ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Цивільна справа № 2 - 2391/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

27 квітня 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

           головуючого - судді                   Вийванко О. М.

             при секретарі с/з                               Костюк У. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно, обґрунтовуючи це тим, що 30 листопад 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11/07/1053М. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав строковий кредит у розмірі 50 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10 % річних з терміном повернення кредиту, відсотків і винагороди до 15.11.2012 р. Згідно умов кредитного договору, відповідач зобов’язався повернути позивачу кредит та відсотки, в порядку і в терміни, встановлені договором. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов’язань щодо вчасного повернення кредиту та відсотків у результаті чого виникла заборгованість в розмірі 50325,87 доларів США. В забезпеченні виконання зобов’язань за кредитним договором був укладений між сторонами 30.11.2007 р. договір застави товари в обороті № 11/07/1053М та договір застави автотранспорту від 03.12.2007 р. Згідно умов даного договору відповідачі надали в заставу належне їм майно, яке зазначене в договорі застави і зобов’язалися у випадку порушення своїх зобов’язань за кредитним договором передати його в заклад. Однак своїх зобов’язань відповідачі не виконали у зв’язку з чим, позивач просить передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_2 ОСОБА_3 належне їм на праві власності майно, яке зазначено в договорі застави товари в обороті № 11/07/1053М від 30.11.2007 р., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11/07/1053М від 30.11.2007 р. в розмірі 503250,87 доларів США, звернути стягнення на майно зазначене в договорі застави товари в обороті № 11/07/1053М від 30.11.2007 р. та договорі застави автотранспорту від 30.12.2007 р. шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення ПАТ КБ «ПриватБанк» договору купівлі – продажу предмету застави від імені відповідачів також просить стягнути сплачений судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив, та просить  з мотивів викладених в позовній заяві передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне їй на праві власності майно, яке зазначено в договорі застави автотранспорту від 03.12.2007 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11/07/1053М від 30.11.2007 р. в розмірі 50 3250,87 доларів США, звернути стягнення на майно зазначене в договорі застави автотранспорту від 30.12.2007 р. шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення ПАТ КБ «ПриватБанк» договору купівлі – продажу предмету застави від імені відповідачів також просить стягнути сплачений судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.

Відповідачі  ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнали частково та пояснили, що вони  на даний час не мають можливості погасити кредит, а у надані відстрочки за кредитом банк їм відмовляє. При цьому вони не згідні з нарахованими відсотками та штрафними санкціями і просили здійснити пролонгацію кредитного договору.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 30 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», який змінив найменування на ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 17.07.2009 р. серія А01 №054809, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №11/07/1053М, надалі – кредитний договір.

Згідно умов кредитного договору, ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов’язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою відсотки за користування кредитом у розмірі 10 % річних та винагороди, а відповідач зобов’язався повернути кредит і сплатити відсотки та виконати інші зобов’язання за кредитним договором в повному обсязі відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (Додаток №1 від 30.11.2007 р. до кредитного договору), але не пізніше 15.11.2012 р.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та умовах, встановленні договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит в розмірі 50 000 доларів США на терміни і на умовах, передбачених в кредитному договорі, про що свідчить договір про видачу траншу № 11/07/1053М-01 від 30.11.2007 р. укладений між сторонами по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.  

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов’язковий до виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

У п. 2.2 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов’язався здійснювати погашення кредиту та відсотків в дату сплати відповідно до графіка погашення.

П. 4.1, 4.2 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку і до дати погашення кредиту, позичальник сплачує відсотки в розмірі 10 % річних. При порушенні якого-небудь із зобов’язань по погашенню кредиту, згідно умов кредитного договору та договору про видачу траншу, позичальник сплачує Банку відсотки за користуванням кредиту в розмірі 32 % річних, від суми залишку непогашеної заборгованості.

Як вбачається з п. 6 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого із зобов’язань по сплаті відсотків за користуванням кредитів, строків повернення кредиту, передбачених графіком погашення, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня. При порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов’язань, передбачених кредитним договором, більш як на 120 днів, у зв’язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми.        

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач з 05.01.2009 р. почав прострочувати заборгованість, і у день звернення до суду вона була прострочена більш ніж на 120 днів, і становила 47899,64 доларів США. Вказана заборгованість стала підставою для звернення до суду і нарахування, відповідно до п. 5.10 кредитного договору, та штрафу в розмірі 2394,98 доларів США, що становить 5% від заборгованості та штрафу у розмірі 250 грн., що еквівалентно 31,25 доларів США.  

Із статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов’язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає іншій у власність грошові кошти, а інша – зобов’язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів.

Як вбачається з статей 1048, 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 1050 ЦК України передбачено право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних процентів у випадку прострочення повернення чергової частини позики.   

