Справа №2-13/2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2007 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі судді Хохлюк Г.О. при секретарі Нікітчиній О.Ю. з участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника органу опіки та піклування Оханського Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Сторони по справі зареєстрували шлюб 10 червня 2001 року, мають малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка ОСОБА_1 23.08.2006 року пред"явила позов до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та просить залишити сина з нею, посилаючись на те, збереження сім"ї неможливе, бо сімейні стосунки не склалися, відповідач останні два роки досить грубо, брутально до неї відносився, виганяв з дому, бив її, на початку літа 2006 року остаточно вигнав її із спільного будинку, забрав сина, не дає їй бачитись з сином, коли вона робить спроби побачитись з сином він погрожує її вбити, зберігати сім"ю ні за яких умов вона не бажає .Сина відповідач любить, добре ставиться до нього, доглядав його з самого дня народження, перебував у відпустці по догляду за сином тому, що вона тоді навчалась на стаціонарі, затим вона поїхала на роботу в Київ і в Баранівку повертатись не бажає навіть заради сина. Вона не може заперечувати, що відповідач та його батьки люблять та належно доглядають ОСОБА_4, але вона мати і хоче, щоб син проживав з нею.

Відповідач ОСОБА_3 спочатку позов про розірвання шлюбу не визнав, заявив про свій намір зберегти сім"ю заради дитини, якщо позивачка змінить своє ставлення до дитини та до нього, бо він бажає, щоб у сина були обидва батьки. І заради цього він навіть згідний був поїхати жити до Києва, якщо дружина не бажає повернутись в Баранівку, він декілька раз їздив до Києва, але не знаходив дружини по тій адресі, яку вона йому повідомляла. У період шестимісячного строку, наданого судом для примирення, позивачка чотири рази приїжджала в Баранівку і з розмови з нею він зрозумів, що в разі проживання сина в м. Київ йому прийдеться тривалий час знаходитись в дитячому садочку навіть після закінчення робочого часу, бо позивачці приходиться працювати і поза робочим часом. Він заперечує, що бив дружину, виганяв її з дому, стверджує, що навпаки постійно бажав, щоб дружина повернулась до нього та до сина, сварки виникали саме через те, що вона не бажала повернутись.

Після закінчення строку, наданого судом для примирення, він позов про розірвання шлюбу визнав, пояснив, що переконався у тому, що зберегти сім"ю неможливо, ба позивачка не бажає цього, але він просить залишити сина з ним, бо вважає, що сину буде з ним краще, він виховує сина з дня його народження і син дуже привик до нього, бажає жити з ним, бо матір він бачив рідко і належним чином вона не піклується про дитину. Після народження сина позивачка стаціонарно навчалась, хоча повинна була б годувати сина грудним молоком, але стаціонарне навчання вона поставила вище за здоров"я та турботу про сина, могла б на рік перервати навчання, але не зробила цього, а він перебував у відпустці по догляду за сином. Після закінчення навчання дружина поїхала на роботу до Києва, а сина знову залишила з ним. Ще під час навчання в Житомирі позивачка перестала з"являтись додому, а тому він поїхав до неї та дізнався, що вона загуляла, але заради сина пробачив її і вони помирились. Затим вона навчалась у Львові заочно, хоча він заперечував проти цього, короткий час вона проживала в Баранівці і працювала тут, але затим вирішила їхати до Києва, хоча такої потреби не було, вони жили добре і мали все необхідне для нормального життя. Позивачка ніколи не слухала його, радилась лише зі своєю матір"ю і слухала її, саме тому у них виникали сварки.. Із Києва позивачка приїжджала раз у два тижні, але ні коштів, ні одягу для сина не привозила, про його здоров"я та лікування не турбувалась, син про матір не згадує, бо не привик до неї. Син дуже любить його та його батьків і без них жити не зможе. Якщо сина насильно забрати від нього, діда та баби, то цим сину буде нанесено важку психологічну травму, яка негативно вплине на його здоров"я. Позивачка добровільно не надавала матеріальної допомоги сину, а тому він змушений був пред"явити позов до неї про стягнення аліментів. Рішенням Баранівського районного суду від 3 січня 2007 року з неї стягнуто аліменти на його користь на сина з тих підстав, що вона не виконувала належним чином обов'язок по утриманню сина. Надавати допомогу вона почала вже після надання судом строку для .примирення, але надавала її нерегулярно.

