.5, пп. 12.2.1, пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.97 № 283/97-ВР (далі - Закон № 283) в частині неправомірності віднесення на валові витрати страхового резерву для відшкодування можливих втрат за нестандартними кредитними операціями, а саме: кредитами, гарантіями і поруками, що надані клієнтам та під зобов’язання банку перед позичальниками. При цьому, висновки СДПІ по роботі з ВПП ґрунтуються на тому, що до складу валових втрат не можуть бути віднесені витрати на формування страхового резерву на зобов’язання і вимоги за укладеними, але ще не виконаними договорами, такими як: дозволений овердрафт, різні гарантійні зобов’язання тощо.
Суд вважає, що такі висновки відповідача є помилковими та не узгоджуються з положеннями Закону № 283.
Відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону № 283 до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому ст. 12 Закону № 283.
Підпунктом 12.2.1 ст.12 Закону передбачено, що банк зобов’язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до його господарської діяльності згідно із законодавством.
З урахуванням обмежень щодо розміру страхового резерву, визначених пп.12.2.3, і відповідно до пп. 12.2.2 ст.12 Закону № 283 створення страхового резерву здійснюється банком самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється Національним банком України.
Методика щодо визначення кредитних операцій банків нестандартними та формування страхового резерву для покриття ризиків неповернення боргу за кредитними операціями встановлена Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 (далі Положення № 279) і зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 03.08.2000 за N 474/4695.
Пунктом 1.4. Положення № 279 визначено, що до заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку належать гарантії та авалі, що надані клієнтам (крім банків), зобов’язання з кредитування, що надані банкам та клієнтам.
Відповідно до п.1.5 Положення № 279 загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора і банки зобов’язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах. Створення страхового резерву у визначених випадках здійснюється банком самостійно і є обов’язковим для банку.
Таким чином, надана гарантія банком щодо сплати грошових коштів на користь Бенефіціара та наданий овердрафт прирівнюється до виданого кредиту. При цьому надані банком послуги є активними господарськими операціями банку, які згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність” 07.12.2000 №2121-Ш, із змінами і доповненнями, відносяться до господарської діяльності банку.
Аналіз фактичних обставин справи та приписів законодавства, дає підстави суду вважати, що у відповідності з вимогами пп.12.2.2, 12.2.3 п.12.2 ст.12 на підставі пп.12.2.1 п.12.2 ст.12 Закону № 283 банком сформовані резерви під гарантії, що надані банком та під зобов’язання банку перед позичальниками (кредити овердрафт) і віднесені ці суми на валові витрати правомірно та відповідно до вимог діючого податкового законодавства.
СДПІ по роботі з ВПП при перевірці позивача також встановлено порушення пп. 5.2.4 п.5.2 ст.5, пп. 12.2.1, пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону № 283 в частині неправомірності віднесення банком до складу валових витрат нарахування резервів під активи у вигляді цінних паперів, що визнані нестандартними. Відповідач вважає, що створений резерв під активи у вигляді цінних паперів, що визнані нестандартними, не підлягає включенню до складу валових витрат.
Проте з таким висновком СДПІ по роботі з ВПП погодитися не можна.
Відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону № 283 до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому ст. 12 Закону № 283.
Згідно з пп. 12.2.1 та 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону № 283 будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.
Купівля цінних паперів є активною операцією банку, яка згідно Закону України „Про банки і банківську діяльність” відноситься до господарської діяльності банку. Іншими нормативно-правовими актами також підтверджується, що купівля-продаж цінних паперів є активною операцією банку. Так, до активних операцій банку згідно Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні” від 28.08.2001 № 368 належать кредитні операції; операції з цінними паперами. Вказаною Постановою визначено, що до кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.
Відповідно до пп. 12.2.3 п. 12.2. ст. 12 Закону № 283 розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи, не може перевищувати: для комерційних банків - 10% від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими) на користь дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.
Підпункт 12.2.3. пункту 12.2. ст. 12 Закону № 283 встановлює граничний розмір суми страхових резервів банку, у межах якої здійснюється збільшення валових витрат.
Перевищення розміру страхового резерву створеного за рахунок збільшення валових витрат перевіркою не встановлено.
Таким чином, за правилами цього пункту визначається норматив розрахункової суми створення страхового резерву за рахунок валових витрат та не передбачені обмеження щодо створення і віднесення на валові витрати резервів під окремі активні операції банків, зокрема операції з цінними паперами.
Отже, віднесення банком витрат на створення страхового резерву під придбані цінні папери на валові витрати не суперечить вимогам податкового законодавства.
Вказана правова позиція також підтверджена Постановою Верховного суду України від 07.12.2004 року по справі № 25/379.
Відповідач за результатами перевірки донарахував податкове зобов’язання у сумі 100, 00 грн. в зв’язку з завищенням банком суми комісійних витрат за операціями з цінними паперами.
Позивач не оскаржує такі дії відповідача, оскільки вважає їх правомірними. Проте вважає, що відповідач безпідставно нарахував штрафні санкції у сумі 100 грн., що складає 100%.
Суд, перевіривши правильність нарахування відповідачем штрафних санкцій у сумі 100, 00 грн. на суму донарахованого податку 100, 00 грн., вважає, що останній безпідставно визначив суму штрафної санкції у розмірі 100, 00 грн. Відповідно до приписів п.п. 17.1.3. Закону № 283 розмір штрафу не повинен перевищувати 50, 00 грн.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідачем при проведені перевірки встановлено порушення пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону №283 та п.2 ч.2 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 №1957 “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – завищено від’ємний фінансовий результат попереднього звітного року за 2002 рік в сумі 307400,00 грн. та зменшення доходів від операцій з векселями на 2003 рік на суму 363000,00 грн., внаслідок чого банком завищено збиток від операцій з векселями на 670400,00 грн.
Судом встановлено, що вказане в акті перевірки порушення не вплинуло на суму донарахованого податку та суму штрафних санкцій по спірному повідомленню-рішенню. Також як свідчать матеріали справи триває судове оскарження рішення господарського суду Харківської області від 14.03.05 по справі №А-03/23-05 за позовом АКБ “Європейський”. СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, ухвалою якого від 14.11.2005 касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові передано до Вищого адміністративного суду України. Станом на цей час розгляд справи не призначено.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. Суд знаходить правові підстави для визнання нечинним податкового повідомлення – рішення СДПІ по роботі з ВПП № 0000020826/3 від 29.06.2006 року в частині визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 4407506, 32 грн., з яких: 2203728, 16 грн. за основним платежем; 2203778, 16 грн. за штрафними санкціями.
Керуючись статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000020826/3 від 29.06.2006 року в частині визначення суми податкового зобов’язання у розмірі 4407506,32 грн., з яких: 2203728,16 грн. за основним платежем; 2203778,16 грн. за штрафними санкціями.
Стягнути з Державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31113095600002 в Управлінні державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) на користь акціонерного комерційного банку "Європейський" (61125, м. Харків, Червоно шкільна набережна, 24, код 19359904, рахунок 32003177300 в Управління НБУ в Харківській області, МФО 351447) – 3, 39 грн. витрат по сплаті державного мита.
В решті позову відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 07.08.2006 року о 14:00.
Суддя Черленяк М.І.
Справа АС-11/272-06