Таким чином відповідач неналежно виконує взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 325,87 доларів США, що складає 398 878,01 грн., відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України на 27.04.2010 р.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 було 03.12.2007 р. укладено договір застави автотранспорту, надалі – договір застави.

У п. 1, 2 договору застави зазначено, що заставодавцем надано в заставу майно, опис якого зазначений в п. 6 договору застави, в забезпечення виконання зобов’язань позичальником ОСОБА_2, що випливають з кредитної угоди №11/07/1053М від 30.11.2007 р. перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання зобов’язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу автотранспортом переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

З п. 6 договору застави вбачається, що предметом застави є автотранспорт марки МАN 26.414 D, 2000 року випуску, сідловий тягач – Е, номер кузова, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, яке належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданий РЕВ МРВ ВДАІ м. Тернополя від 28.11.2007 р.

Відповідно до п. п. 2.3.3, 2.3.9 кредитного договору у разі порушення позичальником зобов’язань, передбачених умовами даної угоди, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування. Виконання інших зобов’язань за угодою, у тому числі шляхом звернення стягнення на закладене майно.

П. 17.10 договору застави передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов’язань за кредитним договором, заставодавець зобов’язується передати Предмет застави заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами.

Судом встановлено, що відповідач не передав в заклад майно, яке є предметом застави в договорі застави.

Згідно ст. 44 Закону України «Про заставу», ст. 575 ЦК України, заклад є застава рухомому майно, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.  

Пунктами 21, 15.8 договору застави, передбачено, що позивач з метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на предмет застави у випадках, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого  із зобов’язань за кредитним договором, вони будуть не виконані.   

Згідно ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставне майно здійснює за рішенням суду.

Відповідно до ст. 25 Закону України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на забезпечувального обтяження у рішенні суду зазначається також спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідачів прав позивача щодо порядку погашення заборгованості, та вважає, що позов підлягає до задоволення, шляхом передачі предмету застави у заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у відповідача ОСОБА_3, заставленого майна, оскільки умовами договору застави передбачено зобов’язання щодо передачі предмету застави заставодержателю в заклад за актом прийому - передачі, що підписується сторонами, у випадку порушення зобов’язань за кредитною угодою.

Також в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 50325,87 доларів США, що складає 398878,01 грн., відповідно  до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України на 27.04.2010 р. звернути стягнення на майно, яке зазначене в договорі застави шляхом безпосереднього продажу заставного майна конкретному покупцю з правом укладення позивачем від імені відповідача договору купівлі-продажу на предмет застави, зі зняттям автотранспорту з обліку в органах державної автомобільної інспекції, а також надання всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.  

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.   

Позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на інформаційно – технічне забезпечення по розгляду справи, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 550, 551, 572-593, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1049, 1054ЦК України, ст. ст. 19, 20, 44 ЗУ «Про заставу», ст. 25, 28 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» суд, -   

В И Р І Ш И В :

    Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на заставне майно - задовольнити.   

Передати у заклад публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне їй на праві власності заставлене майно зазначене у договорі застави автотранспорту від 03.12.2007 р. укладеного між публічним акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_3, а саме: автотранспорт марки МАN 26.414 D, 2000 року випуску, сідловий тягач – Е, номер кузова, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11/07/1053 М від 30.11.2007 р. укладеного між публічним акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_2 у розмірі 50 325, 87 доларів США (п’ятдесят тисяч триста двадцять п’ять доларів США 87 центів), що складає 398878,01 грн. (триста дев’яносто вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 01 копійок), відповідно до офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України на 27.04.2010 р., звернути стягнення на автотранспорт марки МАN 26.414 D, 2000 року випуску, сідловий тягач – Е, номер кузова, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1., який є предметом договору застави автотранспорту від 03.12.2007 р. укладеного між публічним акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_3, шляхом безпосереднього продажу автотранспорту марки МАN 26.414 D, 2000 року випуску, сідловий тягач – Е, номер кузова, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 конкретному покупцю з правом укладення публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу на автотранспорт марки МАN 26.414 D, 2000 року випуску, сідловий тягач – Е, номер кузова, шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, зі зняттям його з обліку в органах державної автомобільної інспекції України, а також надання Публічному  акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.  

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний номер НОМЕР_2) в користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299 на розрахунковий рахунок №64993919400001, сплачений судовий збір в розмірі 1700,00 грн. (тисячу сімсот гривень 00 копійок) та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120,00 грн. (сто двадцять гривень 00 копійок).   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 Заяву про апеляційне оскарження чи апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти  днів з дня проголошення рішення суду і подання після заяви про апеляційне оскарження протягом двадцяти днів апеляційної скарги до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

    Головуючий – суддя                     Вийванко О. М.