2

Заслухавши пояснення сторін, думку представника органу опіки та піклування, допитавши свідки оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, оскільки збереження сім"ї неможливе, позивачка не бажає зберігати сім"ю, в наданий судої шестимісячний строк для примирення сторони не помирились, відповідач позов в даному судовом засіданні визнав.

Разом з тим суд прийшов до висновку, що малолітнього сина сторін ОСОБА_4 слід залишити з батьком. Д такого висновку прийшов орган опіки та піклування, про це свідчать пояснення сторін, показання свідків і матеріали справи. Суд двічі заслухав також ОСОБА_4, із його відповідей на запитання можна зробит висновок, що він мислить адекватно, розуміє, що каже і він бажає проживати з батьком, бабою та дідом яких він дуже любить і без них жити не хоче. Пояснення сторін, свідків та матеріали справи свідчать про ті що вихованням дитини майже весь період його життя займався батько дитини та його батьки, дитини привикла до них, любить їх, бажає жити з ними і насильно передати дитину матері буде неправильним несправедливим, бо це може негативно вплинути на стан здоров"я дитини. Матір дитини більший період часу разом з сином не проживала, приїжджала рідко, відвикла від дитини і досить холодно ставилась до не Сама поведінка дитини в судовому засіданні свідчить про те, що дитина більше прив"язана до батька та йог батьків, разом з тим дитина хоче бачитись з матір"ю, їздити до неї і батько запевнив, що не буд заперечувати проти цього, буде надавати матері та сину можливість бачитись, спілкуватись, не буд заперечувати, щоб матір на певний період забирала сина до себе.

Залишення дитини з батьком буде в інтересах дитини на даний період, батько дуже любить сина, добро

відноситься до нього, належним чином турбується про нього, чого не заперечує сама позивачка.

Матір вправі і зобов"язана приймати участь у вихованні та утриманні дитини, вона має право зустрічатись

дитиною та спілкуватись з нею. Але вона належним чином не піклувалась про дитину, не виконувала свій обов"язок по її утриманню, що видно із рішення Баранівського районного суду від 3 січня 2007 року про стягнення аліментів з позивачки на користь відповідача на сина ОСОБА_4.

В подальшому, коли    син сторін досягне відповідного віку, він    зможе змінити своє рішення шол

визначення місця його проживання.

Суд прийшов до висновку, що сварки між сторонами виникали саме тому, що позивачка не бажаг

проживати з відповідачем, не бажала заради сина зберігати сім"ю, але це не впливає на вирішення питання про місце проживання дитини, бо відповідач належним чином виконує свої обов"язки по вихованню син дуже любить його, турбується про його здоров"я, фізичний та духовний розвиток і має всі необхідні умов для виховання сина.

Пояснення позивачки про те, що відповідач бив її та вигнав з дому не знайшли підтвердження в судовом засіданні. До пояснень позивачки та показань її матері ОСОБА_5 в цій частині суд відноситься критичні бо вони є заінтересованими   у справі особами, ці їх пояснення не підтвердились іншими, зібраними по справі доказами.

Керуючись ст. ст. 105, 110,112, 160 ч.І, 161 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 212,213,215 ЦПК Україні суд

РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити частково. Шлюб, зареєстрований 10 червня 2001 року виконкомом Марківської сільської ради Баранівського район Житомирської області за записом № 4 між громадянами України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, розірвати.

Стягнути державне мито за реєстрацію розірвання шлюбу з ОСОБА_3 8,50 грн., з ОСОБА_1 8,50 гривень.

Сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити з батьком ОСОБА_3.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення

Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.