АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Доценко Л.І.
суддів – Мартинової К.П., Журавльова О.Г.,
за участю секретаря – Білорусової Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування, визнання права на спадщину та відшкодування витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 20 квітня 2010 року ,
ВСТАНОВИЛА:
16.10.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування, визнання права на спадщину та відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання в розмірі 20 062 грн..
Позивачка обгрунтовує свої вимоги тим, що з 10.05.2003 року вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, вони проживали однією сім`єю та вели сумісне господарство за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 258\1000 частин будинку АДРЕСА_2. Позивачка та відповідачка своєчасно звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, однак позивачка вважає, що протягом тривалого часу тільки вона особисто доглядала та допомагала чоловіку, який хворів тяжкою хворобою – атеросклерозом, внаслідок якої став немічним, потребував лікування, переніс операцію на ногах, тому потребував догляду, однак на її численні прохання про допомогу у догляді за батьком донька давала категоричні відмови, не спілкувалась з батьком, не допомогала не фінансово, не морально.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що вона є єдиною донькою померлого ОСОБА_3, відносини між нею та батьком були дуже гарні, вони спілкувались, батько неоднарозово навідував її та онучку, допомогав матеріально, так як постійно працював, тяжкою хворобою не хворів, не був інвалідом. Дійсно батько переніс операцію на ногах, але не був немічним та не потребував постійного стороннього догляду, а неприємні стосунки існують між нею та позивачкою. ОСОБА_2 заперечувала проти стягнення на користь позивачки витрат на утримання, догляд, лікування та поховання батька, мотивуючи, тим, що її батько до останнього часу працював, мав стабільний заробіток, не був непрацездатним, самостійно себе обслуговував та не потребував додаткового догляду, мав можливість покупати собі ліки та ______________________________
Головуючий у першій інстанції – Гниличенко М.В. Справа №22ц – 9909/10
Доповідач - Доценко Л.І. Категорія ЦП: 37
продукти харчування, після його смерті саме підприємство де батько працював надало кошти на поховання. Відповідачка просить не приймати до уваги квитанції з магазину на
придбання продуктів харчування нібито на помінки, так як дати на квитанціях вказані, коли батько був ще живий. ОСОБА_2 не погодилась із стягненням з неї витрат на оплату комунальних послуг за квартиру за час проживання як батька, так і позивачки, так як квартира належить позивачці та ОСОБА_3 на праві власності, вони разом проживали в квартирі, користувались нею та сплачували кошти за квартиру.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 20 квітня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від првава на спадкування, визнання права на спадщину та відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання в розмірі 20 062 грн. – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду м.Одеси від 20 квітня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги , так як судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 258\1000 частин будинку АДРЕСА_1 належать на праві приватної спільної власності у рівних частках кожному ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30.12.2004року. Позивачка та ОСОБА_3 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 10.05.2003р. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги за законом є дружина ОСОБА_1 та донька від першого шлюбу ОСОБА_2
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 на підставі ст.1224 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 народився 28 січня 1951року, тобто на день смерті не досяг пенсійного віку, не був непрацездатним та не був визнаний інвалідом, постійно працював в КП « Теплопостачання м. Одеси» включно до дня смерті, його середня заробітна плата складала 4262грн. Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що не було підстав вважати ОСОБА_3 немічним або таким, що потребував додаткового догляду та матеріальної допомоги.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
В апеляційній скарзі вказується на те, що суд першої інстанції не врахував тих обставин, що відповідачка не проживала з батьком ОСОБА_3, на прохання матеріальної допомоги відмовляла і під час хвороби та перебування у медичному закладі не приймала участі у забезпеченні медикаментами, не відвідувала хворого.
Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи.
Відповідно до ст.1224 ч.3 п.2 ЦК України не мають права на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялись від виконання обов;язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 до останнього дня свого життя працював, отримував стабільну заробітну плату, тому він не потребував щоб його утримували.
Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.307 ч.1п.1, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 20 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею
законної сили.
Головуючий Л.І.Доценко
Судді К.П.Мартинова
О.Г.Журавльов